Тема 3. Адміністративне право

3.1. Адміністративне право як галузь права

Адміністративне право – це самостійна галузь права, що регулює суспільні відносини у сфері державного управління. Адміністративному праву належить особлива роль у механізмі правового регулювання соціальних процесів у суспільстві. Поділ державної влади в Україні на законодавчу, виконавчу та судову (ст. 6 Конституції України) визначає і межі адміністративно-правового регулювання, тобто сферу діяльності органів виконавчої влади.

Усе викладене дозволяє визначити адміністративне право як сукупність правових норм, що регулюють правові відносини управлінського характеру, які складаються у сфері виконавчої та розпорядчої діяльності органів виконавчої влади, у внутрішньо-організаційній діяльності інших державних органів і органів місцевого самоврядування по реалізації завдань і функцій держави, а також у процесі здійснення громадянами, об'єднаннями громадян та їх органами окремих владних повноважень.

Разом з тим треба пам'ятати, що управлінські відносини складаються при здійсненні місцевого самоврядування, а також у процесі внутрішньо-організаційної діяльності управлінського характеру інших державних органів та їх посадових осіб (прокуратури, судів). Специфічні управлінські відносини можуть виникати всередині системи об'єднань громадян, між їх органами різних рівнів. Однак регламентація таких відносин здійснюється за правилами, що закріплюються в статутах.

Для адміністративно-правових відносин характерне те, що обов'язковим їх учасником є відповідний орган виконавчої влади (посадова особа), наділений владними повноваженнями. Також стороною можуть бути органи виконавчої влади, місцевого самоврядування, посадові особи, підприємства, установи, організації (незалежно від форми власності), об'єднання громадян або окремі громадяни.

До адміністративно-правових належать такі види суспільних відносин:

а) відносини між вищими і нижчими органами виконавчої влади (Кабінет Міністрів України – Міністерство освіти і науки України);

б) відносини між непідпорядкованими органами виконавчої влади (Міністерство юстиції України – Міністерство внутрішніх справ України);

в) відносини між органами виконавчої влади і підпорядкованими їм державними підприємствами та установами (Міністерство освіти – вищий навчальний заклад освіти);

г) відносини між органами виконавчої влади і недержавними підприємствами, об'єднаннями громадян (обласне управління юстиції – колегія адвокатів);

д) відносини між органами виконавчої влади і громадянами (головне управління освіти обласної державної адміністрації – громадянин, який звертається із заявою).

Своєрідність адміністративного права полягає в особливому методі регулювання, що базується на юридичній нерівності учасників (сторін), односторонніх юридично владних розпорядженнях.

3.2. Адміністративне правопорушення: поняття та структура

Адміністративна відповідальність настає за здійснення правопорушень, передбачених Кодексом України про адміністративні правопорушення (КУпАП) та іншими актами законодавства України.

Згідно зі ст. 9 КУпАП України адміністративне правопорушення (проступок) – це протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на державний або громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законодавством передбачено адміністративну відповідальність.

До ознак адміністративних правопорушень відносять: винність, протиправність, суспільна шкідливість та адміністративна караність.

Адміністративне правопорушення передбачає наявність вини у формі умислу чи необережності. При умисній формі вини особа, яка вчинила правопорушення, усвідомлює протиправний характер своєї дії (бездіяльності), передбачає її шкідливі наслідки і бажає або свідомо допускає їх настання. Необережність має місце, коли особа передбачає можливість настання шкідливих наслідків своєї дії, але легковажно розраховує на їх відвернення або не передбачає протиправності вчиненого, хоча повинна була і могла її усвідомлювати.

Протиправність адміністративного правопорушення полягає в тому, що порушуються загальнообов'язкові правила, встановлені державою. Адміністративний проступок може виявлятися як у протиправній дії, так і у протиправній бездіяльності. У першому випадку вчиняється дія, заборонена законом (наприклад, дрібне розкрадання державної або громадської власності), у другому – правопорушник не діє, коли закон потребує активних дій (наприклад, ухилення свідка від явки до суду).

Суспільна шкідливість адміністративного правопорушення означає, що ним заподіюється шкода суспільним відносинам, які охороняються: державному або громадському порядку, власності, правам і свободам громадян, встановленому порядку управління. Ця шкода може бути як матеріальною, так і іншою (моральною, організаційною тощо).

Адміністративна караність проступку виявляється в тому, що за його вчинення законом передбачено адміністративну відповідальність. Адміністративна караність означає можливість застосування до порушника адміністративного стягнення.

Вчинити адміністративне правопорушення і нести відповідальність за нього можуть громадяни і посадові особи. Громадяни несуть адміністративну відповідальність з 16-річного віку. До осіб віком від 16 до 18 років, які вчинили адміністративні правопорушення, застосовуються заходи впливу, передбачені ст. 24 КУпАП України. В окремих випадках особи, які вчинили адміністративні правопорушення у віці від 16 до 18 років, підлягають адміністративній відповідальності на загальних засадах (наприклад, за дрібне розкрадання, дрібне хуліганство, порушення правил дорожнього руху тощо).

КУпАП України передбачає також особливості відповідальності військовослужбовців і працівників органів внутрішніх справ за адміністративне правопорушення. Вони несуть відповідальність не в адміністративному порядку, а за дисциплінарними статутами. За окремі адміністративні проступки (порушення правил дорожнього руху, правил полювання, рибальства й охорони рибних запасів, митних правил, контрабанда та ін.) ці особи несуть адміністративну відповідальність на загаль­них засадах, однак і за такі правопорушення до них не можуть бути застосовані виправні роботи та адміністративний арешт.

Посадові особи згідно зі ст. 14 КУпАП України підлягають адміністративній відповідальності за правопорушення, що пов'язані з недодержанням встановлених правил, забезпечення виконання яких належить до їх службових обов'язків. Це означає, що посадові особи несуть відповідальність не тільки за свої дії, а й за незабезпечення виконання дій іншими особами, зокрема підлеглими.