1.5. Система права України

Система права – це об'єктивно існуюча внутрішня будова права, її поділ на галузі, підгалузі і інститути.

Система права включає наступні елементи: норми права, правові інститути, підгалузі і галузі.

Первинним структурним елементом системи права є норма права – це загальнообов'язкове, формально визначене правило поведінки, забезпечене державним примусом, що виступає критерієм оцінки правомірної і неправомірної поведінки.

Правові норми діють в тісному взаємозв'язку між собою і можуть об'єднуватися в різні групи або блоки норм, які прийнято називати інститутами права.

Інститут права утворюється з групи правових норм, регулюючих типові суспільні відносини і через це набувають відносну самостійність і стійкість функціонування.

Інститути права поділяються на галузеві і міжгалузеві. Галузевий інститут об'єднує норми всередині конкретної галузі. Наприклад, інститути дарування і спадкування в цивільному праві; інститут президентства, виборчого права, місцевого самоврядування – в конституційному праві тощо. До міжгалузевих інститутів належать інститути, які регулюють суспільні відносини, що відносяться до двох або більше галузей права. Наприклад, інститути власності, юридичної відповідальності тощо.

Кілька близьких за характером регулювання правових інститутів утворюють підгалузь права. Наприклад, у складі цивільного права існує авторське, патентне право, а у складі фінансового права – підгалузі податкове, банківське право.

Найкрупнішими підрозділами структури права є галузі права.

Галузь права – це сукупність норм, правових інститутів, які регулюють певну, якісно однорідну сферу суспільних відносин, з’єднаних загальним предметом і методом правового регулювання.

Основними критеріями поділу права на галузі є:

а) предмет правового регулювання, тобто однорідність (однотипність) суспільних відносини, поєднаних загальними специфічними або характерними особливостями;

б) метод правового регулювання – характеризує різні способи правового впливу з боку держави на суспільні відносини.

Згідно з предметом і методом правового регулювання в системі права можна виділити наступні галузі:

1) Конституційне право – провідна галузь права і законодавства, що включає систему правових норм, інститутів і нормативно-правових актів, які закріплюють і регулюють відносини народовладдя, основи конституційного ладу в Україні, правового статусу людини і громадянина, територіального устрою, системи державних органів і організацій місцевого самоврядування в Україні. Основним джерелом даної галузі є Конституція і конституційні закони, які деталізують положення Конституції;

2) Профілюючі галузі: адміністративне, цивільне, кримінальне право тощо.

Адміністративне право – система адміністративно-правових норм, які закріплюють, регулюють, охороняють суспільні відносини у сфері державного управління, тобто виконавчої і розпорядчої діяльності органів держави, спрямованої на практичне виконання законів в процесі повсякденного і безпосереднього керівництва економічним, соціально-культурним, адміністративно-політичним будівництвом. Воно встановлює також види і склад адміністративних правопорушень, порядок накладання і види адміністративних стягнень відносно громадян і посадовців, які вчинили правопорушення. Ці норми закріплені в Кодексі України про адміністративні правопорушення.

Цивільне право – це сукупність норм, які регулюють майнові, товарно-грошові, інші відносини, пов'язані або не пов'язані з майновими, а також особисті немайнові відносини, засновані на рівності учасників цих відносин. Найважливішим джерелом цивільного права є Цивільний кодекс України.

Кримінальне право – система норм, встановлених законодавчим органом, які визначають основи і принципи кримінальної відповідальності і встановлюють, які суспільно небезпечні діяння є злочинами, який вид і міра покарання можуть застосовуватися до особи, що вчинила злочин. Джерелом даної галузі є Кримінальний кодекс України;

3) Спеціальні галузі: трудове право, фінансове право, сімейне і т.д. Земельне право – система правових норм, що регулюють правовідносини у сфері володіння, користування і розпорядження землею; визначають землі сільськогосподарського призначення, житлової та громадської забудови промисловості, транспорту, оборони, землі природоохоронного, рекреаційного і історико-культурного призначення, землі запасу. Джерел даної галузі досить багато, найважливішим з яких є Земельний кодекс України.

Трудове право – система правових норм, які регулюють трудові відносини, що виникають в процесі праці. Основним нормативним актом даної галузі є Кодекс законів про працю.

Фінансове право – система правових норм, що регулюють і охороняють суспільні відносини у сфері збору і використання державних коштів і коштів місцевого самоврядування (у тому числі порядок формування і розподілу державного бюджету, податкову систему, кредитно-грошові відносини і інші важливі питання).

4) Процесуальні галузі: цивільно-процесуальне право, кримінально-процесуальне право, і інші.

5) Комплексні галузі: господарське право, екологічне право і т.д.

Особливе місце в системі права займають міжнародне публічне і міжнародне приватне право.