4. Засоби виробництва. Тов харак електричних двигунів (спит на конс)

Сучасне виробництво неможливе без застосування техніки. До техніки належать усі засоби виробництва: агрегати, машини, апарати, верстати, прилади, оснащення.

Всі ці засоби часто називають обладнанням. Кожна галузь виробництва має своє обладнання.

Обладнання класифікується за різними ознаками:

- за належністю до тієї чи іншої галузі розрізняють обладнання: гірниче, металургійне, хімічне, будівельне, машинобудівне, деревообробне, харчове та ін.;

- за ступенем універсальності: універсальне (для різних видів робіт), спеціальне (для одного, конкретного виду робіт), спеціалізоване (універ-сальне, але пристосоване для конкретного виду робіт);

- за ступенем рухомості: абсолютно стаціонарне (доменна піч), умовно стаціонарне ( верстат), рухоме (автомобіль);

- за ступенем унікальності: масове (автомобіль), серійне ( верстат), одиничне (телескоп, доменна піч);

- за ступенем автоматизації: механічне з ручним приводом (дриль ручна), механічне з автоматичним приводом (електродриль, універсальний верстат), напівавтоматичне (верстат – напівавтомат), автоматичне (верстат – автомат);

- за видом привода: з ручним приводом, з електроприводом, з пневмоприводом, гідроприводом;

- за габаритними розмірами: мініобладнання (настільне), нормальних розмірів, великогабаритне;

- за призначенням: технологічне (верстат, прес), допоміжне (вентиля-тор, кондиціонер).

18. Мін сировина ( шихта)для виробництва мінеральних в ядучих +2пит

В'яжучі матеріали, які використовують для виготовлення різнихштучних будівельних матеріалів поділяють на такі основні групи:

• неорганічні (мінеральні) — цементи, гіпс, вапно, рідке скло тощо;

• органічні — бітуми, дьогті, емульсії або пасти з них;

• полімерні — смоли термопластичні або термореактивні;

• комплексні — змішані, компаундовані, комбіновані;

• Мінеральні (неорганічні) в'яжучі матеріали — тонко змелені порошки, які при змішуванні з водою утворюють масу, що під впливом фізико-хімічних процесів з певною швидкістю твердіє, переходячи в каменеподібний стан. Вони використовуються при будівництві для скріплення стінових матеріалів у монолітні конструкції, виготовлення оздоблювальних розчинів і виробництва не обпалювальних матеріалів (бетону, залізобетону, силікатної цегли, азбоцементних виробів тощо).

• Суміш мінерального в'яжучого з водою називають тістом. При додаванні до тіста піску утворюється розчин. Розчин на одному в'яжучому називають простим, а на декількох змішаним або складним.

• В залежності від умов твердіння та зберігання твердості мінеральні в'яжучі поділяються на повітряні та гідравлічні.

До повітряних відносять матеріали, що здатні твердіти і довго зберігати міцність тільки на повітрі. До них відносять повітряне вапно, гіпсові та ангідритові в'яжучі, рідке скло.

Повітряне будівельне вапно отримують помірним обпалюванням вапняків де глинистих домішок не більше 6% . Отримують продукт у вигляді брил білого кольору, який називають негашеним комовим вапном (кипілкою). В залежності від характеру наступної обробки розрізняють такі види повітряного вапна:

• негашене мелене вапно, в яке додають шлаки, пісок, пемзу та вапняк, які поліпшують його вастивості та знижують вартість;

• гашене гідратне вапно (пушонка) — отримують гашенням комового вапна водою;

• вапнякове тісто — отримують гашенням комового вапна надлишком води;

• карбонатне тісто — суміш з ЗО...40% вапна-кипілки та 60...70% домішок (вапняк, крейда, мармур).

Сировина для виробництва гіпсових в'яжучих: гіпсовий камінь CaS0₄*2H₂0, природний ангідрит CaS0₄ та певні відходи промисловості (фосфогіпс, борогіпс та інші). В залежності від температури теплової обробки сировини гіпсові в'яжучі поділяють на низько— та високообпалені.

Низькообпалені (110... 180 °С) в'яжучі отримують тепловою обробкою гіпсового каменю. Вони характеризуються швидким твердінням. Виготовляють:

Будівельний гіпс (алебастр) — його використовують для внутрішніх оздоблювальних робіт (штукатурні розчини), виготовлення плит, панелей та архітектурних деталей. Початок схоплення (твердіння) через 2 хвилини після змішування. Остаточно твердіє через 6...ЗО хвилин. Швидкість схоплення та твердіння регулюють добавками.

Формувальний гіпс — дуже дрібно розмелений будівельний гіпс, який використовують для виготовлення декоративних виробів і дуже якісних облицювальних розчинів.

Високоміцний гіпс складається переважно з напівводяного гіпсу (CaS0₄*0,5H₂0). З нього виготовляють несучі будівельні конструкції, що працюють на згин, ливарні форми та будівельні деталі для помірно вологих умов експлуатації.

Високообпалені (700...1000°С) в'яжучі бувають:Естрих-гіпс (CaS0₄+Ca0) використовують для кладочиих і шту-катурних робіт, виготовлення мозаїчних підлог, облицювальної плитки, штучного мармуру. Початок охоплення після 2 годин. Остаточ-но твердіє 6...8 годин.

Ангідритовий гіпс (цемент) (CaS0₄) використовують для виготовлення штукатурних розчинів, порожнистих бетонних виробів,безшовних підлог тощо. Початок охоплення після ЗО хвилин. Остаточно твердіє — не довше за 24 години.

Рідке скло — натрієвий (Na₂0*nSi0₂) або калієвий (K₂0*nSI0₂) силікат, отриманий плавленням подрібненого чистого кварцевого піску з содою (Na₂C0₃) або поташем (К₂С0₃) при температурі 1300...1400°С

При швидкому охолодженні сплаву утворюються шматки або брили напівпродукту — силікат-глиби. В автоклаві її обробляють водяною парою під тиском 0,4 ...0,6МПа до розчинення і перетворення у в'язку рідину, називаєму рідким склом, яка твердіє тільки на повітрі. Переважно виготовляють більш дешеве — натрієве. Використовують для ущільнення (силікатизації) грунтів, виготовлення силікатних вогнезахисних фарб, захисту природних кам'яних матеріалів від вивітрювання, виготовлення кислотостійкого цементу та вогнетривкого бетону.

Усі будівельні мінеральні в'яжучі речовини в залежності від їх основної властивості тверднути і тривало протистояти впливу різних факторів навколишнього середовища ділять на три основні групи: повітряні, гідравлічні та кислотостійкі.

Повітряні в'яжучі речовини характеризуються тим, що будучи змішані з водою, твердіють і тривало зберігають міцність лише в повітряному середовищі. При систематичному зволоженні бетони, вироби і конструкції на повітряних в'яжучих порівняно швидко втрачають міцність і руйнуються. До повітряним в'яжучим речовин відносять гіпсові і магнезіальні в'яжучі, а також повітряне вапно.

Гідравлічні в'яжучі речовини відрізняються тим, що після змішування з водою і попереднього твердіння на повітрі здатні в подальшому тверднути як в повітряної, так і у водному середовищі. Гідравлічні в'яжучі застосовують у виробництві різноманітних виробів і конструкцій, а також при зведенні будівель і споруд, призначених до експлуатації в повітряному і водному середовищі. У цю групу входять багато в'яжучі речовини, які, в свою чергу, з деякою умовністю можна поділити на кілька підгруп.

У першу підгрупу включають гідравлічні в'яжучі, не містять або містять не більше 10 - 20% активних мінеральних добавок. У цю підгрупу входять: а) портландцемент без добавок, портландцемент з мінеральними добавками, сульфатостійкий портландцемент без добавок і з добавками, білий портландцемент; б) глиноземистий цемент; в) романцемеіт; г) гідравлічна вапно.

До другої підгрупи відносять змішані гідравлічні в'яжучі, одержувані змішуванням чистих в'яжучих один з одним, а також окремих в'яжучих або їх сумішей з активними мінеральними добавками, що вводяться в кількості більше 10-20%. Основні в'яжучі цієї підгрупи: а) на основі портландцементу - шлаковий і пуцолановий портландцемент, цемент для будівельних розчинів тощо; б) на основі повітряної і гідравлічного вапна - вапняно-пуцоланові цементи, вапняно-кварцове в'язке для бетонів автоклавного твердіння, вапняно-белітовий (сієніт) і вапняно-шлаковий цементи та ін; в) на основі глиноземистого і портландського цементів, а також гіпсу - розширюються і безусадочние цементи; г) на основі гіпсу, портландцементу і активних мінеральних добавок-гіпсоцементіо-пуцоланові в'яжучі та ін; д) на основі доменних гранульованих шлаків - сульфатно-шлаковий цемент, шлаколужне в'язке.