1. Проблема функціонування фінансової системи України на сучасному етапі історичного розвитку.

Сьогодні в Україні однією з головних проблем економічного розвитку є нерозвиненість та недосконалість фінансової системи. Оскільки сьогодні фінансово-економічна ситуація в Україні є складною і неоднозначною, проблема пошуку шляхів її стабілізації залишається досить актуальною. У найбільш загальному вигляді фінансова система являє собою сукупність різноманітних фондів фінансових ресурсів, які створюються і використовуються в місцях їх акумулювання з певними намірами економічного і соціального розвитку. Фактично вся фінансова система представляє собою сукупність усіх сфер і ланок, де є неминучим потік фінансових ресурсів. Тобто це і фінанси суб’єктів господарювання, і державні фінанси, міжнародні фінансові відносини, страхування, фінансовий ринок тощо. Від ступеня розвитку і збалансованості кожної з цієї галузі зокрема, залежить рівень розвитку і збалансованості фінансової системи України в цілому. Фінансові системи допомагають мобілізувати заощадження, розподіляють інвестиційні ресурси, забезпечують страхування, розподіл та диверсифікацію ризиків, сприяють посиленню корпоративного контролю в країні.

На сучасному етапі розбудови українська фінансова система має ряд проблем, що перешкоджають та гальмують її розвиток. Сьогодні низький ступінь капіталізації є основною проблемою фінансового ринку України. Недостатній рівень капіталізації банків України свідчить про їхню низьку конкурентноздатність з іноземними банками, число яких на українському фінансовому ринку поступово збільшується. Найскладніші проблеми України пов'язані із розвитком фінансового ринку. Українська фондова біржа має досить обмежені обороти. Нині більш-менш активно проводяться операції з державними цінними паперами. Для України, як i для інших трансформацiйннх економік, особливе значення має обґрунтування фiнансової політики держави, бо остання визначає ефективність функціонування i впливу на соцiально-економiчнi процеси фiнансової системи держави. Суб’єктивiзм i невизначеність цiлей фiнансової полiтики для таких країн зумовлюється необхiднiстю вирiшення тактичних завдань, а також процесом перерозподiлу економiчного потенцiалу країни в процесi його приватизацiї. Фiнансова полiтика i фiнансова система держави реалiзує інтереси не суспільства, а окремих кланів, що перебувають при владi. Подiбна ситуацiя породжує проблеми корупцiї i функцiонування тiньового сектору економiки.

Розв’язанню цих проблем сприятиме передусім прийняття вiдповiдних законів, створення дієвого механізму їхньої реалiзацiї i закінчення приватизаційних процесів у країні. В умовах ринкової економiки найвищою прерогативою є право приватної власностi, а наявнiсть державної фiнансової системи не лише не утискає цього права, а навпаки — сприяє його реалiзацiї. Новітня практика господарювання визначає необхiднiсть теоретичного обґрунтування сутностi ролi й місця державних фiнансiв у системi ринкових вiдносин. Саме собою функнiонування фiнансової системи держави визначає елемент державного (адмiнiстративного) втручання у ринкові механізми господарювання. Тому постає питання про нове функціональне призначення державннх фiнансiв у ринковiй системi. Сучасна державна фiнансова система має змогу впливати на нацiональний фiнансово-кредитний ринок i його суб’єктiв. Намагаючись замiнити ринковий механiзм саморегулювання, держава у ринковiй економiцi, маючи значнi фiнансовi ресурси, може впливати, а вiдповiдно й коригувати поведiнку, потреби й iнтереси окремих суб’єктiв фінансової системи. Потрібно зазначити, що не економiчнi, а саме технологічні процеси визначають розвиток фінансової системи, активізують роль окремих інструментів, продуктів та послуг фінансового ринку. Саме розвиток новiтнiх iнформацiйних технологій зумовлює появу на фінансовому ринку нових iнститутiв посередників, якісно нових видів послуг. Тобто визначальною тенденцією розвитку сучасної фінансової системи є її технологічна, а не економічна зумовленість[1]. У ході останніх подій в Україні спостерігається економічна криза, яка характеризується насамперед хронічною незбалансованістю бюджетних доходів і видатків, активним зростанням державної заборгованості, нераціональною структурою бюджетних витрат, неоптимальним рівнем податкових вилучень для формування бюджетів усіх рівнів. Основними напрямками подолання фінансової кризи може бути зокрема: запровадження жорсткого режиму економії щодо витрачання бюджетних коштів; визначення доцільності фінансування деяких соціальних витрат; зменшення обсягів фінансових запозичень для покриття дефіциту державного бюджету; вдосконалення інструментів залучення до інвестиційної сфери особистих накопичень населення; оптимізація рівня податкових вилучень до бюджету. Для підвищення дієвості фінансової системи необхідно терміново впроваджувати елементи фінансової і стабілізаційної політики, пріоритетними напрямками якої мають бути: оптимізація ефективності фінансування завдань, які належать до сфери компетенції держави та місцевої влади; розвиток страхових механізмів пенсійного забезпечення, медичного обслуговування, страхових принципів фінансування отримання вищої та спеціальної освіти тощо; заохочення комерційного кредитування суб’єктів господарської діяльності; заохочення розвитку механізмів випуску корпоративних облігацій, розрахованих як на внутрішній, так і на зовнішній ринки; цілеспрямований розвиток інститутів та інструментів фондового ринку. Функціонування кожної зі складових фінансової системи держави можливе лише за умов чіткого законодавчого урегулювання їхньої взаємодії та якщо вони доповнюють одна одну.

Фінансова система України знаходиться на етапі становлення і вдосконалення. Найважливішими проблемами її розвитку є: зміцнення фінансів суб'єктів господарювання з метою посилення мотивацій до ефективної роботи, інвестиційної діяльності; відлагодження фінансового механізму діяльності бюджетних установ, пошук нових джерел фінансових ресурсів в умовах дефіциту бюджетних коштів; реформа бюджетної системи,економне витрачання бюджетних коштів, посилення контролю за їх цільовим використанням.