1. Навести порівняльну характеристику планування в умовах командно-адміністративної та ринкової системи господарювання. Сутність планування і контролю як функцій управління.

В умовах колишньої командно-адміністративної системи одним із її наріжних каменів було жорстке директивне планування. Підприємство одержувало від органів державного планування і управління завдання щодо майже всієї сукупності показників діяльності, господарських зв'язків (від кого отримувати матеріально-технічні ресурси, що і в яких обсягах виробляти, кому і за якими цінами реалізовувати продукцію тощо). Це не давало йому змоги розробляти оптимальні плани, приймати найкращі рішення виходячи із реальних локальних умов.

В нових умовах господарювання та переходу до ринкового регулювання підприємство самостійно здійснює весь комплекс планової роботи.

Надання самостійності підприємству означає не тільки відмову від повної регламентації зверху всієї його діяльності та надання підприємству широких прав у визначенні та реалізації виробничої програми, шляхів розвитку виробництв", мотивації праці та відповідальності за кінцеві результати господарювання, але й усвідомлення важливості безперервного вивчення ринку та готовності до ринкових коливань.

Все це повинно знайти відображення в планах діяльності підприємства. Відкрита система підприємства як його нова якість в ринкових умовах та пряма залежність від взаємодії попиту та пропонування обумовлюють необхідність створення системи планування і управління підприємством, здатної швидко і ефективно реагувати на ринкові потреби.

Сутність планування, як функції управління підприємством, полягає в обґрунтуванні цілей і шляхів їх досягнення на основі виявлення комплексу завдань і робіт, а також визначення ефективних методів, способів і ресурсів всіх видів, необхідних для виконання цих завдань та встановлення їх взаємозв’язку. Планування є основною ланкою та організаційним початком всього процесу реалізації цілей підприємства.

Роль контролю як функції управління полягає в тому, що він являється засобом здійснення зворотного зв’язку в системі управління. Головний його сенс полягає у створенні гарантій виконання планових рішень.

2. Навести різновиди планів підприємства за класифікаційними ознаками.

Система планів на підприємстві може бути систематизована за такими основними класифікаційними ознаками як:

1 ) за змістом слід виділити: техніко-економічні, оперативно-виробничі, організаційно-технічні, соціально-трудові, постачальницько-збутові, фінансові, бізнес-планування, стратегічне, програмне та інші;

2) за рівнем управління в залежності від числа лінійних ланок на підприємстві розрізняють такі види, як корпоративне і заводське - на найвищому рівні управління. На середньому рівні застосовується цехова система планування, на нижньому - виробнича, яка охоплює ділянки, бригади і робоче місце;

3) за методами обгрунтування знаходять застосування системи ринкового, індикативного та адміністративного або централізованого планування ;

4) за часом охоплення планування буває короткочасним або поточним (один рік, квартал, декада чи тиждень), середньостроковим в межах (1-3 років) і довгостроковим чи перспективним (від 3 до 10 років);

5) за сферою застосування планування підрозділяється на міжцехових, внутрішньоцехових, бригадне й індивідуальне;

6) за стадіями розробок планування буває попередніми, на етапі якого розробляються проекти планів, і остаточною;

7) за ступенем точності планування буває уточненими і укрупненими. Точність планів в основному залежить від застосовуваних методів, нормативних матеріалів, термінів планування і від рівня кваліфікації розробників планів;

8) за типами цілей планування може бути оперативним, тактичним, стратегічним і нормативним.

Тактичне планування полягає в обгрунтуванні завдань і засобів, необхідних для досягнення заздалегідь встановлених або традиційних цілей (наприклад, завоювати лідерство на ринку збуту продукції).

Стратегічне планування включає вибір і обгрунтування засобів , завдань і цілей для досягнення заданих або поточних для підприємства результатів.

Нормативне планування вимагає відкритого і обгрунтованого вибору засобів, завдань, цілей та ідеалів. Воно не має встановлених меж або фіксованого горизонту. У такому плануванні вирішальну роль грає правильний вибір ідеалу або місії підприємства.