8. Планування фонду оплати праці персоналу

Важливим засобом мотивації і стимулювання високоефективної трудової діяльності персоналу є доходи. Вони представляють собою винагорода або заробітну плату, одержувані працівниками за надання своєї робочої сили. На практиці заробітна плата, або дохід конкретного працівника, може приймати форму різних грошових виплат: місячних окладів, годинних тарифних ставок, премій, комісійних винагород, гонорарів, компенсацій і т.д. Необхідно також розрізняти номінальну і реальну заробітну плату. Номінальна зарплата або дохід відображають загальну суму грошей, отриманих працівником за свій затрачений праця, виконану роботу, надану послугу або відпрацьований час. Вона визначається діючою ставкою заробітної плати або ціною робочої сили за одиницю часу роботи: руб. / год; руб. / деталь; руб. / місяць. Реальна заробітна плата - це кількість товарів і послуг, яке можна придбати на номінальну зарплату при діючих ринкових цінах: кількість товарів / сума грошей.

Планування продуктивності праці здійснюється методом прямого рахунку та пофакторним методом.

Метод прямого рахунку передбачає визначення планового рівня продуктивності праці (Пп.пл) шляхом ділення запланованого обсягу випуску продукції у вартісному виразі або в натуральних одиницях {Qm або Nna) на планову чисельність промислово-виробничого персоналу (Чпл)'-

Пофакторний метод передбачає розрахунок приросту продуктивності праці через економію чисельності працівників під впливом різних факторів.

9. Витрати, пов'язані з виробництвом продукції (робіт, послуг), групуються за статтями калькуляції:

сировина та матеріали;

купівельні напівфабрикати та комплектуючі вироби, роботи і послуги виробничого характеру сторонніх підприємств та організацій;

паливо й енергія на технологічні цілі;

зворотні відходи (вираховуються);

основна заробітна плата;

додаткова заробітна плата;

відрахування на соціальні заходи;

витрати на утримання та експлуатацію устаткування;

загальновиробничі витрати;

втрати від браку;

інші виробничі витрати;

попутна продукція (вираховується).

Зведений кошторис витрат на виробництво (з розбивкою за кварталами) складається на основі таких розрахунків:

витрат на сировину, матеріали, купівельні напівфабрикати і комплектуючі вироби, технологічне паливо й енергію в основному виробництві;

основної та додаткової заробітної плати робітників, зайнятих виробництвом продукції (виконанням робіт, наданням послуг), з відрахуванням на соціальні заходи;

кошторисів витрат (калькуляцій виробничої собівартості продукції) цехів допоміжного виробництва;

кошторису витрат на утримання та експлуатацію устаткування;

кошторису загальновиробничих витрат;

кошторису інших виробничих витрат.

10. Що ж є прибутком? Це частина валового доходу підприємства (фірми) за вирахуванням всіх витрат на виробничу і комерційну діяльність.

Розрізняють прибуток необхідний і граничний.

Необхідний прибуток характеризується сумою, достатньою для підтримки виробничо-господарської діяльності підприємства (фірми) при досягнутих обсягах випуску продукції (робіт, послуг). Розмір необхідного прибутку для товаровиробника визначається вирішенням двох завдань: забезпеченням конкурентоспроможності продукції і можливістю різних виплат що працює у вигляді дивідендів, премій і задоволення їх соціальних потреб. Сума необхідного прибутку співвідноситься з собівартістю продукції.

Граничний прибуток може бути гранично високий і гранично низькой. Логічно передбачити, що меж гранично високого прибутку не існує, оскільки будь-яке підприємство (фірма) прагне до здобуття як можна більшому прибутку від результатів своєї діяльності. Гранично низький прибуток характеризує мінімальну вигоду виробника, нижче за яку процес виробництва стає безглуздим.