- •Зміст курсу
- •Тема 1. Основи теорії держави і права
- •Тема 2. Конституційне право України
- •Тема 3. Адміністративне право
- •Тема 4. Цивільне право
- •Тема 5. Трудове право
- •Конспект лекцій Змістовий модуль 1. Теорія держави та права та загальні засади окремих галузей права
- •Тема 1. Основи теорії держави і права
- •1.1. Теорії виникнення держави і права
- •1.2. Поняття держави і її ознаки
- •1.3. Поняття і ознаки права
- •1.4. Поняття і види джерел права
- •1.5. Система права України
- •1.6. Поняття, підстави і види юридичної відповідальності
- •Тема 2. Конституційне право України
- •2.1. Загальна характеристика Конституції України
- •2.2. Верховна Рада України: правовий статус, структура і повноваження
- •2.3. Президент України: правовий статус і повноваження
- •2.4. Кабінет Міністрів України: склад, порядок формування, повноваження
- •Тема 3. Адміністративне право
- •3.1. Адміністративне право як галузь права
- •3.2. Адміністративне правопорушення: поняття та структура
- •3.3. Види адміністративних стягнень
- •3. Порядок притягнення до адміністративної відповідальності.
- •Тема 4. Цивільне право
- •4.1. Цивільне право як галузь права
- •4.2. Фізичні особи як суб'єкти цивільного права
- •4.3. Поняття, ознаки і види юридичної особи
- •Тема 5. Трудове право
- •5.1. Поняття трудового права
- •5.2. Поняття, сторони і зміст трудового договору. Контрактна форма трудового договору
- •5.3. Колективний договір: поняття та зміст
- •5.4. Умови і порядок прийняття на роботу
1.4. Поняття і види джерел права
Під джерелом права розуміється певна форма вираження і надання правилам поведінки загальнообов'язкової сили. Саме через відповідну форму зразки поведінки перетворюються на юридичні норми. Джерело права є його зовнішньою формою, з якої витягуються відповідні правила – норми поведінки.
З історії права до сучасного її розвитку система джерел права включає наступні елементи:
1. Юридична доктрина (включаючи приватні кодифікації і коментарі відомих вчених-юристів) – первинна система правових знань на якій формується система права. Доктрина як джерело права широко застосовувалася в Стародавньому Римі. Усним висловлюванням і положенням наукових праць відомих юристів (Павл, Ульпіан, Папініан, Модестін) надавалася загальнообов'язкова юридична сила. При вирішенні конкретної справи на них посилалися як на джерело права. В наші дні в багатьох країнах доктрина використовується як додатковий аргумент при вирішенні юридичних справ, а в окремих країнах правова доктрина, поєднана з релігійними вченнями, виступає самостійним джерелом права (наприклад Іран, Ірак та інші).
2. Правовий звичай – звичайне правило поведінки, якому держава надає загальнообов'язкову юридичну силу охороняючи силою свого примусу. Здійснюється це або шляхом відсилання до звичаю, що міститься в нормативному акті, або фактичним визнанням в судових рішеннях. Звичай є історично первинним джерелом права. Сьогодні дія звичаю як правової норми, в основному, зводиться до ділових, торгових і деяких інших відносин.
3. Нормативно-правовий акт – офіційний юридичний документ, що приймається в процесі правотворчості уповноваженими органами і містить правові норми.
Нормативний акт – це найпоширеніше джерело права, має два основні види: закони, підзаконні акти. Повноваження щодо прийняття нормативно-правових актів закріплюються в законодавчому порядку за відповідними органами.
4. Юридичний прецедент – рішення з конкретної юридичної справи, якому надається загальнообов'язкове значення при вирішенні подальших аналогічних справ.
5. Міжнародна угода оцінюється як джерело права, якщо в ній передбачені не конкретні права і обов'язки учасників, а міститься регулювання відносин з приводу предмету угоди всіх дійсних і майбутніх його учасників на невизначений час (наприклад, міжнародні угоди у сфері прав людини). Джерелом права для відповідної держави міжнародна угода стає з часу її ратифікації або визнання цією державою. Вказане джерело права може мати пріоритетну дію перед нормами національного права, чи другорядну.
6. Нормативний договір – юридичний документ, що приймається в результаті угоди двох або кількох суб'єктів і що містить правила поведінки на майбутній час. Нормативний договір як джерело права схожий з міжнародною угодою в частині встановлення майбутніх правил поведінки, однак відрізняється від останнього тим, що укладається між суб'єктами всередині однієї держави.
Це джерело права схоже також з нормативно-правовим актом як письмовий обов'язковий юридичний документ, проте, на відміну від нормативного акту договір приймається як результат угоди (домовленості) сторін – учасників. Різновидом нормативного договору є типовий договір.