5.2. Поняття, сторони і зміст трудового договору. Контрактна форма трудового договору

Трудовий договір – це основна форма здійснення громадянами свого конституційного права на працю. Трудовий договір – це угода між працівником і власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом чи фізичною особою, по якому працівник зобов'язується виконувати роботу, визначену цією угодою, з підляганням внутрішньому трудовому розпорядкові, а власник підприємства, установи, організації або уповноважений ним орган чи фізична особа зобов'язується виплачувати працівникові заробітну плату і забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи, передбачені законодавством про працю, колективним договором і угодою сторін.

Працівник має право укладати трудові договори на одному або одночасно на декількох підприємствах, в установах, організаціях, якщо інше не передбачено законодавством, колективним договором або угодою сторін.

Сторонами трудового договору виступають: працівник (громадянин, що володіє трудовою право- і дієздатністю) і власник або уповноважений ним орган або фізична особа, що є підприємцем.

Право- і дієздатність до укладання трудового договору в працівника виникає з 16-літнього віку. Однак у виняткових випадках – за згодою одного з батьків або особи, що його замінює, можуть прийматися на роботу особи, що досягли 15-літнього віку, а учні загальноосвітніх шкіл, профтехучилищ, технікумів – по досягненні 14-літнього віку, у вільний від навчання час, для виконання легкої роботи, що не завдає шкоди здоров'ю і не порушує процес навчання. Усі неповнолітні проходять обов’язковий медичний огляд.

Змістом трудового договору є умови, що визначають права й обов'язки його сторін із приводу реалізації права на працю. Права та обов'язки сторін запроваджуються чинним законодавством про працю, а також за згодою сторін. Чинним законодавством визначаються робочий час, час відпочинку, дисципліна праці, охорона праці та ін. За згодою сторін визначаються необхідні (обов'язкові) і додаткові (факультативні) умови трудового договору. До необхідних умов відносяться: місце роботи, трудові функції працівника, тобто робота з визначеної спеціальності, посади чи кваліфікації, що він буде виконувати, розмір заробітної плати. До додаткових відносяться умови про надання житлової площі, службового транспорту, встановлення строку випробування, неповного робочого часу та ін.

Законодавством передбачені наступні види трудових договорів:

1) безстроковий, тобто такий трудовий договір, що укладається на невизначений термін;

2) терміновий, тобто укладання на визначений термін, встановлений за погодженням сторін;

3) на час виконання певної роботи.

Трудовий контракт – це особлива форма трудового договору. Він може встановлюватися за згодою сторін. При цьому встановлюються термін його дії, права, обов'язки і відповідальність сторін, умови матеріального забезпечення і організації праці працівника, умови розірвання договору, в тому числі дострокового.

Від трудового договору трудовий контракт відрізняється тим, що в ньому передбачено більше умов, він дозволяє більш детально регулювати трудові права і обов'язки як працівника так і власника або уповноваженого ним органа. У контракті вказується термін, на який він укладається, тобто він завжди носить терміновий характер. Наступна відмінність складається з того, що угодою сторін він може бути продовжений чи укладений на новий термін. Якщо для трудового договору в законодавстві передбачена як усна, так і письмова форма, то трудовий контракт завжди укладається тільки в письмовій формі.

Слід зазначити, що контрактна форма трудового договору застосовується в тих випадках, коли його застосування відповідає законодавству. Власник або уповноважений ним орган може жадати від працівника, що працює за трудовим договором, укладання контракту тільки в тому випадку, коли він відноситься до категорії працівників, для яких законом передбачена контрактна форма трудового договору.