127. Види інвестицій і порядок їх оцінки.

Важливим атрибутом ринкової економіки в розвинутих зарубіжних країнах с економічна інтеграція, яка сприяє поглиб­ленню процесу концентрації та централізації капіталу в рамках міжнародного економічного простору, розповсюдженню корпо­ративної форми бізнесу. Сучасному рівню інтеграційних проце­сів властива інтернаціоналізація економіки, стратегічним призна­ченням якої є сприяння підвшпенню ефективності та конкуренто­спроможності, а також привабливості для інвесторів.

У процесі функціонування зарубіжні компанії, фірми здійс­нюють фінансові інвестиції. Фінансові інвестиції — це вкладан­ня коштів однієї компанії в цінні папери та капітал інших компа­ній з метою забезпечення приросту капіталу, отримання додатко­вих доходів, зміцнення партнерських взаємовідносин.

Питання класифікації, визнання, оцінки інвестицій та роз­криття інформації про них у фінансовій звітності до 01.01.2001 р. регламентувалися МСБО 25 «Облік інвестицій», а з 01.01.2001 р. — МСБО 39 «Фінансові інструменти: визнання та оцінка» і МСБО 40 «Інвестішійна нерухомість». Згідно з цими нормативними до­кументами інвестиції визначаються як актив, шо утримується підприємством для приросту капіталу шляхом отримання доходу (наприклад, відсотків, роялті, дивідендів та ренти), хля збільшен­ня вартості капіталу чи інших економічних вигод для підпрнємс-тва-інвестора.

Залежно від терміну розміщення інвестиції поділяються на короткострокові (поточні) і оовгострокові.

До короткострокових (поточних) відносяться інвестиції, які легко реалізуються за своїм характером та призначаються для утримання протягом не більше одного року. Іншими словами, короткострокові інвестиції € вигідним розміщенням тимчасово вільних грошових коштів терміном менше одного року. Прикла­дом таких вкладень є інвестиції' у легко реалізовані (ринкові) цінні папери, а саме:

— короткострокові свідоцтва (депозитні сертифікати, угоди про купівлю короткострокових цінних паперів, акцептовані бан­ком векселі та інші цінні папери, термін погашення яких менше року):

— ринкові боргові зобов'язання (облігації держави, корпора­цій, термін погашення яких менше року);

— ринкові цінні папери, шо дають право власності (привіле­йовані та звичайні акції компанії і деякі інші цінні папери, шо дають право власності та призначаються для утримання протягом не більше одного року).

Більша частіша інвестицій має форму фінансових прав, але деякі вкладення с матеріальними активами, наприклад, інвестиції у золото, діаманти або інші товари, які легко реалізуються.

Короткострокові інвестиції відображаються в активі балансу у розділі «Поточні активи» за їхньою собівартістю, яка включає:

— справедливу вартість поточних інвестицій, вкладених в об­мін на відповідний фінансовий інструмент;

— додаткові витрати, які безпосередньо пов'язані з розміщен­ням поточних інвестицій (комісійні винагороди, гонорари, подат­ки, банківські збори та інші платежі).

Крім того, у звітності підлягає розкриттю:

— інформація про справедливу та ринкову вартість інвестицій у цінні папери:

— інформація про фінансові ризики та політику управління ними:

— інформація про доходи і витрати, шо виникають в результа­ті операцій з цінними паперами:

— облікова політика шодо визначення і оцінки фінансових ін­вестицій.

На відміну від короткострокових, довгострокові інвестиції є вкладенням коштів у діяльність юридично самостійних компаній, фірм на термін, шо перевищує один рік. з метою впливу на них або отримання додаткового прибутку. До таких інвестицій належать:

— інвестиції у ринкові цінні папери, шо дають право власності (привілейовані та звичайні акції):

— інвестиції у ринкові боргові зобов'язання інших компаній (облігації, довгострокові векселі):

— інвестиції у спеціальні фонди (пенсійний фонд, фонд для погашення облігацій та ін.):

— інвестиції у матеріальні необоротні активи, які призначені для перепродажу.