2.2. Верховна Рада України: правовий статус, структура і повноваження

Згідно зі ст. 75 Конституції України єдиним органом законодавчої влади в Україні є парламент – Верховна Рада України. Це означає, що жоден державний або громадський орган, жоден посадовець в Україні не може прийняти документ нормативний акт за юридичною силою рівний закону.

Парламент України складається з 450 народних депутатів України, яких обирають на основі загального, рівного і прямого виборчого права при таємному голосуванні за пропорційною системою. Термін повноважень Верховної Ради – 5 років.

450 народних депутатів України визначено як конституційний склад Верховної Ради. У той же час фактичним складом Верховної Ради називають обраних народних депутатів, повноваження яких визнані і не припинені у встановленому порядку.

Вибори до Верховної Ради бувають черговими, після закінчення терміну повноважень парламенту і позачергові – дострокові. Дострокові вибори парламенту призначає Президент України у випадках і порядку, передбаченому Конституцією і законодавством України.

Верховна Рада України за структурою є однопалатним парламентом. Очолює парламент Голова Верховної Ради. У структурі парламенту передбачено утворення парламентських комітетів і тимчасових спеціальних слідчих і інших комісій. Для забезпечення нормальної діяльності парламенту утворюється апарат Верховної Ради. Фінансування і структуру цього апарату затверджує сама Верховна Рада.

Голову Верховної Ради обирають зі складу народних депутатів Верховної Ради на термін її повноважень. Верховна Рада зі свого складу обирає також першого заступника і заступника Голови Верховної Ради. Парламент у будь-який час може відкликати з посади Голову Верховної Ради і його заступників.

Голова Верховної Ради веде засідання Верховної Ради, організовує роботу парламенту та апарату Верховної Ради, представляє парламент у зовнішніх відносинах, підписує акти, прийняті Верховною Радою.

Комітети Верховної Ради – спеціальні внутрішні підрозділи парламенту, до складу яких входять народні депутати для здійснення законопроектної роботи, попереднього розгляду і підготовки питань, що належать до повноважень Верховної Ради. Обрання голів комітетів належить до компетенції Верховної Ради.

Відповідно до Закону про внесення змін до Конституції України у Верховній Раді України за результатами виборів і на основі узгодження політичних позицій з дня набуття повноважень Верховною Радою України, обраною у 2006р., почала формуватись коаліція депутатських фракцій, до складу якої входитиме більшість народних депутатів, від конституційного складу Верховної Ради. Коаліція депутатських фракцій вноситиме пропозиції Президенту України щодо кандидатури Прем'єр-міністра, а також щодо кандидатур до складу Кабінету Міністрів. Коаліція має бути сформована протягом одного місяця з дня відкриття першого засідання парламенту, що проводитиметься після виборів Верховної Ради, або протягом місяця з дня припинення діяльності коаліції депутатських фракцій у Верховній Раді.

Парламентський контроль за додержанням конституційних прав і свобод людини та громадянина здійснює Уповноважений Верховної Ради України з прав людини (ст. 101 Конституції України).

Контроль коштами Державного бюджету України здійснює Рахункова палата від імені Верховної Ради (ст. 98 Конституції України).

Задачі законодавчої влади найкращим чином розкриваються в повноваженнях Верховної Ради України. За своєю сутністю і призначенням всі повноваження можна розділити на ряд груп, серед яких слід назвати повноваження, пов'язані з внесенням змін до Конституції, законотворчою діяльністю і прийняттям законів, визначенням засад політики держави і програм суспільного розвитку, визначенням взаємовідносин Верховної Ради і Президента, формуванням інших державних органів, із функцією парламентського контролю, організацією адміністративно-територіального устрою України, здійсненням зовнішніх функцій та ін.

Усі питання, які підлягають правовій регламентації виключно законами України, розподіляються на 2 частини:

1) питання, які визначаються виключно законами:

– права і свободи людини і громадянина, їх гарантії, громадянство, статус іноземців тощо;

– міграційні і демографічні процеси, права корінних народів і національних меншин;

– засади використання природних ресурсів, континентального шельфу, організації та експлуатації енергосистем, транспорту, зв'язку;

– визначення правового режиму власності, правових засад і гарантій підприємництва, засад зовнішньоекономічної діяльності, митної справи, правил конкуренції і норм антимонопольного регулювання;

– питання організації і порядку діяльності Верховної Ради, органів виконавчої влади і місцевого самоврядування, питання судоустрою і судочинства, організації і діяльності прокуратури, нотаріату, адвокатури тощо;

– засади утворення і діяльності політичних партій, інших об'єднань громадян, засобів масової інформації; організація і проведення виборів, референдумів;

– основи національної безпеки, організації Збройних Сил, забезпечення громадського порядку, правовий режим державного кордону та ін.;

2) питання, які встановлюються виключно законами:

– правила фінансових відносин у державі, порядок формування держбюджету і бюджетної системи, засади грошового обігу і валютного регулювання;

– перелік дипломатичних рангів, військових та інших спеціальних звань; система державних нагород, порядок використання і захисту державних символів тощо.