3. Мистецтво вести бесіду

Бесіда - це перш за все обмін думками, а не демонстрація своєї красномовності та дотепності. Усім відомо, що для нор­мальної бесіди та приємного спілкування співрозмовникам зовсім ні до чого бути надто інтелектуально вимуштруваними. Важ­ливіше чітко та ясно висловлювати свої думки та почуття: цього цілком достатньо для приємної бесіди.

Сама ж бесіда передбачає те, що ви «даєте» стільки ж, скільки ж і «берете». Погано, що це співвідношення часто порушується. Надмірно балакуча людина володіє розмовою монопольно, і тоді з бесіди спілкування перетворюється в мо­нолог, а співрозмовник перетворюється в слухача, якому зали­шається лише надія на те, що й він матиме змогу висловити свою думку. Доволі рідко зустрічаєш співрозмовника, слухати якого - справжнє задоволення...

Існують деякі правила, які захистять вас від того, щоб прид­бати репутацію «зануди» - в усякому разі люди не будуть вас уникати. Вони досить елементарні, але чомусь ми ними часто нехтуємо. Перше ж правило: «Зупинись та поміркуй!» Отже,

Не панікуйте!

Якщо ви важко сходитесь з людьми, якщо ви кожного разу, коли треба вступити в бесіду з незнайомими людьми, почуваєте себе непевно, пам'ятайте: помилки частіше за все робить не той, хто мало говорить, а той, хто багато базікає! Більшість людей чомусь лякаються зупинок у розмові та не вміють підтримувати бесіду. Цей переляк схожий на той, що відчувають новачки, яких вчать плавати. Це тому, що вони думають не про перший необхідний рух, а про всю сукупність рухів! Рекомендація тут одна, досить універсальна: не панікуй­те! Починайте з малого...

Колись на залізничних переїздах були такі оголошення: «СТІЙ! ДИВИСЬ! СЛУХАЙ!» Це чудова порада! Щодо нашої теми розмови - це треба розуміти таким чином: «Стій» - спо­чатку поміркуй, а потім говори; «Дивись» - слідкуй за вира­зом обличчя свого співрозмовника; «Слухай» - це саме те, що значить: кожний сподівається на уважного та здатного на співчуття співрозмовника. Але зацікавленість до того, з ким ви розмовляєте, повинна бути щира, бо якщо ви слухаєте з кам'яним виразом обличчям, весь час пам'ятаючи тільки про себе і свої проблеми, не зрозуміє вашої холодності тільки себе­любний базіка.

Кажіть тільки після того, як поміркували

Усі неприємні моменти під час розмови мають, як правило, лише одну причину: ви не обміркували достатньо те, що сказа­ли... Наприклад, якщо ви програміст і за святковим столом вам випало сидіти біля викладача літератури, невже ви будете заводити бесіду про тонкощі програмування? Те ж стосується і молодих батьків, які розповідають про свою дитину так, наче вони перші, хто подарував цьому світу немовля! Ясна річ, для них це головне на цей час, але слід пам'ятати елементарну істину:» Розмовляти про дітей з незнайомими людьми безглуз­до: тим, у кого вони є, все і так відомо, а для тих, у кого їх немає, це надто нецікаво!».Є ще одна проблема з цієї площини: дехто часто викорис­товує в розмові слово «Я», але ж відомо, що Я - остання літера в алфавіті, тому краще використовувати її якомога рідше і, як і Сократ, говорити не «Я міркую», а « Як ви міркуєте?»

Тема та зміст розмови

Як часто той, хто намагається весь час кепкувати та смішити інших, дуже скоро наганяє нудьгу на оточуючих... Але той, хто цінить свою репутацію приємного співрозмовника, робить ставку перш за все на щирість, ясність та правильний вибір теми розмови. Розмова - не перегони, коли треба швидше і за будь-яку ціну дістатися до фінішу... Під час першої зустрічі із людиною візьміть для спілкування декілька тем, переходячи з однієї до іншої: так рибалка міняє наживку... Ставте різні питання та подивіться, на що він «клюне»... Або візьміть ініціативу в свої руки та самі розкажіть, про що ви думаєте останнім часом: про поїздку у відпустку, про щось цікаве, що ви прочитали нещодавно або про те, що ви хочете у себе на клумбі посадити нові квіти... І не бійтеся пауз - чому б і не помовчати трішки? Якщо ви опинилися поруч за одним сто­лом з незнайомою вам людиною - відрекомендуйтеся, потім зробіть спробу зав'язати розмову... Якщо ви сором'язлива лю­дина - запам'ятайте декілька безпрограшних варіантів. Так, наприклад, якщо господиня розповіла вам дещо про вашого сусіда, використайте ці відомості як гачок, виявіть до них цікавість у розмові з сусідом... Якщо вам нічого про нього не відомо, можна запитати: «Ви тутешній чи приїхали звідкіля?»... Він відповість, і це може стати початком вашої бесіди. Якщо ви опинитеся на місці сусіда - поводьтеся з розумінням...

Інший варіант «розмовного гамбіту» - попросити в сусіда пораду... Наприклад, сказати, що ви маєте намір купити теле­візор або комп'ютер, чи не порадить ваш сусіда, яка модель кра­ща, і, можливо, він знає, де це можна зробити дешевше... По суті, будь-яке питання може стати початком розмови, слід тільки пам'ятати, що є теми, які «табуйовані» для мешканців конкрет­ної держави або членів того сімейства, в яке ви запрошені...

Компліменти

Усім подобається, коли про них говорять що-небудь при­ємне... Тому симпатичний той, хто це каже! Психологи не можуть пояснити, чому ми так мало робимо компліментів один одному. Зайва сором'язливість? Жах перед репутацією набути ім'я фамільярної людини? Але ж вчасно сказане добре слово може сформувати гарний настрій на цілий день! Якщо ви з тієї чи іншої причини не можете або не хочете зробити «прямий» комплімент - зробіть «опосередкований» комплімент, наприк­лад: «Вчора я бачила Олену Іванову, і вона розповіла мені, як гарно ви підготували випускний вечір у школі вашого сина»... Не відмовляйте собі в задоволенні сказати кому-небудь ком­плімент: якщо кожний з нас буде робити компліменти частіше - світ стане набагато краще! Але при цьому намагайтеся не кривити душею... Цінуйте гарне ставлення до себе, показуйте, що вам приємно, коли про вас гарно відгукуються. Не треба кокетувати, заперечу­вати, якщо вам зробили комплімент: подякуйте і про себе вва­жайте його як аванс для подальшого самовдосконалення.

Декілька слів про правила застосування компліментів. Їх принаймні сім:

1. Комплімент повинен відбивати тільки реальні і тільки позитивні якості партнера, а також мати один зміст.

2. Відбита позитивна якість повинна мати невелике перебільшення, без гіперболізації.

3. Комплімент має фіксувати більш високий рівень розвитку тієї чи іншої якості в партнера, ніж власна думка людини про цю якість. Наприклад, антикомпліментом буде фраза: «Я дивуюсь, як ви з одного разу запам'ятали телефонний номер 60-60-60! У вас феноменальна пам'ять!».

4. Тактика використання компліментів вимагає враховувати думку людини та її ставлення до відзначеної якості. Наприклад, людина виявляє елементарну ввічливість стосовно жінки, а її обізвали, бажаючи їй підлестити, звабником і професійним пустуном.

5. Комплімент повинен констатувати наявність якої-небудь якості, а не містити рекомендації з його поліпшення. Не буде компліментом фраза: «Ти був активний, але недостатньо!».

6. Комплімент не повинен містити додатків, що найчастіше применшують позитивний вплив компліменту. Наприклад, у фразі «Руки в тебе золоті, а от мова твоя - ворог твій!» краще використовувати лише першу частину.

7. Найбільш ефективний комплімент, зроблений на тлі антикомпліменту собі:

у ході ділового спілкування будьте терплячим та уважним слухачем. Ця тактика приводить до задоволення однієї з найважливіших потреб будь-якої людини - потреби в самовираженні. Її задоволення, природно, веде до утворення позитивних емоцій. А людина завжди прагне до того, хто (що) викликає в неї позитивні емоції;

у процесі ділового спілкування іноді доцільно поговорити про вашого співрозмовника, про те, що його цікавить, чим він живе, які його захоплення тощо. При цьому ми програємо в часі, але виграємо у прихильністі співрозмовника до нас. Емпіричними спостереженнями помічено, якщо з людиною повести розмову в руслі її наявного особистого інтересу, то це, як правило, викликає в неї підвищену вербальну активність, яка супроводжується позитивними емоціями. А людина завжди прагне до того, хто (що) викликає в неї позитивні емоції.

Випади та шпильки

На відміну від компліментів образливі, а тим більше не­справедливі випади та шпильки є однозначним свідченням вуль­гарності та дурного виховання. Стара приказка: «Якщо тобі немає сказати чогось приємного — краще промовч» — актуаль­на і в наш час.

Але трапляються випадки, коли необхідно сказати те, що буде сприйнято неоднозначно. Наприклад, треба сказати вашій подрузі, що в неї «поповзла» панчоха. Вирішити це питання можна тільки залежно від того, чи зможе виправити ваша репліка становище, що склалося... Чи є можливість купити поблизу нову пару? Якщо є - ви врятуєте ситуацію, якщо ж такої можливості немає - ваше зауваження ще більше збенте­жить подругу: вона сподівалася, що інші не помічають її біди або зовсім не знала про неї сама...

Складна ситуація, коли у чоловіка розійшлася «блискав­ка» на брюках... Чи може про це сказати йому жінка? Так, але якщо вони гарно знають одне одного. Збентеження, яке він відчуває в цю хвилину - ніщо порівняно з тим конфузом, який відбудеться неодмінно, тільки-но він виявить зіпсованість і буде гадати, скільки часу він ходив в такому вигляді.

Лихослів'я

Розмова, яку ведуть поміж собою декілька чоловік, навіть якщо вони всі близькі друзі, не повинна торкатися ще будь- кого. Бувають випадки, коли хтось обговорює поведінку лю­дини з сусідом у відсутності цієї людини. Краще за все відразу припинити таку бесіду: наприклад, Іван чорнить у ваших очах Петра. Краще зразу його обірвати, наприклад:» Заради Бога, Іване! Петро про тебе завжди такої гарної думки!» - і змінити тему розмови. Немає нічого більш ганебного, ніж пересуди за спиною... Той, хто ніколи за спиною не сказав жодного пога­ного слова, гідний найкращих оцінок як людина! І як би вам не кортіло відпустити на чиюсь адресу шпильку або підклю­читися до тих, хто комусь «перемиває кісточки», — опануйте це бажання: подібна манера поведінки вас самого висвітлює не з кращого боку, але ні скільки не ганьбить того, кого обговорюють.

Будьте тактовні

Тактовні люди не виказують свої судження категорично, а якщо немає іншого виходу, як підключитися до бесіди, викори­стовують фрази типу:» Я вважаю, що...» — такі «непевні» фра­зи краще, ніж прямий захист того, про кого йде розмова. Мож­ливо, ця особистість зовсім не має потреби у виправданні...

Якщо чиясь думка зовсім неприйнятна для вас, спробуйте змінити тему розмови, бо є небезпека не витримати і зірватися. Тим більше, якщо це вам притаманно, ви не вмієте сперечати­ся, полемізувати. Тоді за краще буде відійти, самоусунутися. Буде краще, якщо полемізувати будуть «професіонали» - хо­лоднокровні, виважені, це може стати дуже цікавим та корис­ним двобоєм...

Казати фрази на кшталт: «Що це ваш Сергійко так погано виглядає?» чи: «Ви з Людмилою насправді подаєте на розлу­чення?» — це однаково, що посипати сіль на рани. Тактовній людині навіть про себе ставити такі питання повинно бути незручно...

Насміхатися, єхидничати над іншими не тільки некрасиво, але може самих вас поставити в складну ситуацію. Дівчина, що мала надію на увагу молодого чоловіка, спитала його: «Що це за потвора, з якою ти вчора пішов з танців?» - почула у відповідь: «Вона - моя сестра»...

Типи неприємних співрозмовників

Такі дуже часто трапляються в житті, і ми від души споді­ваємось, що не належимо до них. Дуже важливо вміти бачити себе з боку, бачити свої гарні і погані звички. Придивіться до співрозмовників: чи кивають вони в такт вашим словам, чи може озираються навкруги в пошуках найкоротших шляхів до відступу. Якщо ви дійшли висновку, що й у вас є недоліки - це ще не біда, вони піддаються виправленню. Якщо ви поміти­ли, що повністю переключили на себе розмову, спробуйте на деякий час «прикусити язика», навіть якщо вам ще є що ска­зати з того чи іншого приводу... Якщо ви відчуваєте, що лю­дям з вами нецікаво, а по роботі чи способу життя вам треба бути серед людей - читання журналів та книг зробить вас цікавим співрозмовником. А від неприємних співрозмовників можна захиститися, якщо бути від них якомога далі...

Зануда - це той, який говорить лише про себе, у той час як про себе хочете говорити ви». Таке визначення, вочевидь, не дуже глибоке, але правильне. Більш точно - це людина, яка у всіх подробицях примушує вас вислуховувати те, що вам зовсім не цікаве, та, не звертаючи уваги на ваші страждання, доводить свою історію до самого кінця.

Плакальник - це той тип людей, які ні про що більше, як про лиха, неща­стя, хвороби та біди, говорити не можуть. Представники такого типу забувають, що в кожного з нас є «купа з хвостиком» своїх проблем та турбот і його проблеми нас турбують «оскільки - постільки». Тільки найближчим людям може бути близьким те, скільки разів вас оперували і які проблеми у вас удома.

Дорозповідач Деякі люди вміють знаходити потрібне слово чи словоспо­лучення швидше, ніж інші, та мають звичку договорювати за тих, хто повільніший та робить паузи, підбираючи найбільш влучний вираз. Якщо ви цім грішите - набирайтеся сили волі і боріться із спокусою. Той, що розповідав історію, відчує, що йому не вдається самому розповісти її, і, якщо така ситуація часто повторюєть­ся, - вас навряд чи запрошуватимуть у гості з бажанням.

Сперечальник Колись була пісенька, у приспіві якої були такі слова: «Не важливо «що», важливо «як»... Якщо ви хочете не погоди­тись із співрозмовником, не треба кричати, перебиваючи роз­повідача: «Ні! Це не так!» Краще виважено заперечити, діждав­шись паузи: «Мені здається, що...», і, навівши аргументи на користь своєї думки, вислухати співрозмовника.

Блукаючий погляд Дуже важко розмовляти з людиною, яка не дивиться вам в очі. В одних цей погляд з'являється, коли вони самі говорять, в інших - коли слухають співрозмовників. Але як перші, так і другі, порушують основне правило розмови - вміння слухати. Розмовляючи будь з ким, дивіться на співрозмовника або хоча б час від часу підіймайте на нього очі, щоб людина відчувала, що ви їй віддаєте вашу увагу.

Перебивач Мабуть, кожен з нас стикався з людьми, які просто не дають іншому розповісти історію до кінця. Вони не можуть не внести свої доповнення і виправлення та самі не закінчити розпоповідь. Особливо часто це зустрічається серед подружжя. Якщо ви самі цим страждаєте - ви можете змінитися, але якщо регулярно стаєте жертвою нетерплячого слухача, ні до чого це просто терпіти. Багато хто перебиває співрозмовника автоматично, не розуміючи, до якої міри подібна звичка може розлютити як того, хто розповідає, так і слухачів. І якщо ваші зауваження не подіяли, вас перебивають і далі та доповнюють, закінчуйте розповідь словами: «Гаразд, розповідай ти». Така репліка з боку «основного» розповідача не охолодить тільки товстошкірого.

Любитель секретів Це «соціальний парія». З такою звичкою людина ніде не вживеться... Знаходячись у громадському місці, упівголоса чи шепотом переказує одному кому-небудь з присутніх, у той час як інші почувають себе так, ніби розмова йде саме про них, або що від них приховують щось найбільш цікаве. Це ж саме стосується, коли хтось переходить на іноземну мову - це пога­на, не гідна вихованої людини звичка.

Базікало «Краще сидіти із закритим ротом і виглядати дурнем, ніж, відкривши рота, дурнем зробитися». Ніколи не треба жалкува­ти, що щось не встигли розповісти. Разом з цим не слід робити вигляд, що ви знаєте більше, ніж насправді. Справжнє вихо­вання виявляється там, де людині не соромно зізнатися в тому, що він чогось не знає.

Справжня біда балакучих людей не в тому, що вони багато говорять, а в тому, що, як правило, говорять вони не те, що слід. У них надто жива уява, щоб їм можна було новністю довіряти. З іншого боку, мовчуни можуть сковувати ваших гостей, заставити почувати себе ніяково. Краще дотримувати­ся «золотої середини»: ви самі повинні розуміти, коли треба слухати, а коли час вступити в розмову і підтримати її.

Намагайтеся не повторюватися - не розповідайте одну й ту ж історію знову й знову, не повертайтеся з уточненнями та подробицями до того, що вже розповіли своїм слухачам. Як правило, при повторенні будь-яка історія «тьмяніє».