Можливість впливу лідерів у контексті штучних структур

При наявності штучних інститутів і механізмів баланс плюсів і мінусів стає іншим. У цілому штучні механізми обмежують волю керівників у плані їхнього персонального статусу, так само як у плані підбора свого оточення й контролю над ним; з іншого боку, вони можуть розширити можливості лідерів стосовно бюрократії, найчастіше підсилюють їхній прямий вплив на населення.

Штучні механізми в багатьох випадках виникають у відповідь на вимогу зменшити роль загальнонаціонального виконавчого керівництва; внаслідок цього однією з головних цілей створення штучних механізмів є менш високий і менш міцний статус глави керівництва.

Ефект конституційних й інших штучних норм може бути досить неоднаковий у плані влади лідерів над бюрократією. Звичайно, типове положення, коли лідери менш вільні у виборі, просуванні й зсуві державних чиновників у силу складності відповідних процедур. Таким чином, потенційний вплив лідерів зменшується. Але, одночасно, ці ж процедури обмежують сваволю в діях чиновників.

Нарешті, існування штучних структур підсилює вплив лідера на населення. Вони централізують суспільство й підсилюють державу. Однак їхній ефект не слід перебільшувати. При необхідності лідери можуть створити канали для встановлення прямих зв'язків з населенням за допомогою політичних партій.

Статус лідерів і вплив лідерства

Обмеження статусу лідерів обумовлені в першу чергу конституційними й правовими нормами. Точно виміряти їхній результат неможливо навіть при ідеальних обставинах, але доцільно принаймні проаналізувати згадані обмеження:

• Поділ лідерства. Один з типів обмежень пов'язаний зі зменшенням престижу лідерів шляхом зниження готовності населення підкорятися їм просто тому, що вони знаходяться при владі. Це досягається побічно, за допомогою поділу постів глави держави й глави уряду.

• Право критикувати лідера й вплив лідерства. Одна із причин меншого престижу прем'єр-міністра в порівнянні із главою держави полягає в тому, що положення першого менш стабільно. Як правило, прем'єр-міністр може бути зміщений главою держави або змушений піти у відставку під тиском законодавчого органа (і уникнути першої погрози можна тільки при існуванні другої). Все це обумовлює відносно хибку позицію, а також імовірність скорочення строку перебування на посаді.

• Фіксований строк перебування на посаді. Третій шлях підриву статусу лідера – нав'язування норм, що обмежують його перебування у високій посаді фіксованим строком, як правило, що не перевищує кілька років. Фіксований строк виступає як альтернатива праву парламентського зсуву, тому що лідери, яким воно загрожує, зберігають свою посаду на необмежений час, доти, доки користуються підтримкою парламенту й правлячої партії. Цієї підтримки може позбавити поразка на виборах, у противному випадку деякі лідери (наприклад, у Канаді, Швеції, Великобританії) залишаються при набагато довше, ніж президенти в США.