33. Фарби масляні, водо дисперсійні.

Масляні фарби - це суспензії пігментів (або пігментів і напов­нювачів) в різних оліфах з додаванням сикативу, а в разі потреби добавок, які запобігають утворенню щільного осаду. Масляні фарби виготовляють на заводах розтиранням оліфи з пігментами в спеціальних машинах (фарботерках). Роз­різняють густотерті і рідкотерті масляні фарби. Густотерті фарби виготовляють у вигляді паст (що містять 15...25% оліфи) і доводять до робочої в'язкості додаван­ням оліфи безпосередньо перед застосуванням. Рідкотерті масляні фарби випус­кають готовими до використання з вмістом оліфи 40...50%. До таких фарб відно­сять титанові та цинкові білила.

Масляні фарби не змінюють власний об'єм у процесі твердіння, характери­зуються стійкістю і довговічністю. Перевагою масляних фарб є високий ступінь наповнення, висока покривна здатність, а недоліком - тривалий час висихання їх часто застосовують як ґрунтовки.

Діапазон застосування масляних фарб дуже широкий - зовнішнє та внут­рішнє фарбування по деревині, металу, бетону та штукатурці. Але частіше їх ви­користовують для захисту сталевих конструкцій від корозії, для зберігання вікон­них рам та інших дерев'яних елементів від зволоження, а також для фарбування поверхонь, які піддаються стиранню і частому промиванню водою (підлоги, ниж­ні частини стін коридорів громадських будівель, металеві ворота шлюзів і т.п.).

Воднодисперсійні фарби - це пігментовані емульсії полімерів у воді, складаються з двох незмішуваних рідин, в яких частинки однієї - глобули (дисперсна фаза) - розподілені в іншій - дисперсійній фазі (дисперсійному середовищі), емульгатора, що запобігає злипанню глобул, пігменту і спеціальних добавок. Під час твердіння покриття вода, що є дисперсійним середовищем, від­смоктується пористою основною, на яку нанесена фарба, і частково випаровуєть­ся. При цьому відбувається розпадання емульсії, глобули агрегуються і утворю­ється гладке покриття, яке твердіє приблизно 1...2 години. Покриття має матову поверхню, є світло- та водостійким, повітропроникним та міцним.

Воднодисперсійні фарби відносять до найбільш економічних і зручних в на­несенні на поверхню, вони технологічні, тому що легко розбавляються водою до необхідної робочої в'язкості.

34. Товарознавча характеристика коштовних металів і промислової сировини на їх основі.

Золото (Аu) -коштовний блискучий метал жовтуватого кольору; не розповсюджений у природі, коштовний, благородний; температура плавлення 1064,4°С; важкий (густина - 19,3 г/см³); хімічно стійкий: розчиняється у «царській горілці» (суміші концентрованих соляної і азотної кислот), хлорній воді та ртуті, має високі електро- і теплопровідність; надзвичайно ковкий та нластичний (прокатуванням можна отримати листи товщиною 0.0001 мм, азі грама золота можна витягнути дріт (нитку) довжиною 3500 метрів); на повітрі при кімнатній температурі не змінює властивостей навіть при нагріванні; метал надзвичайно довговічний та стійкий до руйнування (у археологічних знахідках трапляються вироби з золота, вік яких значно перевищує вік нашої цивілізації).

Найзначніші галузі використання золота:

а) капіталовкладення. Інвестиції у золото мають багато форм: найпоширенішими є зливки, монети та запаси у розсипищах;

б) золотарські вироби. Приблизно 70% золота (з усіх джерел надходження, у рік, в цілому у світі) використовується для виготовлення золотарських виробів, монет, медалей, товарів промислового та побутового призначення тощо - у світовому масштабі це приблизно 1500-1600 т; 75% від цієї кількості - нові надходження (золото, добуте на розсипищах). Світовим центром виготовлення золотарських виробів вважається Європа, у якій провідне місце сьогодні займає Італія; значна кількість золота переробляється країнами Далекого Сходу щ Південно-Східної Азії (Тайвань, Таїланд);

в) промислові потреби. Серед галузей промисловості найзначнішу кількість золота (як необхідної складової промислової продукції) використовують: електроніка: виготовлення проводів, що мають практично ідеальну електропровідність та стійкість до окиснення; загальносвітове споживання цієї галузі експертами оці­нюється приблизно у 120-150 т на рік; будівництво: виготовлення світло- та тепловідбиваючих віконних стекол для великих адміністративних та бізнесових центрів; такі стекла містять не традиційну алюмінієву, а надтонку (товщиною в 1-2 молекулярних шари) плівку золота, яка є ефективнішою і довговічнішою за алюмінієву; застосування такої плівки (незважаючи на її дорожнечу) дозволяє заощадити значні кошти при по­дальшій експлуатації приміщень на їх кондиціонуванні (виключається вартість кондиціонерів, їх монтажу, елект­роенергії живлення, догляду при експлуатації тощо).

Для торгівлі золото повинно бути розфасоване у зливки-бруски трапецієвидної форми, оброблені для захисту від корозії відповідно до вимог специфікацій; маркування повинно містити дані про чистоту металу; кожен зливок, крім того, має власну нумерацію, подібну до нумерації грошових купюр. Офіційні монети мають встановлену країнами-виробниками масу; на біржах продаються найчастіше кратно біржовій одиниці.

Срібло (Аg) - коштовний пластичний метал білого кольору не розповсюджений у природі, благородний; температура плавлення - 960,8°С; важкий (густина - 10,5 г/см³); має найбільші серед металів електро- та теплопровідність і блиск (здатність до віддзеркалення; поступається за цією характеристикою лише індію); хімічно малоактивний; окислюється на повітрі, у присудності сірководню темніє і вкривається чорною плівкою (Аg₃); ковкий, тягучий, податливий при механічній обробці; має унікальні антибактеріальні властивості.

Найзначніші галузі використання:

а) промислове виробництво; використовує майже 90% срібла, що реалізується через товарні біржі для виготовлення: фотоиродукції (фото-, кіно- та інші світлочутливі плівки та папір; фотокопіювальна техніка); електротехнічних та електронних виробів; завдяки відмінній провідності тепла та електроенергії при ви­соких температурах та завдяки значній власній термостійкості срібні електричні контакти використовуються сьогодні практично у кожному якісному (перш за все високонадійному) побутовому (холодильники, кон­диціонери та інші електричні машини; електронагрі­вальні прилади тощо) чи спеціальному електроприладі, комп'ютері, будь-якому виді комунікаційних виробів (телефон та інші), в авіаційній техніці; наприклад, США щорічно для цих потреб використовує майже 25 млн Іг. 02. срібла; припоїв (сплавів для з'єднання спаюванням);

б) ювелірна справа, чеканення пам'ятних монет та медалей;

в) медицина; використовує срібло у сферах зуболікування, виготовлення лабораторних інструментів (хірургічні, терапевтичні тощо) та посуду.

В останні десятиліття зберігається стійка тенденція до обмеження використання срібла у промисловості та заміни його нержавіючими сталями, сплавами олова та алюмінію (з радієм - у виготовленні нагрівальних приладів; з танталом - хірургічних інструментів тощо); нерозв'язаною проблемою є заміна срібла в електротехнічній та електронній промисловості, де замінни­ки або дорожчі від срібла, або мають значно гірші споживні властивості.

Для торгівлі срібло повинно бути розфасоване у зливки-бруски трапецієподібної форми, оброблені для захисту від корозії відповідно до вимог специф­ікацій; маркування повинно містити дані про чистоту металу.

Платина (хімічний символ Рt) - коштовний пластичний метал сріблясто-білого (майже білого) кольору, дуже подібний за зовнішнім виглядом до срібла; не роз­повсюджений, благородний; температура плавлення - 1796°С; важкий (густина 21,4 г/см³); надзвичайно інертний -- практич­но не змінюється навіть при сильному нагріванні; хімічно дуже стійкий («царська горілка» розчиняє платину, але значно по­вільніше, ніж золото); твердий; має високий питомий опір; піддається куванню, прокатуванню, волочінню і штампуванню при кімнатній температурі. Отримання хімічно чистої платини (вільної від домішок інших металів платинової групи) - надзвичайно хімічно складний, дорогий (через вартість хімічних реактивів), трудомісткий і тривалий процес.

У природі платина трапляється виключно у вигляді само­родків як хімічно чиста платина чи у вигляді твердого розчину з одним з 15-ти металів (найчастіше з залізом, міддю, нікелем) різних розмірів: від 0,1 мкм до декількох кілограмів (на Уралі було знайдено самородок платини вагою 9439 г). Загальносвітове вироб­ництво платини - майже 6 млн їг. ох.

До 1945 р. понад 50% платини використовувалось для ви­готовлення ювелірних виробів. Із 1950-х рр. майже 90% плати­ни застосовується у наукових та промислових цілях. Кількісно найзначніші галузі використання платини: хімічна промис­ловість (виготовлення корозійностійких деталей апаратури, ка­талізаторів, нагрівальних елементів електричних печей, водневих електродів тощо); науково-дослідні лабораторії (виготовлення тугоплавкого інертного лабораторного посуду та інструментів - тиглі, мисочки, ступки, мірні склянки, лабора­торні ложечки тощо); високотехнологічні лабораторні дослід­ження (виготовлення термометрів опору тощо); електро- та радіотехніка; медицина; антикорозійні покриття спеціальних анодів, ювелірних виробів, деталей і корпусів спеціальних та ексклюзивних годинників тощо.

Для торгівлі платина розфасовується у зливки-бруски тра­пецієподібної форми, оброблені відповідно до вимог специфії кацій; маркування повинно містити дані про чистоту металу.

Паладій (хімічний символ Рd) -метал платинової групи (разом з рутенієм, родієм, осмієм та іридієм). Основні органолептичні характе­ристики паладію такі самі, як і платини: це коштовний пластич­ний метал сріблясто-білого кольору, дуже под­ібний за зовнішнім виглядом до срібла; не розповсюджений у природі, благородний; температура плавлення - 1554°С; знач­но легший від платини: майже такий за масою, як рутеній і родій (густина - майже 12 г/см³); надзвичайно інертний (практично не змінюється навіть при сильному нагріванні); хімічно менш стійкий, ніж платина (розчиняється у гарячій азотній та концентрованій сірчаній кислотах); має високу електропровідність; піддається куванню, прокатуванню, волочінню і штампуванню прп кімнатній температурі; особливо значною (найбільшою серед платинових металів) є здатність паладію поглинати во­день (поглинаючи до 900 власних об'ємів водню, він зберігає початковий зовнішній вигляд, але стає крихким).

У природі паладій наявний виключно у вигляді супутника платини: які інші метали платинової групи, трапляється там, де і платина.

Найзначніші галузі використання паладію у економічно розвинутих країнах - хімічна промисловість (виготовлення каталізаторів, нерозчинних анодів, філь'єр); науково-дослідні^ лабораторії (виготовлення високочутливих реактивів-визначників, лабораторного посуду, терморегуляторів і термопар паладій-золото); медицина (зубопротезування); ювелірна справа; спеціальне приладобудування: виготовлення відповідальних малогабаритних деталей; виготовлення високотемпературних припоїв.