5.3. Колективний договір: поняття та зміст

Відповідно до Закону України "Про колективні договори і угоди" колективний договір – це локальний нормативно-правовий акт, що укладається на підприємствах, в установах, організаціях незалежно від форм власності і господарювання з метою регулювання виробничих, трудових і соціально-економічних відносин і узгодження інтересів трудящих і власників підприємств, установ, організацій.

У сучасних умовах колективний договір стає основним різновидом соціально-партнерського регулювання трудових відносин безпосередньо в організаціях і покликаний служити локальним трудовим законодавством для найманих робітників і роботодавця в конкретній організації. Він є актом особистої участі трудових колективів у правовому регулюванні праці працівників даного виробництва, у створенні локальних норм трудового права і керуванні підприємством. Колективний договір визначає умови праці, умови оплати праці, соціальні гарантії для працівників і т.д.

Сторонами колективного договору є, з одного боку – власник підприємства, установи, організації або уповноважений ним орган, а з іншого боку – профспілковий чи інший уповноважений на представництво трудовим колективом орган (а при їхній відсутності – представники трудящих, обрані і уповноважені трудовим колективом).

Змістом колективного договору є взаємні зобов'язання сторін по регулюванню виробничих, трудових і соціально-економічних відносин, зокрема: зміни в організації виробництва і праці; забезпеченню зайнятості; нормуванню і оплаті праці, установленню форми, системи, розмірів заробітної плати; встановленню гарантій, компенсацій, пільг; режиму роботи, тривалості робочого часу і відпочинку; умовам і охороні праці, забезпеченню культурного, медичного обслуговування і ін.

Укладенню колективного договору передують колективні переговори. У цих переговорах, як правило, зацікавлені як працівники, так і роботодавці. Для їхнього ведення і підготовки проекту колективного договору сторони створюють робочу комісію. Рішенням сторін визначається її склад, терміни, місце проведення і порядок денний переговорів. При веденні переговорів представники працівників мають право проводити в підтримку своїх вимог збори, мітинги, пікетування, демонстрації, але в неробочий час і без порушення діяльності організації. У випадку виникнення розбіжностей складається протокол розбіжностей і створюється примирювальна комісія для подолання. Примирювальна комісія це орган, призначений для вироблення рішення, що може задовольнити сторони колективного трудового спору, і який складається з представників сторін. Рішення примирювальної комісії оформляється протоколом і має для сторін обов'язкову силу і виконується в порядку і строки, встановлені цим рішенням.

Розроблений проект колективного договору обговорюється в трудовому колективі і виноситься на розгляд загальних зборів (конференції) трудового колективу. Після схвалення проекту зборами (конференцією) він підписується уповноваженими представниками сторін не пізніше, ніж через 5 днів з моменту його схвалення.

Колективні договори підлягають повідомній реєстрації місцевими органами державної виконавчої влади і набирають чинності з дня його підписання представниками сторін або з дня, зазначеного у ньому.

Всі умови колективного договору можуть лише поліпшувати, у порівнянні з чинним законодавством, становище працівників. Умови, що погіршують положення працівників у порівнянні з чинним законодавством, вважаються недійсними.