Іі. Елементи операційних витрат

Найменування показника	Код рядка	За звітний період	За попередній період
Матеріальні затрати	230	49,1	–
Витрати на оплату праці	240	530,2	207,9
Відрахування на соціальні заходи	250	143,4	78,7
Амортизація	260	1420,4	184,6
Інші операційні витрати	270	21178,1	16778,7
Разом	280	29321,2	17249,9

Ііі. Розрахунок показників прибутковості акцій

Назва статті	Код рядка	За звітний період	За попередній період
Середньорічна кількість простих акцій	300	–	–
Скоригована середньорічна кількість простих акцій	310	–	–
Чистий прибуток (збиток) на одну просту акцію	320	–	–
Скоригований чистий прибуток (збиток) на одну просту акцію	330	–	–
Дивіденди на одну просту акцію	340	–	–

ГЛОСАРІЙ

Абсолютна стійкість фінансового стану – це такий стан, за якого запаси і витрати (В) менше суми планових джерел їхнього формування (Дпл) : В < Дпл, а коефіцієнт забезпеченості запасів і витрат плановими джерелами засобів (К) більше одиниці : К = Дпл/В>1.

Абсолютний приріст – характеристика того, на скільки одиниць збільшився або зменшився порівнюваний рівень відносно базисного.

Адитивна факторна система – система, у якій результативний показник поданий як сума факторів.

Аналіз – термін грецького походження analyzis за своїм змістом означає розділяти.

Аналітичні (оціночні) показники – такі, які одержують у ході аналізу для оцінки результатів та ефективності роботи підприємства.

Аналітичні групування – такі, які служать для розкриття суті середніх величин, виявлення взаємозв'язків, взаємозалежностей та взаємодії економічних явищ.

Аналітичність інформації – надходження інформації в такому вигляді, який полегшує аналіз господарської діяльності підприємства, дозволяє всебічно дослідити причинно-наслідкові зв'язки, що виникають у процесі такої діяльності.

Анюїтет – грошовий потік, у якому надходження у кожному періоді однакові.

Асортимент – сукупність різновидів продукції різного найменування, що відрізняються техніко-економічними показниками.

Баланс часу роботи устаткування включає: календарний фонд часу – максимально можливий час роботи устаткування (кількість календарних днів у звітному періоді множиться на 24 год і на кількість одиниць установленого устаткування); режимний фонд часу (кількість одиниць установленого устаткування множиться на кількість робочих днів звітного періоду і на кількість годин щоденної роботи з урахуванням коефіцієнта змінності); плановий фонд (час роботи устаткування за планом. Відрізняється від режимного часом знаходження устаткування у плановому ремонті й на модернізації) – фактичний фонд відпрацьованого часу.

Балансовий прийом – прийом аналізу, який застосовується для виміру впливу факторів на узагальнювальний показник при їхній адитивній функціональній залежності. Вплив факторів визначається шляхом порівняння планових і звітних балансів за відхиленнями.

Вартісні показники – такі, що показують величину економічних об'єктів і процесів у вартісному виразі.

Вертикальний порівняльний аналіз – дослідження структури економічних явищ і процесів шляхом розрахунку питомої ваги частин в єдиному цілому, співвідношення частин цілого між собою, а також впливу факторів на рівень результативних показників.

Вибірковий аналіз – аналіз, що ґрунтується на вивченні лише певної частини сукупності даних із поширенням зроблених висновків на всю сукупність.

Вимірні фактори – такі, зміну яких можна визначити кількісно.

Виробнича програма – це система адресних завдань з обсягу, структури та асортименту виробництва продукції, параметрів конкурентоспроможності та рівня використання виробничого потенціалу.

Виробничий ліверидж – потенційна можливість впливати на прибуток підприємства шляхом зміни структури собівартості продукції й обсягу її випуску. Обчислюється відношенням темпів приросту валового прибутку (ΔП %) до темпів приросту обсягу продажів у натуральних, умовно-натуральних одиницях або у вартісному виразі (ΔVРП %) : К_пл = (ΔП %)/(ΔVРП %). Показує ступінь чутливості валового прибутку до зміни обсягу виробництва. При високому значенні навіть незначна зміна обсягу виробництва продукції приводить до істотної зміни прибутку.

Виробничо-економічні фактори – такі, що характеризують повноту та ефективність використання ресурсів підприємства і кінцеві результати його роботи.

Виробничо-технологічні показники якості визначають витрати у сфері виробництва:

• трудомісткість;

• матеріалоємність: загальна, структурна, питома, відносна;

• енергоємність (витрати енергії на одиницю продукції): парова енергія,

• збірність або блоковість для простоти монтажу.

• стандартизація та уніфікація (визначає ступінь конструктивної однаковості виробів).

Виробничо-фінансовий ліверидж – добуток рівнів виробничого і фінансового лівериджів – відбиває загальний ризик, пов'язаний з можливою нестачею засобів для відшкодування виробничих витрат і фінансових витрат з обслуговування зовнішнього боргу.

Відносна величина виконання плану – це відношення фактичного рівня показника до планового, зазвичай виражене у відсотках.

Відносна величина динаміки – це відношення фактичного значення показника поточного періоду до його рівня у попередньому періоді (темп росту), виражене у відсотках або коефіцієнтах. Залежно від бази порівняння ці величини можуть бути базисними, коли кожен рівень динамічного ряду порівнюється з базисним періодом, або ланцюговими – при порівнянні кожного наступного показника з попереднім.

Відносна величина ефективності – відношення ефекту до ресурсів або витрат.

Відносна величина інтенсивності – ступінь поширення певного явища у відповідному середовищі.

Відносна величина координації – це співвідношення частин цілого між собою.

Відносні величини планового завдання – відношення планового рівня показника поточного року до фактичного рівня минулого року або середнього за кілька попередніх років.

Відносні величини (показники) – величини, що характеризують зміну абсолютних показників у часі або просторі. Виражаються коефіцієнтами, відсотками, проміле, індексами або цілими числами.

Внутрішні фактори – це ті, які залежать від діяльності підприємства і на які воно може активно впливати.

Внутрішній аналіз – аналіз, що здійснюється внутрішніми службами підприємства для отримання достовірної інформації про стан підприємства та результати його діяльності.

Внутрішня інформація – це дані статистичного, бухгалтерського, управлінського обліку та звітності, планові та нормативні дані, розроблені на підприємстві тощо.

Внутрішньогосподарський аналіз – дослідження діяльності певного підприємства та його структурних підрозділів.

Вторинна інформація – це результат обробки первинної інформації.

Галузевий економічний аналіз – дослідження економічних явищ і процесів з урахуванням специфіки окремих галузей економіки.

Горизонтальний порівняльний аналіз – визначення абсолютних і відносних відхилень фактичного рівня досліджуваних показників від базового.

Господарські резерви – це можливості кращого використання матеріально-технічних і трудових ресурсів через удосконалення техніки, технології та організації виробництва, праці й управління.

Графічний спосіб відображення аналітичних даних полягає в наочному представленні показників, чисел за допомогою геометричних знаків, малюнків та інших графічних засобів.

Групування витрат за призначенням, тобто за статтями калькуляції, указує, куди, на які цілі і в яких розмірах використано ресурси.

Дедукція – спосіб дослідження від загального до часткового.

Деталізація – один з основних прийомів в економічному аналізі, що дає можливість усебічно дослідити зміст економічного явища, виявити та виміряти ступінь впливу основних факторів на результативний показник, полягає в поділі узагальнювального показника на окремі складові. Ступінь розчленування залежить від поставленої мети дослідження, наявності достовірної інформації, можливостей поділу. Важливим при цьому є поступовість розчленування узагальнювальних показників.

Детермінований аналіз – аналіз, що використовується для вивчення функціональних зв'язків економічних явищ і процесів.

Дисконтування грошових надходжень – визначення теперішньої вартості майбутніх грошових потоків.

Діагностична функція економічного аналізу реалізується при встановленні причинно-наслідкових змін системи, кількісному вимірі та якісній оцінці впливу факторів на її розвиток.

Діагностичний (експрес-аналіз) – це спосіб діагностики стану економіки підприємства на базі типових ознак, характерних для певних економічних явищ, що дозволяє швидко і досить точно встановити характер порушень без додаткових витрат часу та коштів.

Дієвість економічного аналізу передбачає можливість активного впливу на хід виробництва шляхом своєчасного виявлення недоліків у роботі, резервів підвищення ефективності виробництва та надання відповідної інформації керівництву.

Договірна документація включає господарські договори і додатки до них, угоди, державні замовлення та контракти тощо.

Договірні показники – ті, що передбачені в угодах на поставку сировини, матеріалів, палива тощо);

Документування аналізу – принцип оформлення результатів аналітичної діяльності, аналітичних оцінок.

Допоміжна інформація – це та, що дозволяє провести більш детальний аналіз.

Допоміжні показники продуктивності праці – витрати часу на виконання одиниці певного виду робіт або обсяг виконаних робіт за одиницю часу.

Достатність в аналізі – критерій кількості аналітичних показників, розрахунків, висновків

Другорядні фактори – ті, що не мають значного впливу на досліджуваний показник.

Економіко-екологічний аналіз – аналіз, що вивчає взаємодію екологічних та економічних процесів, пов'язаних зі збереженням і поліпшенням довкілля та витратами на екологію. Здійснюється органами охорони довкілля та економічними службами підприємства.

Економіко-математичний аналіз – аналіз, що дозволяє обрати оптимальний варіант розв'язання економічних задач, виявити резерви підвищення ефективності виробництва за рахунок повнішого використання наявних ресурсів.

Економіко-статистичний аналіз – аналіз, що виконується статистичними органами з метою вивчення масових суспільних явищ на різних рівнях управління.

Економічний аналіз – науковий спосіб пізнання суті економічних явищ і процесів шляхом поділу їх на складові частини і вивчення у розмаїтті взаємозв'язків і взаємозалежностей.

Експлуатаційні показники якості: призначення (характеризують ступінь відповідності виробу його цільовому призначенню); надійності (характеризуються безвідмовністю, довговічністю, ремонтопридатністю, збереженістю); ергономічності (пристосованості до антропометричних, фізіологічних та інженерно-психо­логічних властивостей людини); екологічності; естетичності; патентно-правові (характеризуються кількістю і вагомістю нових винаходів).

Екстенсивні фактори – такі, що пов'язані зі збільшенням, поширенням, наприклад, зростання обсягу виробництва за рахунок залучення додаткових робітників тощо.

Елементи витрат: матеріальні витрати (сировина і матеріали, куповані комплектуючі вироби, напівфабрикати, електрична та теплова енергія), витрати на оплату праці, відрахування на соціальні потреби, амортизація основних засобів, інші витрати...

Епізодична інформація – така, яка збирається при появі потреби в ній.

Ефективність використання фонду заробітної плати оцінюється такими показниками на одиницю продукції: обсяг виробництва продукції; сума виручки; сума валового, чистого та реінвестованого прибутку.

Ефективність економічного аналізу – перевищення вигод від його проведення над витратами.

Єдність інформації – однаковість даних про одне й те ж явище, що надходять із різних джерел.

Загальне число аритмічності – сума абсолютних значень відхилень у частці від одиниці від плану у зв'язку як із недовиконанням, так і перевиконанням.

Загальні показники – ті, що використовують для характеристики результатів роботи всіх галузей економіки (вартість готової продукції, продуктивність праці, рентабельність).

Запас фінансової стійкості (зона безпеки) – виражена у відсотках частка від ділення різниці між виручкою і порогом рентабельності на виручку. Він характеризує максимальну кількість відсотків,. На яку підприємство може зменшити обсяг продажу, залишаючись беззбитковим.

Запит – це звернення за інформацією до обізнаних осіб у межах суб'єкта господарювання або за його межами.

Звітна документація відображає результати виконання планових завдань на певну дату.

Звітні джерела інформації – дані бухгалтерської, статистичної та оперативної звітності.

Зворотний факторний аналіз – це конструювання функції, що міститиме комплексну оцінку певного економічного процесу або явища, на базі набору показників, що характеризують їх із різних боків, і вбере в себе основні характеристики усіх або більшості розглянутих показників.

Змінні фактори – такі, що діють лише протягом певного періоду (освоєння нових видів продукції, проведення цільової рекламної кампанії тощо).

Зовнішні фактори – ті, які існують у зовнішньому середовищі і на які діяльність підприємства або зовсім не впливає (фактори макросередовища), або впливає опосередковано (фактори середовища безпосереднього впливу).

Зовнішній аналіз – аналіз, що виконується зовнішніми юридичними або фізичними особами, зацікавленими в діяльності підприємства.

Зовнішня інформація – це нормативно- та господарсько-правові документи, дані статистичних збірників, періодичних і спеціальних видань, конференцій, круглих столів, інших ділових зустрічей тощо, які надходять на підприємство із зовнішніх джерел.

Інвестиційний аналіз – аналіз, що здійснюється для розробки програми та оцінки ефективності інвестиційної діяльності суб'єктів господарювання.

Індексний метод – метод, що ґрунтується на використанні індексів. Вплив кожного фактора на результативний показник визначається шляхом віднімання від чисельника розрахункової формули індексу зміни результативного показника за рахунок цього фактора її знаменника. При цьому якісні (інтенсивні) фактори, які входять до формули, фіксуються на рівні базового періоду, а кількісні – на рівні звітного.

Індивідуальні (приватні) фактори – такі, що є специфічними для певної галузі або підприємства.

Індивідуальні показники продуктивності праці – витрати часу на виробництво одиниці продукції певного виду (трудомісткість продукції), випуск продукції окремого виду в натуральному виразі за один людино-день або людино-годину.

Індукція – спосіб переходу від знання окремих фактів до знання загального.

Інтенсивні фактори – такі, які характеризують напруженість, зусилля, наприклад, збільшення обсягу випуску в результаті підвищення продуктивності праці.

Кількісний (факторний) аналіз – аналіз, що досліджує ступінь чутливості економічних явищ до зміни різних факторів, що на них впливають.

Кількісні показники – показники, що характеризують кількісний бік досліджуваного явища.

Класифікація показників рентабельності: показники, що характеризують окупність витрат виробництва та інвестиційних проектів; показники, що характеризують прибутковість продажу; показники, що характеризують дохідність капіталу та його частин.

Коефіцієнт абсолютної ліквідності (платоспроможності) – найбільш жорсткий критерій ліквідності підприємства – показує, яку частину короткострокових зобов'язань можна за необхідності погасити на дату складання балансу, хоча не за всіма цими боргами настане термін сплати.

Коефіцієнт варіації – відношення середньоквадратичного відхилення від планового завдання за добу (декаду, місяць, квартал) до планового завдання : .

Коефіцієнт виконання плану з асортименту розраховується шляхом ділення загального фактичного випуску продукції, зарахованого у виконання плану з асортименту, на загальний плановий випуск продукції (продукція, виготовлена понад план або не передбачена планом, не враховується у виконання плану з асортименту).

Коефіцієнт покриття (загальної ліквідності) – це частка від ділення суми оборотних активів та витрат майбутніх періодів на суму поточних зобов'язань та доходів майбутніх періодів.

Характеризує співвідношення оборотних активів і поточних зобов'язань. Для нормального функціонування підприємства цей показник має бути більшим за одиницю. Зростання його – позитивна тенденція. Орієнтовне значення показника залежить від щоденної потреби підприємства у вільних грошових ресурсах і встановлюється ним самостійно.

Коефіцієнт проміжної (швидкої) ліквідності – це частка від ділення суми оборотних активів (за вирахуванням запасів) та витрат майбутніх періодів на суму поточних зобов'язань та доходів майбутніх періодів. Найнижче прийнятне значення цього показника дорівнює 1.

Коефіцієнт ритмічності – це відношення фактичного, але не вище планового, завдання з випуску продукції або її питомої ваги до планового випуску: К_ритм = (min{Q_пл, Q_ф})/Q_пл.

Коефіцієнти структури пасивів підприємства: Коефіцієнт фінансової автономії – питома вага власного капіталу в його загальній сумі. Коефіцієнт фінансової залежності – частка позикового капіталу в загальній валюті балансу. Плече фінансового важеля або коефіцієнт фінансового ризику – відношення позикового капіталу до власного. У галузях, де низький коефіцієнт оборотності капіталу, плече фінансового важеля не повинно перевищувати 0,5, в інших галузях може бути вище 1. Коефіцієнт самофінансування – відношення суми самофінансованого доходу (реінвестований прибуток + амортизація) до загальної суми внутрішніх і зовнішніх джерел фінансових доходів.

Комбінована (змішана) факторна система – система, у якій результативний показник поданий як комбінація декількох систем (мультиплікативної, адитивної або кратної).

Комплексний аналіз – аналіз, що передбачає всебічне вивчення господарської діяльності підприємства.

Комплексність економічного аналізу передбачає дослідження усіх аспектів діяльності підприємства та всебічне вивчення причинно-наслідкових залежностей.

Конфіденційність аналітичної інформації – принцип аналітичної діяльності, відповідно до якого аналітик без дозволу клієнта або у випадках, передбачених чинним законодавством України, не має права надавати інформацію третій особі.

Кратна факторна система – система, у якій результативний показник поданий як частка від ділення одного фактора на інший.

Кризовий фінансовий стан (підприємство на грані банкрутства) – це стан, за якого запаси і витрати перевищують суму планових та тимчасово вільних джерел засобів. Рівновага платіжного балансу в даній ситуації забезпечується за рахунок прострочених платежів з оплати праці, постачальникам, бюджету, позичкам банку і т. д.

Ліквідність балансу – можливість суб'єкта господарської діяльності перетворити активи в готівку та погасити свої платіжні зобов'язання. Аналіз ліквідності балансу полягає в порівнянні засобів з активу, згрупованих за ступенем зниження ліквідності: А1 – абсолютно ліквідні активи (векселі одержані, поточні фінансові інвестиції, грошові кошти та їх еквіваленти), А2– активи, що швидко реалізуються (готова продукція, товари відвантажені, поточна дебіторська заборгованість), А3– активи, що повільно реалізуються (виробничі запаси, незавершене виробництво), А4 – активи, що важко реалізуються (основні засоби, нематеріальні активи, незавершене будівництво), із короткостроковими зобов'язаннями за пасивом, які групуються за ступенем терміновості їхнього погашення: найбільш термінові (П1), середньострокові (П2), довгострокові (П3), власний (акціонерний) капітал (П4). Баланс вважається абсолютно ліквідним, якщо: А1>П1, А2>П2, А3>П3, А4<П4.

Макроекономічний аналіз – дослідження економічних явищ і процесів на рівні світової та національної економіки, її окремих галузей або регіонів.

Маржинальний аналіз – це метод оцінки та обґрунтування управлінських рішень на базі поділу витрат на постійні та змінні, дослідження причинно-наслідкових взаємозв'язків обсягу реалізації, собівартості й прибутку.

Маркетинговий аналіз – аналіз, спрямований на дослідження зовнішнього середовища підприємства, ринків сировини і збуту готової продукції, її конкурентоспроможності, попиту на продукцію, комерційного ризику, формування цінової політики, розробку тактики та стратегії маркетингової діяльності. Здійснюється маркетинговою службою підприємства.

Математична модель – наближений математичний опис процесів функціонування досліджуваних систем, що являє собою записані в математичній формі співвідношення для критерію, відображене через керовані змінні, і обмеження, що можуть накладатися на ці змінні. Зміст критерію визначається сутністю оптимізаційної задачі.

Матеріальні ресурси включають фінансові й фізичні (необоротні активи та предмети праці) ресурси.

Мета аналізу – висловлення аналітиком висновку відповідно до потреб користувачів аналітичної інформації.

Метод абсолютних різниць – різновид методу ланцюгових підстановок, що застосовується в мультиплікативних і змішаних моделях типу у = а х (b – с). Вплив зміни кожного фактора на результативний показник визначається шляхом заміни в розрахунковій формулі значення фактора на його абсолютне відхилення, фактори, що йдуть у розрахунковій формулі до досліджуваного фактора, беруться за своїм фактичним значенням, а після – за базовим.

Метод відносних різниць – різновид методу ланцюгових підстановок, що застосовується лише в мультиплікативних моделях, якщо вихідні дані подано у відносних величинах. При цьому вплив першого фактора визначається множенням базової величини результативного показника на відносний приріст першого фактора у відсотках і діленням на 100; усіх наступних – множенням суми базової величини результативного показника та зміни його за рахунок впливу попередніх факторів на приріст даного фактора у відсотках і діленням на 100.

Метод економічного аналізу – це діалектичний підхід до вивчення господарських процесів в їхньому становленні й розвитку; системне та комплексне дослідження їх шляхом уявного розчленування на складові частини, виділення окремих властивостей і зв'язків з визначенням кількісного впливу позитивних і негативних чинників, виявленням резервів поліпшення економічної ситуації та напрямків їхньої мобілізації.

Методи елімінування – прийоми факторного аналізу, які ґрунтуються на припущенні, що всі фактори змінюються незалежно один від іншого, спочатку один, потім два і т. д., решта факторів вважається незмінною, а результат спільного впливу факторів приєднується до впливу останнього (якісного) фактора. До них належать методи ланцюгових підстановок, абсолютних і відносних різниць, індексний.

Методи оцінки виконання плану з асортименту: 1) за середнім відсотком асортиментності; 2) за найменшим відсотком асортиментності; 3) за часткою найменувань виробів із повним виконанням плану в загальній кількості асортиментних позицій; 4) поєднання другого і третього методів.

Методика – це сукупність конкретних прийомів, способів і засобів, що застосовуються в процесі проведення економічного аналізу в заздалегідь визначеній послідовності для досягнення поставленої мети.

Міжгалузевий економічний аналіз (теорія економічного аналізу) – це теоретична та методологічна база аналізу господарської діяльності в усіх галузях національної економіки.

Міжгосподарський аналіз – дослідження економічних явищ і процесів на кількох підприємствах, що дає можливість дати об'єктивнішу оцінку ефективності їхньої діяльності.

Мікроекономічний аналіз (аналіз господарської діяльності) – дослідження економічних явищ і процесів на мікрорівні, тобто рівні окремих первинних ланок економічної системи.

Модель факторної системи – математична формула, що виражає реальні зв'язки між аналізованими явищами.

Моніторинг – постійне і безперервне дослідження функціонування об'єкта в конкретному господарському середовищі.

Мультиплікативна факторна система – система, у якій результативний показник подано як добуток факторів.

Наступний (ретроспективний) аналіз – дослідження економічних явищ і процесів, що відбувається після їхнього здійснення.

Натуральні показники – такі, що виражають розмір явища у фізичних одиницях виміру.

Науковий характер економічного аналізу передбачає застосування найсучасніших методів економічного дослідження, знань і досягнень інших наукових дисциплін.

Невимірні фактори – такі, що не піддаються безпосередньому виміру, наприклад, створення сприятливого морально-психологіч­ного клімату в колективі, поліпшення побутових умов працівників, рівень підготовки персоналу.

Негативні фактори – такі, що можуть протидіяти поліпшенню результативного показника.

Нейтралізація впливу вартісного фактора (ціни або собівартості) на обсяг виробництва продукції досягається перерахунком фактичного обсягу виробництва за базовими цінами або фактичних витрат за базовою собівартістю.

Нейтралізація впливу структурного фактора – перерахунок фактичного обсягу виробництва на структуру базового періоду і порівняння отриманих обсягів виробництва.

Нейтралізація впливу якісного фактора – приведення як базового, так і фактичного обсягів виробництва до стандартної якості і порівняння отриманих обсягів виробництва.

Нейтралізація об'ємного фактора здійснюється шляхом перерахунку базових показників відповідно до фактичного обсягу виробництва.

Нематеріальні активи поділяються на технологічні (патенти, авторські права, ноу-хау, торгові секрети, розвиненість дослідницької інфраструктури, кількість і кваліфікація науково-технічних працівників тощо) і репутацію фірми.

Непродуктивні витрати праці – витрати робочого часу на виготовлення продукції, яка виявилася бракованою , виправлення браку, а також у зв'язку з відхиленнями від технологічного процесу

Непрямі показники оцінки виконання плану з ритмічності – наявність доплат за понаднормові роботи, оплата простоїв за виною господарюючого суб'єкта, втрати від браку.

Нормальна стійкість фінансового стану – така, за якої гарантується платоспроможність підприємства, тобто запаси і витрати дорівнюють плановим джерелам запасів.

Нормативні показники – норми витрат сировини, матеріалів, палива, норми амортизації, ціни.

Нормативно-правова документація – це закони держави, підзаконні акти, укази президента, постанови уряду і місцевих органів влади, накази вищих органів управління, акти ревізій і перевірок, рішення арбітражу і судових органів, рекламації, накази та розпорядження керівництва підприємства.

Об'єкт аналізу – інформація, конкретні її форми та носії – інформаційні ресурси (концепції, теорії, системи, показники, суспільні та економічні системи, явища, процеси, ресурси, чинники тощо)

Об'єкти аналізу собівартості продукції: повна собівартість товару і за елементами витрат; витрати на одну гривню товару; собівартість окремих виробів; окремі статті витрат.

Об'єкти економічного аналізу – це економічні явища та процеси, які відбуваються на різних рівнях економіки, зокрема об'єктом аналізу господарської діяльності є зовнішні та внутрішні умови, у яких вона здійснюється, результати та наслідки цієї діяльності, виражені через показники, що характеризують організаційно-технічний рівень, фінансовий стан підприємства і результати його діяльності.

Об'єктивні фактори – такі, що існують як об'єктивна реальність.

Об'єктивність інформації – достовірність відображення в ній реальних економічних явищ і процесів.

Об'єктивність, точність економічного аналізу забезпечується використанням достовірної інформації й точними аналітичними розрахунками.

Об'ємні, або абсолютні, показники – ті, що характеризують певне явище безвідносно до інших економічних явищ або процесів, виражаються у грошових, натуральних вимірниках або трудомісткості.

Облікова документація – це форми бухгалтерського, управлінського та статистичного обліку, журнали виконання робіт, інші первинні документи.

Одномірний порівняльний аналіз – це порівняння кількох об'єктів за одним показником або одного чи кількох показників одного об'єкта.

Оперативний аналіз – ретроспективний аналіз, який проводиться безпосередньо в процесі виробництва або відразу після виконання господарських операцій за короткі відрізки часу (зміну, добу, тиждень або декаду).

Оперативність економічного аналізу – уміння швидко і вчасно проводити аналіз у таких обсягах і тоді, коли виникає потреба в обґрунтуванні та впровадженні управлінських рішень.

Оперативність інформації – її своєчасне надходження до аналітика, що досягається застосуванням найновіших засобів зв'язку, обробкою її на ПЕОМ тощо.

Основна інформація – це та, без якої неможливо проаналізувати даний предмет.

Основні фактори – такі, що мають вирішальний вплив на досліджуваний показник за даних обставин.

Оцінювальна функція економічного аналізу – це визначення відповідності стану економічної системи цільовим параметрам і потенційним можливостям її функціонування.

Первинна інформація – це така, що міститься у даних первинного обліку, інвентаризацій, обстежень.

Первинні фактори – такі, що містяться у відповідній документації.

Перевірка – вид обліково-аналітичної діяльності (функція), що надає аналітику можливість установити негативні факти, які приводять до висновку, що фактична інформація стосовно діяльності суб'єкта господарювання суперечить прийнятій ним обліковій, фінансовій чи іншій економічній політиці.

Період знаходження капіталу в готовій продукції – час зберігання готової продукції на складах з моменту прибуття з виробництва до відвантаження – визначається, як частка від ділення добутку середнього сальдо за рахунком "Готова продукція" і днів періоду на суму кредитового обороту за рахунком "Готова продукція".

Період оборотності дебіторської заборгованості – час між відвантаженням товарів і одержанням за них готівки від клієнтів – частка від ділення добутку середніх залишків заборгованості за рахунками дебіторів і днів періоду на суму кредитового обороту за рахунками дебіторів.

Період оборотності запасів – час зберігання їх на складі від моменту прибуття до передачі у виробництво – визначається як частка від ділення добутку середнього сальдо за рахунками виробничих запасів і днів періоду на суму кредитових оборотів за рахунками виробничих запасів.

Період перебування капіталу в готівці – це частка від ділення добутку середніх залишків вільної готівки і днів періоду на суму кредитового обороту за рахунками коштів.

Періодичний аналіз – аналіз, що здійснюється через певні проміжки часу.

Перспективний (попередній, прогнозний) аналіз – дослідження економічних явищ і процесів до здійснення господарських операцій.

Перспективні резерви – резерви, що потребують великих інвестицій і значного часу на підготовчі роботи і можуть бути реалізовані внаслідок значних перетворень.

Підсумковий (заключний) аналіз – ретроспективний аналіз, що здійснюється за звітними календарними періодами часу (місяць, квартал, півріччя, рік).

Планова документація містить плани організаційно-господар­ського та соціально-економічного розвитку підприємства, бізнес-плани, плани-графіки виконання окремих робіт, нормативні документи, технологічні карти, норми виробітку, тарифні ставки, розцінки, положення про нарахування та видачу зарплати, розпорядження тощо.

Планові джерела інформації – дані планів соціально-економічного розвитку підприємства, завдання підрозділам тощо.

Планомірність, систематичність економічного аналізу – це планування аналітичної роботи із чітким розподілом обов'язків між виконавцями.

Планування – розробка загальної стратегії й детального підходу щодо очікуваного характеру, часу, обсягу видів діяльності суб'єкта господарювання.

Платоспроможність – це можливість готівковими коштами своєчасно погашати свої платіжні зобов'язання. Аналіз платоспроможності необхідний як для підприємства з метою оцінки і прогнозування фінансової діяльності, так і для зовнішніх інвесторів.

Подовження факторної системи – спосіб перетворення кратної факторної системи, що полягає в подовженні чисельника шляхом заміни одного або більше факторів їхньою сумою.

Позаоблікова документація складається із рішень загальних зборів колективу, ради трудового колективу підприємства, матеріалів дослідження передового досвіду, отриманих із різних джерел інформації, технічної та технологічної документації, матеріалів спеціальних обстежень стану виробництва на окремих робочих місцях, усної інформації, одержаної під час різних зустрічей на ділову тему.

Позитивні фактори – такі, що можуть впливати на результативний показник у бажаному напрямку, тобто позитивно.

Показник структури – це питома вага частини в цілому, виражена у відсотках або коефіцієнтах.

Показники аналізу платоспроможності: Коефіцієнт автономії (незалежності) = ВК/ВБ (у межах від 50 до 60 %), Коефіцієнт залучення капіталу = ЗК/ВБ (менше 40 %), Коефіцієнт залежності = ЗК/ВК (максимально припустиме значення - 0,5), Коефіцієнт забезпеченості необоротних активів власним капіталом = Необоротні активи/(ВК + Довгострокові зобов'язання), Коефіцієнт маневреності = Власні оборотні засоби/Сума джерел їхнього формування, Коефіцієнт фінансової стабільності = ВК/ЗК, де ВК – власний капітал, ЗК – залучений, ВБ – підсумок балансу.

Показники використання часу роботи устаткування: коефіцієнт використання календарного фонду часу: К_кф = Т_ф/Т_к, коефіцієнт використання режимного фонду часу: К_рф = Т_ф/Т_р, коефіцієнт використання планового фонду часу: К_пф = Т_ф/Т_п, питома вага простоїв у календарному фонді: ПВ_п = Пр/Т_к, де Т_ф, Т_п, Т_р, Т_к – відповідно фактичний, плановий, режимний і календарний фонди робочого часу устаткування, Пр – простої устаткування.

Показники руху основних засобів: Коефіцієнт оновлення основних засобів – частка від ділення вартості основних засобів, що надійшли протягом року, на вартість основних засобів на кінець періоду. Термін оновлення основних засобів – частка від ділення вартості основних засобів на початок періоду на вартість основних засобів, що надійшли протягом року. Коефіцієнт вибуття основних засобів – частка від ділення вартості основних засобів, що вибули протягом року, на вартість основних засобів на початок періоду. Коефіцієнт приросту основних засобів – частка від ділення вартості приросту основних засобів на вартість основних засобів на початок періоду

Показники узагальнювальної характеристики ефективності використання основних засобів: рентабельність (відношення прибутку до середньорічної вартості основних виробничих засобів), віддача (відношення вартості готової або реалізованої продукції після відрахування ПДВ, акцизів до середньорічної вартості основних виробничих засобів), капіталоємність (зворотний показник віддачі), питомі капітальні вкладення на одну гривню приросту виробництва.

Показники якості – це кількісна характеристика властивостей продукції, що становлять її якість: окремі (оцінюють лише одну властивість ); комплексні (дві, три і більше властивостей), сигнальні.

Порівняння – загальнонауковий метод пізнання, у процесі якого досліджуване явище зіставляється з уже відомими, вивченими раніше для виявлення загальних рис або відмінностей між ними.

Поріг рентабельності – відношення суми постійних витрат у складі собівартості реалізованої продукції до маржинального доходу на одиницю продукції.

Постійно діючі фактори – такі, що завжди впливають на досліджуваний показник.

Поточні резерви – такі, які можна реалізувати у звітному та найближчому плановому періоді без значних інвестицій.

Похідні фактори – такі, які отримують із первинних шляхом певних математичних перетворень.

Пошукова функція економічного аналізу виконується при виявленні резервів і потенційних можливостей зміни і розвитку економічної системи, обґрунтуванні заходів з їхньої мобілізації.

Предмет економічного аналізу – причинно-наслідкові зв'язки економічних явищ і процесів господарської діяльності в їхній взаємодії.

Прийом ланцюгових підстановок полягає в послідовній заміні базового значення фактора його фактичною величиною при незмінності решти показників і визначенні ступеня впливу кожного фактора шляхом послідовного віднімання із кожного наступного результату попереднього. Така заміна, число яких на одиницю перевищує число факторів, включених до розрахункової функції, зветься підстановкою. Фактори мають бути розташовані в жорсткій послідовності: спочатку кількісні фактори (від більш загальних до часткових), потім структурні, насамкінець - якісні. Зміна послідовності підстановки призводить до зміни результатів.

Приховані резерви – ті, що виявлені через порівняння з іншими об'єктами.

Прості (елементарні) фактори – такі, що не піддаються деталізації.

Прямий факторний аналіз – це виявлення окремих факторів, що впливають на зміну результативного показника, установлення форми залежності між показником і факторами та впливу кожного з них на зміну результативного показника.

Прямі показники оцінки виконання плану з ритмічності – коефіцієнт ритмічності, коефіцієнт варіації, числа аритмічності, питома вага виробництва продукції за кожну декаду в місячному випуску, питома вага виготовленої продукції за кожен місяць у квартальному випуску, питома вага випущеної продукції за кожний квартал у річному обсязі виробництва.

Разовий аналіз – аналіз, що не планується попередньо, а здійснюється у разі виникнення нагальної потреби в ньому.

Ранжування – розташування явищ (факторів) у порядку зростання (зменшення) за будь-якою притаманною їм властивістю. Ранг – це показник, що характеризує порядкове місце оцінюваного об'єкта (фактора) в групі інших об'єктів.

Раціональність інформації – знаходження оптимального співвідношення між повнотою інформаційного опису процесів, що відбуваються на підприємстві, і витратами на збір, зберігання та використання цих даних.

Регламентація – розробка обов'язкового мінімуму таблиць і вихідних форм аналізу для кожного виконавця.

Регулярна інформація – це та, що надходить у зазначені терміни.

Результативні показники – такі, що розглядаються як результат дії одного або кількох чинників.

Рентабельність виробничої діяльності – відношення валового або чистого прибутку до суми витрат із реалізації продукції – показує, скільки підприємство має прибутку з кожної гривні, витраченої на виробництво і реалізацію продукції. Може розраховуватися у цілому по підприємству, окремих його підрозділах і за окремими видами продукції.

Рентабельність власного капіталу – відношення суми чистого прибутку до середньорічної вартості власного капіталу. Рентабельність власного капіталу (ROE)) тісно пов'язана з рентабельністю сукупного капіталу (ROA), будучи добутком частки чистого прибутку у валовому прибутку, рентабельності активів та мультиплікатору капіталу. Даний взаємозв'язок показує залежність між ступенем фінансового ризику і прибутковістю власного капіталу.

Рентабельність капіталу – відношення валового, чистого прибутку до середньорічної вартості всього інвестованого капіталу або окремих його складових: власного, залученого, основного, оборотного, виробничого капіталу.

Рентабельність продажу (обороту) – відношення прибутку від реалізації продукції, робіт, послуг або чистого прибутку до суми отриманої виручки – характеризує ефективність підприємницької діяльності: скільки прибутку має підприємство з гривні продаж. Розраховується у цілому по підприємству і за окремими видами продукції.

Ресурси (фр. ressources) означає засоби, запаси, можливості, джерела будь-чого.

Ритмічність виробництва – це чітка і збалансована діяльність виробництва, яка дає змогу рівномірно випускати продукцію і виконувати свої зобов'язання перед споживачами, – це випуск однакової кількості продукції за будь-які однакові проміжки робочого часу.

Розширення факторної системи – спосіб перетворення кратної факторної системи, що полягає у множенні чисельника і знаменника на один або більше нових показників.

Ряд динаміки (часовий ряд) – це ряд чисел, що характеризують зміну величин у часі.

Середньорічний виробіток одного працівника залежить від питомої ваги робітників у загальній кількості працюючих, кількості робочих днів та їхньої середньої тривалості, а також середньогодинного виробітку продукції одним робітником.

Середньорічний виробіток одного робітника залежить від двох груп факторів: І група – фактори, що впливають на трудомісткість продукції, такі як технічний рівень виробництва, організація виробництва, непродуктивні витрати робочого часу. ІІ група – фактори, пов'язані зі зміною вартісної оцінки одиниці продукції у зв'язку зі зміною структури продукції та рівня кооперованих поставок.

Сигнальні показники якості: наявність рекламацій і претензій, виданих підприємству; сума штрафів за поставку неякісної продукції; зменшення рівня сортності; відхилення у якості виконаних операцій; наявність і обсяги браку;

Синтез – метод пізнання явищ, предметів і процесів шляхом об'єднання їхніх складових частин в єдине ціле.

Система показників – це впорядкована їхня множина, у якій кожен показник дає кількісну чи якісну характеристику певного виду господарської діяльності, має властивості зведеності й подільності, пов'язаний з іншими показниками, але не дублює їх.

Система показників оцінки фінансового стану підприємства характеризує: а) наявність і розміщення капіталу, ефективність і інтенсивність його використання; б) оптимальність структури пасивів підприємства, його фінансову незалежність і ступінь фінансового ризику; в) оптимальність структури активів підприємства і ступінь виробничого ризику; г) оптимальність структури джерел формування оборотних активів; д) платоспроможність та інвестиційну привабливість підприємства; е) ризик банкрутства (неплатоспроможності) суб'єкта господарювання; ж) запас його фінансової стійкості (зону беззбиткового обсягу продажів).

Системність економічного аналізу – розгляд досліджуваного об'єкта як складної системи окремих, взаємопов'язаних між собою та зовнішнім середовищем елементів.

Складні (комплексні) фактори – такі, що складаються із кількох простих.

Скорочення факторної системи – створення нової факторної системи шляхом ділення чисельника і знаменника на один і той же показник.

Соціально-економічний аналіз – аналіз, що досліджує взаємозв'язок соціальних та економічних процесів, їхню взаємозалежність і вплив на результати господарської діяльності. Цей аналіз здійснюється економічними службами, соціологічними лабораторіями, статистичними органами.

Соціально-економічні фактори – такі, які створюють необхідні умови для високопродуктивної роботи персоналу (або гальмують ці процеси).

Способи визначення виконання плану за сортністю: 1) спосіб першосортних одиниць; 2) спосіб середньозважених цін; 3) порівняння відсотків виконання плану у вартісному і натуральному виразі.

Спостереження – нагляд за процесом або процедурою, що їх виконують інші особи.

Статистична вибірка – це будь-який підхід до здійснення вибірки, який має такі характерні риси: а) випадковий добір елементів вибірки; б) використання теорії ймовірностей для оцінювання результатів вибірки, у тому числі оцінювання ризиків, пов'язаних із вибіркою. Підхід до вибірки, який не має характерних ознак а) і б), вважається нестатистичною вибіркою.

Стохастичний аналіз – аналіз, що застосовується для вивчення імовірнісних зв'язків економічних явищ і процесів.

Структурні групування застосовують, коли групуються якісно однорідні економічні явища за ознакою схожості їхньої економічної природи.

Структурні фактори – такі, що описують структуру явища (асортимент випуску, співвідношення різних категорій працівників у загальній кількості промислово-виробничого персоналу).

Суб'єкти економічного аналізу – економічні служби, фізичні та юридичні особи (господарські, фінансові, аудиторські організації тощо), які проводять економічний аналіз.

Суб'єктивні фактори – такі, які залежать від бажання людей та їхніх дій.

Суцільний аналіз – аналіз, що базується на дослідженні всієї сукупності даних.

Тематичний аналіз – аналіз, що вивчає окремі види господарської діяльності, найбільш актуальні на певний момент.

Техніко-економічний аналіз – аналіз, що вивчає взаємодію технічних та економічних процесів на підприємстві та їхній вплив на економічні результати діяльності, його проводять технічні служби підприємства.

Типологічні групування використовують для аналізу діяльності однорідних підприємств або видів виробництва.

Традиційні способи економічного аналізу – це ті, які широко застосовуються і в інших дисциплінах для вивчення та обробки інформації.

Трендовий аналіз рядів динаміки – визначення тенденції зміни показників за декілька років.

Трудові показники – такі, що характеризують витрати праці та її ефективність.

Трудомісткість – витрати робочого часу на одиницю або весь обсяг виробленої продукції.

Узагальнення – це прийом, зворотний деталізації.

Узагальнювальні показники продуктивності праці – середньорічний, середньоденний, середньогодинний виробіток продукції одним робітником, а також середньорічний виробіток на одного працюючого у вартісному виразі.

Умовно-натуральні показники – такі, що використовуються у багатономенклатурному виробництві для узагальненої характеристики обсягів виробництва і реалізації продукції.

Уніфікація – це створення типових методик та інструкцій, вихідних форм і таблиць, стандартних програм, єдиних критеріїв оцінки, що забезпечує зіставність результатів аналізу, підвищує об'єктивність оцінки діяльності внутрішньогосподарських підрозділів, скорочує витрати часу на аналіз і сприяє підвищенню його ефективності.

Управління – інтелектуальна діяльність, метою якої є збереження капіталу у фінансовій або фізичній формі.

Управлінський персонал (Management) – керівні працівники та інші особи, які виконують управлінські функції.

Фактори – рушійні сили, причини будь-якого процесу або явища.

Фактори n-го порядку – такі, що безпосередньо впливають на фактори попередніх порядків і через них (опосередковано) на результативний показник.

Фактори другого порядку – ті, що безпосередньо впливають на фактори першого порядку і через них (опосередковано) на результативний показник.

Фактори першого порядку – ті, що безпосередньо впливають на результативний показник.

Факторна система – сукупність факторних і результативних показників, пов'язаних одним причинно-наслідковим зв'язком.

Факторний аналіз – це методика комплексного і системного вивчення та виміру впливу факторів на величину результативних показників.

Факторні показники – такі, що визначають стан результативного показника і виступають як причини зміни його величини.

Фінансова (бухгалтерська) звітність – основне джерело отримання доказової інформації (або інформації для подальшого аналізу) про бізнес підприємства для великої кількості користувачів, оскільки вони не мають практичної можливості отримати потрібну додаткову детальнішу інформацію.

Фінансова стійкість підприємства – це здатність суб'єкта господарювання функціонувати і розвиватися, зберігати рівновагу своїх активів і пасивів у мінливому внутрішньому і зовнішньому середовищі, що гарантує його постійну платоспроможність та інвестиційну привабливість у межах припустимого рівня ризику.

Фінансовий ліверидж – потенційна можливість впливу на прибуток підприємства шляхом зміни обсягу і структури власного і позикового капіталу. Вимірюється відношенням темпів приросту чистого прибутку (Δ ЧП %) до темпів приросту валового прибутку (ΔП %): Кфл = (Δ ЧП %)/(ΔП %). Зростання фінансового лівериджу супроводжується підвищенням ступеня фінансового ризику, пов'язаного з можливою нестачею коштів для виплати відсотків за кредитами і позиками.

Фінансовий стан підприємства – це економічна категорія, що відбиває стан капіталу в процесі його кругообігу і здатність суб'єкта господарювання до саморозвитку на фіксований момент часу. Фінансовий стан може бути стійким, нестійким (передкризовим) і кризовим. Здатність підприємства вчасно здійснювати платежі, фінансувати свою діяльність на розширеній основі, переносити непередбачені потрясіння і підтримувати свою платоспроможність у несприятливих обставинах свідчить про його стійкий фінансовий стан і навпаки.

Фінансові результати діяльності підприємства характеризуються сумою отриманого прибутку і рівнем рентабельності. Прибуток – це частина чистого доходу, який безпосередньо отримують суб'єкти господарської діяльності після реалізації продукції, а також від інших видів діяльності. Формування прибутку відображається у "Звіті про фінансові результати", а використання – у "Звіті про власний капітал", де передбачаються: виплати власникам, спрямування прибутку до статутного капіталу, відрахування до резервного капіталу. Показники рентабельності повніше, ніж прибуток, відображають кінцеві результати діяльності, тому що їхня величина показує співвідношення ефекту з використаними ресурсами.

Фінансово-економічний аналіз – аналіз, що досліджує фінансові результати діяльності підприємства та його фінансовий стан, здійснюється фінансовими службами підприємства, фінансовими органами та банками.

Фонд робочого часу залежить від кількості робітників (Кр), кількості відпрацьованих днів одним робітником у середньому за рік (Д) і середньої тривалості робочого дня (Т).

Формальне розкладання факторної системи – спосіб перетворення кратної факторної системи, що полягає в подовженні знаменника шляхом заміни одного або більше факторів їхньою сумою.

Фундаментальний аналіз – поглиблене комплексне дослідження суті економічних явищ з використанням математичного апарату та іншого складного інструментарію.

Функція – зовнішній вияв властивостей об'єкта в певних умовах.

Хитливий (передкризовий) фінансовий стан – стан, за якого порушується платіжний баланс, але зберігається можливість відновлення рівноваги платіжних засобів і зобов'язань за рахунок залучення тимчасово вільних джерел засобів (Д_тим) в оборот підприємства (резервного фонду, фонду нагромадження і споживання), кредитів банку на тимчасове поповнення оборотних коштів, перевищення нормальної кредиторської заборгованості над дебіторською тощо: В = Д_пл + Д_тим, К = (Д_пл + Д_тим)/В = 1.

Часткові показники – такі, що є специфічними для окремих галузей (марка сталі, калорійність кам'яного вугілля, урожайність сільськогосподарських культур).

Явні резерви – негативні відхилення і втрати, відображені у звітності.

Якісний аналіз – аналіз, що базується на якісних порівняльних характеристиках та експертних оцінках досліджуваних явищ і процесів.

Якісні показники – це ті, що відображають суттєві особливості й властивості досліджуваних явищ, рівень їхнього розвитку, використання ресурсів, ефективність діяльності.

Якість продукції – поняття, що характеризує параметричні, експлуатаційні, споживчі, технологічні, дизайнерські властивості виробу, рівень його стандартизації та уніфікації, надійність і довговічність.

СПИСОК ЛІТЕРАТУРИ

1. Багров В.П., Багрова І.В. Економічний аналіз: Навч. посіб. – К.: Центр навч. літ., 2006. – 160 с.

2. Баканов Н.И., Шеремет А.Д. Теория экономического анализа. – М.: Финансы и статистика, 2000. – 656 с.

3. Бутинець Ф.Ф., Мних Є.В., Олійник О.В. Економічний аналіз. Практикум: Навч. посіб. – Житомир: ЖІТІ, 2004. – 416 с.

4. Дорош Н.І. Аудит: теорія і практика. – К.: Знання, 2006. – 495 с.

5. Івахненко В.М. Курс економічного аналізу: Навч. посіб. – К.: Знання, 2004. – 190 с. (Вища освіта XXI століття).

6. Ковалев А.И. Анализ хозяйственной деятельности предприятия: Учебник. – М., 2000. – С. 3–48.

7. Ковалев В.В. Финансовый анализ: Управление капиталом. Выбор инвестиций. Анализ отчетности. – М.: Финансы и статистика, 2000. – С. 160–198.

8. Коробов М.Я. Фінансово-економічний аналіз діяльності підприємств: Навч. посіб. – К.: Знання, КОО, 2000. – С. 9–83.

9. Мец В.О. Економічний аналіз фінансових результатів та фінансового стану підприємства: Навч. посіб. – К.: Вища шк., 2003. – 278 с.

10. Мних Є.В. Економічний аналіз: Підруч. – К.: Центр навч. літ., 2003. – 411 c.

11. Мних Є.В. Економічний аналіз діяльності підприємства: Підручн. – К.: Київ. нац. торг.-екон. ун-т, 2008. – 514 с.

12. Панасенко Л.І. Аналіз господарської діяльності у Збройних силах України: теоретичні засади економічного аналізу: Навч. посіб. – К.: ВПЦ "Київський університет", 2005. – 110 с.

13. Панасенко Л.І., Голубнича Г.П. Теорія економічного аналізу: Навч. посіб. – К.: ВПЦ "Київський університет", 2007. – 243 с.

14. Попович П.Я. Економічний аналіз діяльності суб'єктів господарювання. – Тернопіль: Екон. думка, 2004. – 416 с.

15. Прокопенко І.Ф., Ганін В.І., Петряєва З.Ф. Курс економічного аналізу: Підручник / За ред. І.Ф. Прокопенка. – Х.: Легас, 2004. – 384 с.

16. Савицька Г.В. Економічний аналіз господарської діяльності підприємства. – К.: Знання, 2004. – 654 с.

17. Слуцький Є. Теория предельной полезности. – К.: Ін-тут рукописів Нац. біб-ки України ім. В.І. Вернадцького. – 1410 с.

18. Тарасенко Н.В. Економічний аналіз діяльності промислового підприємства. – К.: Алеута, 2003. – 485 с.

Навчальне видання

ГОЛУБНИЧА Галина Петрівна

ПАНАСЕНКО Людмила Іванівна