Тема 2. Конституційне право України

2.1. Загальна характеристика Конституції України

Конституція – найважливіший нормативний акт держави, його Основний закон. Конституція стоїть на першому місці в законодавстві країни і закладає основи національної системи права. Це означає її найвищу юридичну силу відносно інших нормативно-правових актів. Всі правові акти повинні відповідати Конституції і не суперечити їй.

Нині діє Конституція України прийнята Верховною Радою України 28 червня 1996 року. Вона є важливим політико-правовим документом довгострокової дії, який закріплює в Україні принципи державної політики, направленої, перш за все, на забезпечення прав і свобод людини і гідних умов її життя.

За своєю структурою Конституція складається з преамбули і чотирнадцяти розділів, в яких об'єднано 161 стаття, а також розділу п'ятнадцятого, – «Перехідні положення».

Розділ перший – «Загальні положення» закріплює основи конституційного ладу в Україні: сутність України як держави, правовий статус людини і громадянина, принцип народовладдя і форми його здійснення, принципи створення системи державної безпеки, захист суверенітету і територіальної цілісності України, правопорядку і зовнішньої політики держави. У розділі другому – «Права, свободи і обов'язки людини і громадянина» підкреслюється, що людина є найвищою соціальною цінністю, а її права і свободи визначають зміст і спрямованість діяльності держави. У третьому розділі – «Вибори. Референдум» знайшли відображення зрушення, які мали місце в Україні після проголошення її незалежності. Це закріплення, окрім існуючої форми безпосередньої демократії – виборів, іншої форми – референдуму. Четвертий розділ – «Верховна Рада України» визначає правовий статус Верховної Ради України. П'ятий розділ – «Президент України» регламентує місце і роль Президента в державі, його правовий статус. Шостий розділ – «Кабінет Міністрів України. Інші органи виконавчої влади» регламентує основи і повноваження Кабінету Міністрів і місцевих державних адміністрацій. Сьомий розділ – «Прокуратура» закріплює діяльність прокуратури як самостійної державно-правової інстанції. Восьмий розділ – «Правосуддя» покладає функції здійснення правосуддя виключно на суди, незалежно від законодавчої і виконавчої влади. Дев'ятий розділ – «Територіальний устрій України» визначає основні засади адміністративно-територіального поділу України. Десятий розділ – «Автономна Республіка Крим» встановлює основні принципи конституційного статусу Автономної Республіки Крим у складі України. Одинадцятий розділ – «Місцеве самоврядування» визначає загальні засади конституційного ладу в Україні з питань місцевого самоврядування. Дванадцятий розділ – «Конституційний Суд України» закріплює правове положення Конституційного Суду України, як єдиного органу конституційної юрисдикції в Україні. Тринадцятий розділ – «Внесення змін до Конституції України» встановлює порядок внесення змін до Конституції, перегляду окремих її положень. Такий порядок введений з метою забезпечення стабільності Конституції як Основного закону України. Чотирнадцятий розділ – «Прикінцеві положення» закріплює порядок введення Конституції в дію. П'ятнадцятий розділ – «Перехідні положення» встановлює порядок і терміни зміни чинного законодавства, а також терміни повноважень посадовців, органів державної влади і місцевого самоврядування, обраних або призначених до набуття чинності Конституцією України.

8 грудня 2004 р. Верховна Рада прийняла Закон «Про внесення змін до Конституції України», згідно з яким зазнали змін наступні розділи Конституції: Розділ IV – «Верховна Рада України»; Розділ V – «Президент України»; Розділ VI – «Кабінет Міністрів України. Інші органи виконавчої влади»; Розділ VІІ –«Прокуратура»; Розділ XI - «Місцеве самоврядування». Частини положень цього Закону набрала чинності з 1 січня 2006р., а інші частина з дня набуття повноважень Верховною Радою України, обраною у 2006 р. Сутність цих змін буде розкрита у відповідних темах.