118. Методи аналітичного обліку матеріальних запасів.

У зарубіжній практиці для обліку товарно-матеріаль­них запасів застосовуються дві системи:

• постійного обліку:

• періодичного обліку.

Система постійного обліку запасів забезпечує даними про стан кожного вид)⁷ запасів на кожний день облікового періоду. Вона передбачає ведення спеціального рахунка «Товарно-матеріальні запаси» (табл. 5.3), а також рахунків хля кожного ви­ду товарів, шо знаходяться у запасах (табл. 5.4).

Система постійного обліку запасів дає можливість визначити собівартість реалізованої продукції та кінцеве сальдо без проведення фізичної інвентаризації цінностей. Згідно з цією системою, кінцеве сальдо визначається за формулою:

З₁ + Н-С_рт = 3₂ де Зі — залишки товарів на початок звітного періоду. Н — надходження товарів упродовж звітного періоду. Срт — собівартість реалізованих товарів. 3> — залишки товарів на кінець звітного періоду. Перевагою цієї системи є забезпечення постійного контролю за:

1) наявністю товарно-матеріальних цінностей:

2) собівартістю реалізованих товарів.

Система постійного обліку запасів забезпечує відображення на рахунку «Товарно-матеріальні запаси» реального стану запасів відповідно до проведених операцій. Рахунки «Повернення та уцінка придбаних товарів», а також «Придбання товарів» (або «Витрати на придбання запасів») за цією системою не викорис­товуються, оскільки весь рух цінностей відбивається на рахунку «Товарно-матеріальні запаси». Собівартість реалізованих товарів визначається в момент продажу, а не по закінченню місяця.

Разом з тим. ведення постійного обліку запасів за їх видами потребує чималої бухгалтерської роботи. Впоратися з нею допо­магають комп'ютери.

Система періодичного обліку запасів знайшла визнання за­вдяки своїй невеликій трудомісткості та зручності. За цією сис­темою записи руху запасів протягом звітного періоду не ведуть­ся. Для обліку надходження запасів застосовуються рахунки «Придбання товарів» або «Витрати на придбання запасів».

Вартість запасів на кінець періоду визначається за допомогою інвентаризації, а собівартість реалізованих товарів розраховуєть­ся за відомою вже формулою:

Зі + Н-3₂ = С_рт

При застосуванні методики періодичного обліку запасів у сис­темі бухгалтерського обліку не використовується спеціальний рахунок «Собівартість реалізованих товарів».

119. Виробничі витрати і їх класифікація

Одночасно з доходами в обліку та Звіті про прибутки і збитки визнаються і відображаються витрати, які здійснені підприємст­вом для їх отримання. Це обумовлюється принципом відповідно­сті доходів і витрат.

Згідно з Концептуальною основою складання та подання фі­нансових звітів під витратами розуміють зменшення економічних вигод протягом облікового періоду у вигляді вибуття чи аморти­зації активів або виникнення зобов'язань, шо призводить до зме­ншення власного капіталу, крім випадків, пов'язаних з виплатами учасникам.

З метою забезпечення раціонального формування в бухгалтер­ському обліку та розкриття у фінансовій звітності інформації про витрати вони класифікуються за різними ознаками. Витрати:

1. За характером (економічними елементами та статями калькуляції)

• Матеріальні витрата

• Витрата на амортизацію

• Транспортні витрата

• Витрата на оплату праиі

• Витрати на персонал

• Витрата на рекламу

• Інші операційні витрати

2. За функціями

• Витрата на виробництво (формують собівартість продукції, робіт.

• Витрати на збут

• Адміністративні витрати

3. По відношенню до виробничого процесу

• Основні (пов'язані з технологічним процесом виготовлення продукції, виконання робіт, надання послуг)

• Накладні (виникають у зв'язку з організацією, обслуговуванням виробництва і управлінням ним)

4. Залежно від видів діяльності

• Виникають в процесі звичайної діяльності (операційної, інвестиційної, фінансової)

• Виникають внаслідок екстраординарних ситуацій

5. За СДН1СТЮ складу

• Одноелементні (включають економічно однорідні витрати)

• Комплексні (складаються з декількох економічних елементів)

6. За ступенем залежності від обсягів діяльності

• Умовно-змінні (витрати, величина яких змінюється пропорційно зміні обсягу виробництва)

• Умовно-постійні (витрати, величина яких не змінюється або майже не змінюється при зміні обсягу Юні о nmtirrn

7. За способом віднесення до собівартості продлждії

• Прямі (безпосередньо включаться до собівартості продукції на підставі первинних документів)

• Непрямі (не можуть бути безпосередньо включені до собівартості окремих видів продукції

8. За допільністю здійснення

• Продуктивні (доцільні для даного виду виробництва)

• Непродуктивні (свідчать про недоліки та упушення в діяльності

9. За календарними періодами

• Поточні

• Одноразові

У Звіті про прибутки та збитки витрати визнаються, якщо іс­нує ймовірність зменшення майбутніх економічних вигод внаслі­док вибуття активів або збільшення зобов'язань, які можна до­стовірно оцінити. Це означає, шо визнання витрат здійснюється одночасно з визнанням збільшення зобов'язань або зменшен­ня активів (наприклад, нарахування заробітної плати персоналу тошо).