Методичні рекомендації щодо роботи зі збірником завдань

Державний екзамен проводиться в два етапи. На першому етапі шляхом тестування перевіряється теоретична підготовка студентів. На другому етапі перевіряється уміння студентів застосовувати набуті теоретичні знання для розв’язування реальних задач.

Збірник складається з п’яти розділів. У кожному з розділів подані тестові завдання, які будуть використані на першому етапі державного екзамену, та вказані правильні варіанти відповідей. Більшість тестових завдань містять один правильний варіант відповіді, однак у деяких тестових завданнях правильних варіантів відповідей є кілька, але обов’язково є хоча б одна неправильна відповідь. У кінці кожного із розділів наводяться правильні варіанти відповідей у формі ключа тесту (вказується номер тестового завдання та номери правильних варіантів відповіді). Тестовий контроль знань буде проводитися з використанням системи тестового контролю знань TestPro. Під час тестового контролю знань студентів на державному екзамені з кожної дисципліни випадковим чином системою тестового контролю знань вибиратиметься визначена кількість тестових питань таким чином, щоб загальна їх кількість дорівнювала 40. Під час тестування буде враховуватися відсоток правильних відповідей, в результаті чого студент зможе отримати від 0 до 100 балів.

Після тестів у «Розділі III. Системи підтримки прийняття рішень» та «Розділі V. Моделювання економіки» подані задачі другого етапу комплексного державного екзамену (задачі передбачено тільки з цих дисциплін). Задачі підібрані рівноцінними за складністю з такою умовою, щоб час на їх розв’язування не перевищував час, відведений на другий етап екзамену. Після переліку умов задач наведені вимоги до оформлення результатів розв’язання задач а також алгоритми розв’язування типових задач. Всього за кожну із задач практичної частини екзамену студент також може отримати від 0 до 100 балів.

Кількість балів, яку отримає студент після складання комплексного державного екзамену, є середнім арифметичним від кількості балів, отриманих під час тестового контролю та за результатами розв’язання кожної із задач (сума оцінок за тести та кожну із задач у 100-бальній системі ділиться на 3). Підсумкова оцінка відповідає такому критерію:

Бал	90-100	75-89	60-74	менше 60
Оцінка	«відмінно»	«добре»	«задовільно»	«незадовільно»

Розділ і. Інформаційний бізнес Тестові завдання

1. До переваг інформаційного (електронного) бізнесу у порівнянні із традиційною економічною діяльністю можна віднести:

1. збільшення рівня витрат на обробку документів;

2. зменшення тривалості циклу трансакції;

3. зниження рівня обслуговування споживачів;

4. зменшення поштових витрат.

2. Інформаційний (електронний бізнес) орієнтований на бізнес-партнера як правило позначають абревіатурою:

1. B2C;

2. B2B;

3. С2С;

4. B2A(G);

5. С2A(G).

3. Інформаційний (електронний бізнес) орієнтований на користувача як правило позначають абревіатурою:

1. B2C;

2. B2B;

3. С2С;

4. B2A(G);

5. С2A(G).

4. Інформаційний (електронний бізнес), що розгортається між двома користувачами не юридичними особами, як правило позначають абревіатурою:

1. B2C;

2. B2B;

3. С2С;

4. B2A(G);

5. С2A(G).

5. Процеси в рамках інформаційного (електронного) бізнесу, які передбачають взаємодію урядових установ (підрозділів тощо) юридичними особами, як правило позначають абревіатурою:

1. B2C;

2. B2B;

3. С2С.

4. B2A(G);

5. С2A(G).

6. Процеси в рамках інформаційного (електронного) бізнесу, які передбачають взаємодію урядових установ (підрозділів тощо) із фізичними особами, як правило позначають абревіатурою:

1. B2C;

2. B2B;

3. С2С;

4. B2A(G);

5. С2A(G).

7. Модель ведення електронного бізнесу, яка передбачає продаж в роздріб товарів в мережі Інтернет відносять до:

1. B2C;

2. B2B;

3. С2С;

4. B2A(G);

5. С2A(G).

8. До 80% обороту фінансових потоків в інформаційному (електронному) бізнесі припадає на сферу:

1. B2C;

2. B2B;

3. С2С;

4. B2A(G);

5. С2A(G).

9. Донедавна традиційними каналами одержання інформації, необхідної для діяльності підприємства, були:

1. телефон;

2. пошта;

3. Інтернет;

4. ЗМІ (періодична преса, телебачення, радіо).

10. Основну масу користувачів Інтернету в Україні становлять жителі:

1. Донецька;

2. Києва;

3. Одеси;

4. Львова;

5. Харкова.

11. Місто Чернівці та Чернівецька область у порівнянні з іншими регіонами щодо кількості користувачів мережі Інтернет серед:

1. лідерів;

2. аутсайдерів;

3. у середині списку.

12. Механізм, що забезпечує доступність необхідного обсягу продукту або послуги в певному місці і у відповідний час, називають:

1. ланцюжком продажу;

2. ланцюжком споживання;

3. ланцюжком збуту;

4. ланцюжком поставки.

13. Електронний аукціон eBay відносять до моделі ведення інформаційного (електронного) бізнесу типу:

1. C2C;

2. B2B;

3. B2C;

4. G2C.

14. Електронна платіжна система Webmoney використовує технологію:

1. електронних пластикових карток;

2. електронних гаманців;

3. смарт-карт;

4. електронних чеків.

15. Яка із представлених технологій електронних грошей зберігає усю інформацію на картці і не вимагає online-підключення для проведення розрахунків?

1. технологія електронних пластикових карток;

2. технологія електронних гаманців;

3. технологія смарт-карт;

4. технологія електронних чеків.

16. Дебетові системи розрахунків на основі електронних грошей використовують технологію:

1. на базі персонального комп'ютера;

2. електронних чеків;

3. кредитних карт;

4. смарт-карт.

17. Діяльність з управління інвестиціями через Internet називають:

1. Internet-трейдінгом;

2. Internet-брокеріджем;

3. FOREX.

18. Технологія EDI використовується для:

1. обміну електронною поштою в мережі Інтернет;

2. перегляду Інтернет-сторінок;

3. пересилання фінансової та конфіденційної інформації між підприємствами.

19. Електронний мол – це:

1. електронна крамниця;

2. Web-сайт, що містить безліч електронних крамниць і каталогів;

3. електронний каталог;

4. електронний торговельний центр.

20. Електронний довідник каталог – це:

1. електронна крамниця;

2. спеціалізований Web-сайт для проведення тендерів серед постачальників;

3. електронний каталог;

4. електронний торговельний центр.

21. Електронна крамниця – це:

1. спеціалізований Web-сайт, що належить фірмі-виробнику або торговій фірмі і призначений для просування товарів на ринок, збільшення обсягу продажів, приваблення нових покупців;

2. спеціалізований Web-сайт для проведення тендерів серед постачальників;

3. електронний каталог;

4. електронний торговельний центр.

22. Електронний аукціон – це:

1. спеціалізований Web-сайт, що належить фірмі-виробнику або торговій фірмі і призначений для просування товарів на ринок, збільшення обсягу продажів, приваблення нових покупців;

2. спеціалізований Web-сайт для проведення тендерів серед постачальників;

3. WEB-система, що відображає процедуру торгів по лотах.

23. Електронна візитна картка – це:

1. спеціалізований Web-сайт, що належить фірмі-виробнику або торговій фірмі і призначений для просування товарів на ринок, збільшення обсягу продажів, приваблення нових покупців;

2. спеціалізований Web-сайт для проведення тендерів серед постачальників;

3. WEB-система, що відображає процедуру торгів по лотах;

4. декілька WWW-сторінок з інформацією про компанію та її діяльність.

24. Діяльність банку по наданню комплексу послуг клієнтам за допомогою комп'ютерних технологій називають:

1. електронною комерцією;

2. електронним банкінгом;

3. електронною сертифікацією.

25. Надання банківських послуг з використанням можливостей телефонного зв'язку називають:

1. телебанкінгом;

2. PC-банкінгом;

3. відеобанкінгом;

4. Internet-банкінгом.

26. Надання банківських послуг з використанням персонального комп'ютера користувача послуг, підключеного до тієї ж мережі, що і банк, називають

1. телебанкінгом;

2. PC-банкінгом;

3. відеобанкінгом;

4. Internet-банкінгом.

27. Надання банківських послуг з використанням можливостей телевізійного зв'язку називають

1. телебанкінгом;

2. PC-банкінгом;

3. відеобанкінгом;

4. Internet-банкінгом.

28. Надання банківських послуг з використанням персонального комп'ютера користувача послуг, підключеного до мережі Internet називають

1. телебанкінгом;

2. PC-банкінгом;

3. відеобанкінгом;

4. Internet-банкінгом.

29. Електронні гроші – це:

1. цифрові розписки, які означають тільки те, що ви внесли гроші на якийсь рахунок в якомусь банку і є платоспроможним покупцем;

2. випущені в електронному вигляді грошові сертифікати на пред'явника;

3. скановані грошові купюри, підписані цифровим електронним підписом банку або касира банку.

30. Графічні рекламні модулі в Internet називаються:

1. сканерами;

2. вірусами;

3. гіпер-посиланнями;

4. банерами.

31. Internet-маркетинг вважається:

1. самостійною галуззю.

2. не самостійною галузю маркетингу, а лише одною з можливих джерел розповсюдження інформації поряд з газетами, журналами, телебаченням тощо.

32. Таргетинг – це:

1. точне охопленням цільової аудиторії в залежності від геграфічного, часового, соціального факторів;

2. МОЖЛИВІСТЬ аналізу поведінки відвідувачів корпоративного сайту;

3. термін, що означає доступність реклами в мережі Internet.

33. Скільки рівнів має ISO:

1. три;

2. п'ять;

3. сім;

4. дев'ять;

5. шість.

34. Базова модель Internet має наступні рівні:

1. фізичний;

2. форматний;

3. доступний;

4. шлюзовий;

5. транспортний.

35. Визначить зайве:

1. Ping;

2. NCSA;

3. Use Net;

4. E-mail;

5. FTP.

36. Визначить зайве:

1. MS Internet Explorer;

2. Netscape Communications;

3. Opera Software;

4. Google Chrome;

5. Alona.

37. Визначить зайве:

1. Telnet;

2. Gopher;

3. WAIS (Whais);

4. HTML;

5. FTP.

38. Пристрій який вибирає оптимальний напрямок передачі інформації:

1. маршрутизатор;

2. комутатор;

3. міст;

4. шлюз;

5. блок.

39. Програмно-апаратні комплекси, які зв'язують неоднорідні системи, що використовують різні операційні середовища і протоколи високих рівнів:

1. комутатор;

2. міст;

3. шлюзи;

4. маршрутизатор.

40. Пристрій, який можна використати для з'єднання мережних сегментів із різними фізичними середовищами: різними протоколами нижніх рівнів (фізичного і канального):

1. копер;

2. шлюз;

3. скип;

4. ефектор;

5. міст.

41. Пристрій з багатьма входами (джерелами) і виходами (приймачами) для вибору і з'єднання будь-якого джерела сигналів із будь-яким приймачем сигналів:

1. інжектор;

2. регенератор;

3. сортамент;

4. пуасон;

5. комутатор.

42. IP- адреса це:

1. 32- бітна адреса, яка призначена для індентифікації комп'ютера в мережі;

2. 16- бітна адреса, яка призначена для індентифікації комп'ютера в мережі;

3. DNS адреса, яка призначена для індентифікації комп'ютера в Internet;

4. DNS адреса, яка призначена для індентифікації комп'ютера в LAN.

43. Для підключення до мережі Internet використовується:

1. мережна картка network interface card (NIC);

2. мережна картка network interface card (NIC) або модем;

3. мережна картка network interface card (NIC) або комутатор;

4. мережна картка network interface card (NIC) або маршрутизатор.

44. Під Intranet розуміється:

1. мережна картка network interface card (NIC);

2. прикладні програми, які використовуються для інтерпретації отриманих даних и відображення інформації в зрозумілій формі для людини;

3. мережа LAN;

4. LAN адаптер.

45. Wide Area Network – це:

1. локальна мережа LAN;

2. мережа, яка з'єднує декілька країн;

3. комп'ютери, розташовані на віддалі не більше кількох кілометрів;

4. комп'ютери, розташовані на віддалі не більше 100 кілометрів.

46. IP-адреса комп'ютера в мережі має:

1. гілкову структуру;

2. ступеневу структуру;

3. сіткову структуру;

4. ієрархічну структуру.

47. Е-mail – це:

1. мережний додаток, який надає сервіс пошуку та передачі текстових файлів за допомогою гіперпосилань;

2. мережний додаток, який надає сервіс обміну електронними листами з іншими користувачами;

3. мережний додаток, який надає сервіс віддаленого керування комп'ютером.

48. Для «сьорфінгу» в Internet використовується:

1. чат;

2. браузер;

3. Е-mail;

4. Outlook Express.

49. Перевагами об'єднання комп'ютерів в локальну мережу є:

1. Internet, розподіл ресурсів, розподіл програм, електронна пошта;

2. розподіл даних, розподіл ресурсів, розподіл програм, електронна пошта;

3. розподіл даних, розподіл ресурсів, розподіл програм, Intranet та Internet.

50. Перетворення інформації в електричні сигнали називається:

1. шифруванням;

2. перетворенням;

3. кодуванням.

51. Характеристиками аналогового сигналу є:

1. амплітуда, частота, фаза;

2. амплітуда, частота, струм;

3. амплітуда, потужність фаза.

52. Цифрові сигнали – це:

1. дискретні сигнали;

2. модульовані сигнали;

3. шифровані сигнали;

4. демодульовані сигнали.

53. Перевагами цифрових сигналів є

1. нечутливість до завад (перешкод);

2. дешевше обладнання для роботи та перетворення цих сигналів;

3. можна передавати велику кількість сигналів на велику відстань по одному каналу.

54. URL – це:

1. формальний опис інструкції й угод, які управляють пристроями;

2. додатки, які відображають спеціальні типи даних як, наприклад, відео або анімацію;

3. універсальний локатор ресурсу, наприклад: http://www.chtei-knteu.cv.ua.

55. Протокол – це:

1. процес конфігурування мережевих пристроїв аналогічний для всіх операційних систем, наприклад, Windows або Mac;

2. прикладні програми, які використовуються для інтерпретації отриманих даних и відображення інформації в зрозумілій формі для людини;

3. формальний опис інструкції й угод, які управляють пристроями, які зв'язуються в мережі.

56.Web-технологія, яка дозволяє взаємодіяти з сервером без перезавантаження сторінки, неазивається:

1. JavaScript;

2. AJAX;

3. Hibernate.

57. Механізм, який використовує Web-сервер для отримання та збереження інформації про клієнта з комп'ютера цього клієнта – це:

1. Temporary Internet Files;

2. Cash;

3. буфер обміну;

4. Cookies.

58. Розподілена служба імен доменів вузлових комп’ютерів, розташована на спеціалізованих серверах Internet – це:

1. DNS;

2. CNS;

3. TCP/IP.

59. Збірники питань, які найчастіше задають користувачі мережі Internet, і відповіді на них, називають:

1. ЧАП;

2. FAQ;

3. DNS;

4. IP.

60. Протокол передачі файлів - основний спосіб передачі фалів між віддаленими комп’ютерами в мережі:

1. DNS;

2. FAQ;

3. IP;

4. FTP.

61. Мова розмітки гіпертекстових документів, за правилами якої форматуються сторінки Web і поширюються дані www-системи:

1. HTML;

2. PHP;

3. Java;

4. JavaScript.

62. Скріпт-мова для www, яка дозволяє вбудовувати сценарій безпосередньо в текст сторінки HTML:

1. HTML;

2. PHP;

3. Java;

4. JavaScript;

63. Надання власниками вузла Internet усім бажаючим частини його дискового простору для розміщення їхніх веб-сторінок і цілих Web-сайтів – це:

1. Web-броузинг;

2. Web-програмування;

3. Web-хостинг;

4. Web.

64. Абревіатура для позначення парадигми комп’ютерного дизайну, під час якого інтерфейс редагування, у якому файл, що створюється, відображається точно так, як буде поданий кінцевому користувачу:

1. WYSIWYG;

2. FAQ;

3. PHPMySQL.

65. Web-сайт одного або декількох авторів, основне наповнення якого - записи, зображення чи мультимедійна інформація, що час від часу додаються в оберненому хронологічному порядку:

1. Інтернет-магазин;

2. блог;

3. електронний мол;

4. Веб-портал.

66. Програмне забезпечення для пристрою, який під’єднаний до мережі Інтернет, що дає можливість користувачу взаємодіяти з текстом, малюнками або(та) іншою інформацією, яка знаходиться на Web-сторінці:

1. Веб-браузер;

2. Веб-оглядач;

3. брендмауер;

4. бот.

67. Спеціальна програма, що виконує автоматично і/або за заданим розкладом певні дії, видаючи себе за користувача:

1. Веб-браузер;

2. Веб-оглядач;

3. брендмауер;

4. бот.

68. Ім’я комп’ютера або мережі в Internet, набір символів справа від символу @ в електронній адресі:

1. Url;

2. FAQ;

3. домен;

4. хостинг.

69. Сторінка, оптимізована по одному із запитів (найчастіше – низькочастотному), яка немає ніякої цінності і при відвідуванні одразу ж перенаправляє користувача на основний сайт:

1. дорвей;

2. цільова сторінка;

3. дзеркало сайту.

70. Розміщення сайту в пошукових www-системах, каталогах і рейтингах за допомогою спеціальних прийомів Web-програмування й інших засобів називають:

1. індексуванням сайту;

2. SEО (оптимізацією) сайту;

3. SM-маркетингом.

71. Для позначення комп’ютерного тесту – визначення, ким є користувач Web-сайту людиною чи комп’ютером, використовують термін:

1. cookies;

2. логін;

3. Каптча (CAPTCHA).

72. Спеціальна мова, яка використовується для відображення сторінок, написаних мовами розмітки даних.методом блочної верстки:

1. HTML;

2. CSS;

3. PHP;

4. AspNet.

73. Невід’ємна складова пошукової системи в Internet, яка відповідно до заданого сценарію відвідує Web-сторінки, проводить копіювання й індексацію цілком або частково їхнього вмісту і далі слідує за посиланнями, знайденими на цій сторінці:

1. пошуковий робот;

2. Spider;

3. Сrawler;

4. база даних.

74. Небажане рекламне повідомлення, мережне сміття, яке розсилається електронною поштою в особисті поштові скриньки або телеконференції:

1. спам;

2. E-mail;

3. SMM;

4. SEO;

5. дірект-маркетинг.

75. Вчення про те, як зробити використання сайту простішим і зручнішим, «інтуїтивним»:

1. SEO (пошукова оптимізація);

2. юзабіліті;

3. ергономіка.

76. Пластиковий ідентифікаційний засіб, за допомогою якого власнику надається можливість здійснювати операції оплати за товари, послуги, а також отримувати наявні кошти – це:

1. чек;

2. електронний гаманець;

3. банківська платіжна картка.

77. Персональний ідентифікаційний номер, секретний код, відомий тільки власнику банківської платіжної картки і необхідний для здійснення операцій з нею – це:

1. логін;

2. пароль;

3. СVV-код;

4. PIN-код;

5. номер банківської платіжної картки.

78. Сукупність нормативних, договірних фінансових і інформаційно-технічних коштів, а також рішень учасників (банків, установ, компаній), які регламентують свої взаємини щодо порядку спільного використання банківських платіжних карток – це:

1. договір про обслуговування між банком та клієнтом банку;

2. платіжна система;

3. система Інтернет-магазину;

4. трансакція.

79. Сукупність операцій, які супроводжують взаємодію утримувача банківської платіжної картки з платіжною системою при здійсненні платежу по картці або при отриманні готівки – це:

1. договір про обслуговування між банком та клієнтом банку;

2. платіжна система;

3. система Інтернет-магазину;

4. трансакція.

80. Показник, який визначає вартість одного натискання на рекламне повідомлення – це:

1. CPC;

2. CPA;

3. CTR;

4. CPM.

81. Показник, який визначає вартість за тисячу натискань на рекламному повідомленні – це:

1. CPC;

2. CPA;

3. CTR;

4. CPM.

82. Показник, який визначає вартість натискання на рекламному повідомлення, результатом якого є активна дія того, хто натиснув на рекламі (напр. «покупка») – це:

1. CPC;

2. CPA;

3. CTR;

4. CPM.

83. Показник, який обчислюється як відношення кількості натискань на рекламному оголошенні до загальної кількості перегляду цього рекламного оголошення:

1. CPC;

2. CPA;

3. CTR;

4. CPM.

84. Послідовність символів, що одержується методами несиметричної криптографії (Public Key Cryptography), приєднувана до повідомлення і достовірність, що доводить його – це:

1. цифровий підпис;

2. пароль;

3. ВPIN-код;

4. CVV-код.

85. Пластикова карта, усередині якої знаходиться мікропроцесор, здатний проводити обчислення:

1. Visa Electron;

2. Master Card;

3. електронний гаманець;

4. Smart-картка.

86. Вид реклами в мережі Інтернет, що передбачає розміщення рекламних матеріалів безпосередньо в тексті веб-сторінки або за результатами пошуку на сайтах, називають:

1. контекстна реклама;

2. банерна (медійна) реклама.

87. Вид реклами в мережі Інтернет, що передбачає розміщення текстово-графічних матеріалів на стаціонарних рекламних майданчиках сайту:

1. контекстна реклама;

2. банерна (медійна) реклама.

88. Комплекс маркетингових заходів, що передбачає використання соціальних мереж:

1. вірусний маркетинг;

2. партизанський маркетинг;

3. дірект-маретинг;

4. SMM-маркетинг.

89. Комплекс маркетингових заходів, що передбачає створення спеціального рекламного повідомлення, яке передається користувачами засобами мережі Інтернет лавиноподібним способом:

1. вірусний маркетинг;

2. партизанський маркетинг;

3. дірект-маретинг;

4. SMM-маркетинг.

90. Комплекс маркетингових заходів, що передбачає роботу із конкретною особою, як із основним об’єктом, на який спрямовується маркетингова активність:

1. вірусний маркетинг;

2. партизанський маркетинг;

3. дірект-маретинг;

4. SMM-маркетинг.

91. Комплекс маркетингових заходів, що передбачає використання «малобюджетних» засобів:

1. вірусний маркетинг;

2. партизанський маркетинг;

3. дірект-маретинг;

4. SMM-маркетинг;

92. Ретельно підготовлений документ, який розкриває усі сторони будь-якого започатковуваного комерційного проекту:

1. бізнес-план;

2. статут;

3. журнал доходів і витрат.

93. Що є основними складовими Е-бізнесу (інформаційного бізнесу)?

1. внутрішня організація компанії;

2. зовнішня взаємодія компанії з партнерами, постачальниками і клієнтами на основі Екстранет-мереж;

3. бізнес-процеси компанії;

4. інфраструктура компанії.

94. Що є основними характеристиками Intranet відносно економічних аспектів діяльності установи?

1. простота і природність Intranet-технології;

2. низький ризик і швидка віддача цієї інвестиції;

3. інтеграційний і «каталітичний» характер технології;

4. ефективне управління;

5. комунікації в установі.

95. Що необхідно для побудови пілотного варіанта інформаційної системи підприємства з використанням Intranet-технології?

1. спеціальні знання користувача;

2. Web-сервер, що виступає як інформаційний концентратор;

3. програма перегляду, що розташовується на автоматизованому робочому місці користувачів (браузер);

4. стандарти взаємодії між клієнтом і Web-сервером.

96. Який чинник не є стримуючим для впровадження Intranet у національних компаніях?

1. нестабільні умови діяльності і постійний пошук нових форм бізнесу;

2. більшість існуючих локальних мереж не підтримує базовий протокол Internet – TCP/IP;

3. якість національного інформаційного простору в Internet недостатня;

4. існує значний дефіцит знання про досвід світового менеджменту і можливості використання інформаційних систем.

97. Ознаки інформаційного суспільства:

1. розвиток ринку інформації і знань як чинник виробництва в доповнення до ринків природних ресурсів, праці й капіталу;

2. створення глобального інформаційного простору, що забезпечує ефективну інформаційну взаємодію людей;

3. домінування матеріальних продуктів у виробництві та споживанні;

4. жорстка організаційна структура більшості підприємств, орієнтовних на стабільний масовий ринок;

5. становлення в економіці нових технологічних укладів, що ґрунтуються на масовому використанні інформаційно-комунікаційних технологій.

98. Оберіть можливі правильні визначення віртуального підприємства:

1. концепція виробництва, цілком зорієнтованого на замовника, на основі інтеграції діяльності підприємств з допомогою нових інформаційних і мережевих технологій;

2. мережева, комп'ютерно-опосередкована організаційна структура, що складається з неоднорідних взаємодіючих агентів, розташованих у різноманітних місцях, які працюють над одним або декількома спільними проектами, перебуваючи у партнерських стосунках;

3. суто мережеве підприємство, яке не існує як фізична одиниця в реальному житті;

4. підприємство з нефіксованою організаційною і територіальною структурою, основа сучасної мережевої економіки.

99. Віртуальний продукт – це:

1. модель реального матеріального продукту в графічній формі;

2. узагальнююча назва послуг, які надаються в Internet;

3. основний тип продукції в інформаційному суспільстві, може бути виготовлений і адаптований до запитів споживача в найкоротший час, у будь-якому місці й у різноманітній формі.

100. Iнформацiйним простором, що дає змогу зовнiшнiм i внутрiшнiм користувачам працювати з даними господарської структури в режимi реального часу, є:

1. корпоративний сайт;

2. електронна вiзитна картка фірми;

3. електронний ринок певного товару.