Самостійне вивчення з предмета «Біологія».

Тема №9. Походження людини.

Мета : розглянути умови виникнення людини.

Література: Загальна біологія: Підруч. Для учнів 10-11 кл. серед. загальноосвіт. шк. М. Є. Кучеренко, та ін. – К: Генеза, 2000.- 464 с.: іл.

§ 94.

ПЛАН

1. Розвиток життя в кайнозойську еру.

2. Антропогеновий період.

3. Людина як фактор еволюції.

Кайнозойська ера розпочалася близько 65 млн. років тому і триває донині. За цей період суходіл поступово набув сучасних обрисів, встановились кліматичні зони. Це ера адаптацій покритонасінних, птахів і ссавців; у біосфері в цілому також домінують членистоногі, у водних екосистемах – водорості та молюски. Приблизно 1-2 млн років тому з’явилася людина. Кайнозойську еру поділяють на три періоди: палеогеновий, неогеновий та антропогенний.

Початку міоцену ( перша епоха неогенового періоду) в Східній Африці належали знайдені залишки перших людиноподібних мавп, які протягом епохи дали широку адаптивну радіацію та розповсюдились в Європу (дріопітеки) та Азію (рамапітеки); останні є предками сучасних орангутанів, а перші згодом вимерли.

Викопні рештки примітивних істот з родини людей (гомінід) знайдено в Східній Африці. Їхній вік – 4-5 млн. років. Це були австра-лопітеки, яких існувало водночас кілька видів на африканському континенті.

Антропогеновий період складається з двох епох – плейстоценової

( закінчилась 100 тис років тому) та сучасної, або голоценової. В плей-стоценову епоху на Австралійському континенті виникли першозвірі.

Близько 1,7 млн. років тому вимерли африканські австралопітеки. У цей час у Східній Африці з’являється від невідомих предків людина прямоходяча, яка вже застосувала знаряддя праці, користувалась вогнем. Згодом цей вид розселився до Азії. Різні його географічні популяції дістали назви пітекантропів, синантропів; усі вони вимерли не пізніше ніж 300тис років тому. Саме тоді з’являється вид людина розумна, що дав два підвиди: неадертальці та кроманьйонці ( останні близькі до сучасної людини).

Діяльність людини є провідним сучасним фактором еволюції. Вона проявляється в знищенні природних екосистем унаслідок вирубування лісів, створення водосховищ, промислових центрів, забруднення довкілля промисловими відходами, виснаження грунтів.

Місці стабільних екосистем з високою видовою різноманітністю займають лісові насадження та агроценози з незначною кількістю видів. Зростання популяцій свійських тварин і самої людини стимулювало еволюцію пов язанних із ними паразитичних, кровосисних видів. Це призводить до дестабілізації біосфери та її кризи з непередбаченими наслідками катастрофічними для сучасних біот.

30