
- •КОнспект лекцій до вивчення курсу
- •(Для студентів спеціальностей “Економіка підприємства”,
- •Поняття, сутність і класифікація страхування
- •Функції страхування
- •Класифікація страхування
- •Класифікація страхування
- •Витяг з таблиці смертності
- •Системи страхових відносин
- •Контрольні питання
- •Організаційна структура страхування
- •Системи страхової відповідальності
- •Договір страхування
- •Контрольні питання
- •Актуарні розрахунки
- •Основні показники страхової статистики
- •Розрахунок тарифних ставок
- •Контрольні питання
- •Організація страхової справи
- •Страхові компанії
- •Товариства взаємного страхування
- •Посередницька діяльність на страховому ринку
- •Державне регулювання страхового ринку
- •Контрольні питання
- •Майнове страхування
- •Страхування майна підприємств
- •Середні ринкові тарифні ставки по страхуванню майна юридичних осіб від пожару по категоріях майна, %
- •Страхування майна в сільськогосподарському виробництві
- •Транспортне страхування
- •Страхування електронних баз даних і програм комп’ютерних систем
- •Страхування підприємницьких ризиків
- •Страхування майна громадян
- •Контрольні питання
- •Тема 6. Особисте страхування
- •Загальні положення.
- •Загальні положення
- •Страхування на випадок смерті
- •Ощадне страхування
- •Страхування від нещасних випадків
- •Змішане страхування
- •Контрольні питання
- •Тема 7. Страхування відповідальності
- •Загальні положення.
- •Загальні положення
- •Страхування цивільної відповідальності
- •Страхування відповідальності позичальників
- •Страхування відповідальності екологічних ризиків
- •Страхування професійної відповідальності
- •Контрольні питання
- •Тема 8. Перестрахування
- •Загальні положення.
- •Загальні положення
- •Форми перестрахування
- •Системи контролю стійкості перестрахування
- •Контрольні питання
- •Література
- •КОнспект лекцій до вивчення курсу
- •(Для студентів спеціальностей “Економіка підприємства”,
Товариства взаємного страхування
Товариства взаємного страхування – найстаріша форма організації страхового захисту. Правовою формою їхнього існування є, як правило, устав товариства взаємного страхування. Важливою особливістю їхньої діяльності є низькі вимоги до статутного капіталу і неприбутковість діяльності.
Історично склалася практика, коли такі товариства створювалися комерційними фірмами в якості дочірніх. Ця специфічна субординація послужила причиною того, що таке товариство самострахування стали іменуватися англомовним поняттям “captіves”, що в перекладі означає “залежний”. Сьогодні на світовому страховому ринку діє близько 3 тисяч кептивних компаній, які мають у своєму розпорядженні 23 – 24 мільярдів доларів акумульованих коштів.
Взаємне страхування стало міжнародним явищем. Товариства взаємного страхування (ТВС) займають значне місце на ринках розвитих країн усіх континентів. Так, у 1990 року в Північній Америці (37% світового ринку страхування) ТВС займали 57,6% ринку страхування життя і 27% ринку загальних видів страхування в США та 53% ринку страхування життя і 19% ринку загальних видів страхування в Канаді. У Західній Європі (33,9% світового ринку страхування) ТВС охоплюють від 2,8% (Італія) до 48% (Великобританія) ринку страхування життя і від 0,25% (Ірландія) до 52% (Швеція) ринку загальних видів страхування; кількість ТВС складає близько 2000.
Однією з характерних рис ТВС є не тільки їхня здатність до адаптації, але і те, що страхування охоплює великі і середні підприємства і навіть дрібні компанії. ТВС формує страховий фонд за рахунок фіксованих чи непостійних страхових внесків, але їхній розмір завжди має свою границю для того, щоб забезпечувалося повне покриття зобов’язань перед страхувальниками.
Оскільки ТВС не ставлять метою одержання прибутку, то ними практикується повернення прибутку пайовикам, як у виді частини внесеного пайового внеску, так і у формі розподілу надлишків надходжень.
Принципи функціонування ТВС виявляються в особливостях покриття збитку в територіальному чи професійному об’єднанні. У першому випадку вони покривають тільки збиток, зосереджений у визначених географічних межах, в другому вони страхують тільки осіб визначеної професії.
Посередницька діяльність на страховому ринку
Просуванням страхових послуг від страховика до страхувальників займаються страхові агенти і страхові брокери.
Страхові агенти – фізичні чи юридичні особи, що діють від імені страховика і за його дорученням відповідно до наданих повноважень. Страхові агенти є представниками страховика і діють у його інтересах за комісійну винагороду.
Страхові агенти не стоять у штаті страхової компанії і утворюють її зовнішню службу. У закордонних країнах діють три основних типи агентських мереж:
Просте агентство. Агентство укладає договір зі страховою компанією, працює самостійно під контролем штатних співробітників компанії. За кожен укладений договір одержує від компанії винагороду.
Пірамідальна структура. Страхова компанія укладає договір з генеральним агентом – фізичною особою, що має право самостійно формувати систему субагентів. Ті, у свою чергу можуть набирати собі субсубагентів, до 4 – 6 таких рівнів продажу. Комісійні розподіляються так: чим вище рівень (чим ближче до вершини піраміди), тим менше ставка комісійних.
Багаторівнева мережа. Агентами є самі страхувальники. Отримуючи страховий поліс, вони одночасно здобувають право продавати поліс іншим страхувальникам. Останні також одержують це право продажу. Однак комісійну винагороду страхувальник отримує тільки з третього поліса. Страхова компанія безкоштовно отримує страхувальників другого рівня. Наприклад, у 1996 році 43 страхові компанії американські, канадські, британські приступили до прямого продажу своїх страхових послуг через мережу Інтернет. Договорами було охоплено 60 млн. чоловік.
Страхові брокери – юридичні чи фізичні особи, зареєстровані в діючому порядку як підприємницькі структури, які здійснюють посередницьку діяльність по страхуванню від свого імені.
Брокер є агентом страхувальника, а не страховика. Тому брокер повинен бути експертом в області законодавства, знати усе про страхування. У міжнародній практиці брокер не несе юридичної відповідальності перед страховиком. Існує окреме протиріччя: брокер робить послугу страховику, а комісійна винагорода віднімається зі страхового внеску страхувальника.
Страхові брокери активно працюють у закордонних країнах. Так у Німеччині і у Франції за посередництвом брокерів укладається 18 – 20% усіх договорів страхування, а у Великій Британії – 70%. У США страхові брокери є посередниками при укладанні не менш 80% усіх договорів страхування.
Більшість страхових компаній за рубежем використовують комбінацію різних типів агентських мереж.
В Україні діяльність страхових брокерів підлягає ліцензуванню, порядок якого визначається Комісією з нагляду за ринком фінансових послуг. Для страхових брокерів існують тверді обмеження по роботі з великими ризиками. Постановою Кабінету Міністрів України брокеру дозволено укладати договори страхування тільки на суму страхових платежів, що не перевищує 35% загальної суми платежів по всіх договорах страхування, укладених їм протягом року.
В теперішній час страхові послуги продаються також через банки. Це вигідно і страховій компанії і банку. Так НАСК “Оранта” і АКБ “Укрсоцбанк” уклали в 2002 році договір, по якому страхові продукти НАСК “Оранта” будуть продаватися на матеріальній базі банку.