10. Основні етапи становлення та розвитку політичної науки у Великобританії.

Кінець ХІХ століття 1885 – заснування Лондонської школи економіки та політичних наук. Засновники – члени Фабіанського товариства – Патріс та Сідней Веб, Грем Волес та Джордж Бернард Шоу. 1890 – входження до складу Лондонського університету на правах факультету. Виховали 15 нобелівських лауреатів.

Створення кафедр політичної науки при Оксфордському. Кембріджському, Манчестверськму університетах;

Після ІІ світової війни (50-ті роки) – утвердження політичної науки. Посилення соціологічної та соціально-психологічної спрямованості.

Після війни виникають власні течії:

- структурно-функціональний аналіз політики (Р. Джоунс);

- теорія політичної мобілізації (Д. Нетл);

- теорія політичних систем (Р. Роуз, М. Девіс, В. Льюїс, Х. Вайсман);

- дослідження політичних змін (І. Девіс).

В 50-80 роках посилення прикладного характеру політичної науки, дослідження зосередились на таких проблемах, як держава, державний суверенітет, демократія (Е. Беркер, І. Берлін, Б. Крік, Г. Іонеску, Г. Ласкі, К. Поппер, У. Різ, Д. Філд, М. Оукшот).

- політичні партії (Г. Пеллінг, Р. Маккендзі, Д. Хеніг, Д. Робертс, Д. Ліс, Р. Кімбер, Д. Робсон, Д. Вілсон;

- групи тиску (Д. Стюарт, Е. Поттер, С. Файнер, Д. Муді);

- вплив на політичний процес робітничого руху (Д. Голдтрон, А. Сілвер);

- політична ідеологія (М. Фогарті, К. Коутс);

- політична поведінка, політична культура, політична активність різних класів і соціальних груп, громадська думка, виборчий процес, ЗМІ, політичні еліти, лідерство (Д. Баталер, А. Кру, І. Бадж, Д. Бламлер, Б. Беррі, М. Харрісон, У. Гаттсман, Б. Джексон.

В Англії видаються постійні серії політологічних досліджень – “Дослідження з порівняльної політики”, “Політичні реальності”. Розроблені програми та підручники з багатьох дисциплін, зокрема – політичної соціології, конституційного права і державного управління.

11. Актуальні проблеми політичної науки у Великобританії в ххі ст.

12. Актуальні питання розвитку сучасної української політичної науки.

Вкрай важливою складовою наукової діяльності в царині україн-

ської політичної науки є процес створення політологічних науково-

дослідницьких і навчальних структур та професійних асоціацій. Почи-

наючи з 90-х рр., виникають вітчизняні політологічні центри, зокрема:

Інститут політичних та етнонаціональних досліджень імені акад. Кура-

са, Інститут держави і права ім. акад. Корецького, Інститут стратегічних

досліджень, Інститут проблем національної безпеки, Українська акаде-

мія політичної науки. Також розпочали свою діяльність Філософська ліга

України та Соціологічна асоціація України, Український центр політич-

ного менеджменту та Центр соціологічних і політичних досліджень «Со-

ціополіс», центри політологічних досліджень при Донецькому та Львів-

ському університетах. Створена низка недержавних аналітичних центрів,

серед яких провідну роль відіграє Центр імені Олександра Разумкова

[1, c. 23].

Широко розгорнулася і видавнича діяльність. Останніми роками в

Україні вийшли друком понад 100 наукових і навчальних книг з політо-

логії, серед них: І. Курас «Етнополітика: історія і сучасність»; Б. Кухта

«Політична влада та її рішення», А. Колодій «На шляху до громадянсько-

го суспільства»; «Політика в особах: політичне лідерство на постсоці-

алістичному просторі: національний і регіональний контексти» за ред.

Ф. М. Рудича; А. Романюк «Порівняльний аналіз політичних систем

країн Західної Європи: інституційний вимір» та багато інших. В період

з 1991 р. в Україні підготовлено понад два десятки підручників з політо-

логії, які в комплексі забезпечують її викладання у всіх вищих навчаль-

них закладах нашої держави, причому частина з них вже витримала де-

кілька перевидань. Це підручники С. Гелея і С. Рутара, О. Бабкіної і

В. Горбатенка, В. Бебика, Ф. Кирилюка, Б. Кухти, А. Колодій, П. Шлях-

туна та ін. [2, c. 40].

У становленні та розвитку політичної науки важливим було заснуван-

ня фахових збірників наукових праць та наукових журналів. Одними з

перших видаються: Вісник Київського університету імені Тараса Шев-

ченка, серія «Філософія. Політологія»; наукові записки Інституту полі-

тичних та етнонаціональних досліджень НАН України; збірник наукових

праць Чернівецького національного університету імені Юрія Федьковича

«Політологічні та соціологічні студії»; Вісник Харківського національ-

ного університету, серія «Питання політології», а також наукові журна-

ли «Людина і політика», «Політична думка», «Нова політика», «Людина і

влада», «Український соціум», «Політологічні читання», «Політичний ме-

неджмент». Політична тематика з’явилася на сторінках таких суспільно-політичних журналів, як «Віче», «Сучасність», «Політика і час», «Полі-

тика і культура», «Розбудова держави» та інші [2, c. 40].

Побіжно окресливши основні здобутки політичної науки в Україні як

галузі наукового знання, необхідно звернути увагу також на її стверджен-

ня в освітній сфері. Як обов’язкова навчальна дисципліна політологія з

мінімальним обсягом її вивчення – 80 годин – була введена листом Мініс-

терства освіти «Про викладання соціально-гуманітарних дисциплін» від

19.05.1993 р. З 1994 р. цей обсяг було збільшено до 108 годин (лист Мініс-

терства освіти «Про розробку освітньо-професійних програм вищої освіти

за відповідним професійним спрямуванням» від 18.02.1994 р.). Паралель-

но з впровадженням у навчальний процес політології як загальноосвітньої

дисципліни було започатковано підготовку фахівців зі спеціальності «По-

літологія» [3, c. 6]. Випускаючі кафедри політології почали відкривати-

ся у вітчизняних вузах, першими з яких вони були створені в Київському

національному університеті імені Тараса Шевченка, Національному уні-

верситеті Києво-Могилянська академія, згодом у Донецькому, Львівсько-

му, Одеському, Харківському, Чернівецькому та низці інших національних

університетів. Зараз вже налічується більш як півтора десятка вищих на-

вчальних закладів, які отримали ліцензію Міністерства освіти і науки на

підготовку фахівців за спеціальністю «Політологія».

З метою розширення наукової діяльності у вітчизняній політичній на-

уці, примноження її надбань і збільшення спектру досліджуваної про-

блематики, а також для налагодження механізму поповнення навчальних

закладів системи вищої освіти новими працівниками, необхідним є на-

лагодження підготовки наукових кадрів, насамперед фахівців вищої ква-

ліфікації – кандидатів та докторів наук. Важливе значення в цьому про-

цесі має створення спеціалізованих вчених рад із захисту кандидатських

та докторських дисертацій. Такі ради діють при цілому ряді університе-

тів, зокрема серед них Київський національний університет імені Тараса

Шевченка, Львівський національний університет ім. Івана Франка, Черні-

вецький національний університет імені Юрія Федьковича та деякі інші.

Двадцять років існування політології як офіційно визнаної акаде-

мічної дисципліни та напряму підготовки у вищих навчальних закладах

України ознаменували собою завершення процесу її інституціалізації.

Відбулося її нормативно-правове оформлення, в цілому окреслено пред-

метне поле політології, визначено проблематику та методи досліджен-

ня. Політологія була включена в інфраструктуру наукового знання через

створення офіційних інстанцій (кафедр, факультетів, наукових відділів,

спеціалізованих вчених рад), розпочалося її впровадження в навчальний процес. Завдяки діяльності науково-дослідницьких центрів, інститутів та

професійних асоціацій, а також заснуванню наукових журналів та інших

періодичних видань на суспільно-політичну тематику, виходу в світ нау-

кової і навчальної літератури завершилося її становлення як самостійної

наукової галузі.