55. Бюджетний дефіцит: причини виникнення, види та шляхи покриття.

Бюджетний дефіцит— перевищення видатків над постійни­ми доходами (податки та податкові доходи бюджету). За наявно­сті бюджетного дефіциту встановлюються джерела його покрит­тя (державні позики, емісія грошей).

Причиною бюджетного дефіциту є потреба держави витрачати коштів більше, ніж це дозволяють фінансові можливості. Уник­нути дефіциту теоретично досить просто — скоротити видатки або збільшити податки. Однак на практиці, як правило, це зроби­ти досить важко, а іноді й неможливо.

Бюджетний дефіцит є складним явищем, яке не може маги однозначної оцінки. Визначають різні види бюджетного дефіциту.

За формою прояву бюджетний дефіцит поділяється на відкри­тий і прихований:

• відкритий — офіційно визнаний у законі про бюджет;

• прихований — офіційно не визнається. Його форми: зави­щення планових обсягів доходів; включення до складу доходів бюджету джерел покриття бюджетного дефіциту. Прихований дефіцит — негативніше явище, ніж відкритий.

За причинами виникнення бюджетний дефіцит буває вимуше­ним і свідомим.

Вимушений є наслідком низького рівня виробництва ВВП і зумовлений недостатністю фінансових ресурсів у країні.

Свідомий визначається характером фінансової політики держа­ви — вона намагається знизити рівень оподаткування для стиму­лювання економіки. Недостатні ресурси держава мобілізує за до­помогою позик.

За напрямом дефіцитного фінансування розрізняють активний і пасивний.

Активний — це спрямування коштів на інвестиції в економіку, що сприятиме зростанню ВВП.

Пасивний — покриття поточних витрат.

Джерелами покриття дефіциту виступають:

1) державні позики;

2) грошова емісія.

Використання державних позик вимагає:

• наявності тимчасово вільних коштів у кредиторів держави; « довіри з боку кредиторів до держави;

• заінтересованості кредиторів (досягається за рахунок висо­ких гарантій повернення боргу і процентної політики);

• наявності реальних доходів від використання позичених грошових коштів, які дають можливість повернути борги і сплатити проценти.

Значний рівень дефіциту Державного бюджету та невиражена політика надання державних гарантій по зовнішніх запозиченнях були основними чинниками накопичення і зростання боргових зобов'язань держави та видатків на обслуговування боргу, що призвело до виникнення боргової проблеми у бюджетно-фінансовій системі України.

Правове регулювання збалансування доходів і видатків бюджету, регламентація правил прийняття бюджету з дефіцитом або профіцитом є визначальними факторами реалізації боргової та бюджетної політики держави. З метою розв'язання цих проблем та врегулювання засад боргової політики Верховна Рада прийняла у першому читанні Закон України "Про Державний борг". Зокрема, цим законом визначаються основні поняття, порядок утворення, обслу­говування та погашення державного боргу, принципи управління борговими зобов'язаннями та контроль за ними.

Ухвалення бюджетів з перевищенням поточних доходів над видатками, тобто з профіцитом, дозволяється за умови спрямування профіциту бюджету на погашення основної суми боргу (частина друга статті 14).

До джерел фінансування дефіциту бюджету віднесено державні внутрішні та зовнішні запозичення: кредити та позики від сектора державного управління, органів грошово - кредитного регулювання та банківських установ, кредити міжнародних організацій, органів управління іноземних держав, іноземних комерційних банків та інші джерела. Частиною шостою статті 15 Кодексу встановлено заборону на використання емісійних коштів Національного банку України на покриття дефіциту Державного бюджету.

Обсяг та джерела фінансування державного боргу на відпо­відний бюджетний рік встановлюються Законом про Державний бюджет. Джерела фінансування дефіциту місцевого бюджету підля­гають затвердженню місцевими радами у рішенні про бюджет на поточний бюджетний рік.

Основні заходи, які застосовувались щодо зменшення бюджетно­го дефіциту, були такі:

1. Налагодження системних зв'язків між платниками податків та державою, проведення роз'яснювальної роботи, застосування штрафних санкцій до злісних порушників. Це дало змогу істотно поповнити бюджети всіх рівнів.

2. Поступове зниження податкового тиску, що сприяло частково­му виведенню економіки із тіньового сектору.

3. Зниження витрат держави, насамперед на управління.

4. Поступове зменшення, аж до відміни, дотацій і пільг збитко­вим підприємствам.

5. Розширення приватизаційних процесів.

6. Реформування міжбюджетних відносин.

7. Контроль рівня інфляції.