88. Етапи та методи розробки і прийняття політичних рішень.

Політичне рішення – напрацювання декількох варіантів дії для ліквідації політичної проблеми, що виникла, і подальший вибір оптимального ( найкращого ) з них, реалізація якого має ліквідувати проблему з максимальною ефективністю ( Симонов ).

Р. Даль: “політичне рішення – вибір найкращої з альтернатив”.

Структура політичного рішення ( за Бебиком ):

1. Постановка проблеми;

2. Збір інформації;

3. Виокремлення можливих альтернатив;

Добір конкретної альтернативи для розв’язання проблеми;

Етапи розробки та прийняття політичного рішення ( за Лассуеллом ):

1. Постановка проблеми та пошук інформації про неї;

2. Напрацювання рекомендацій – пошук альтернативних шляхів розв’язання проблеми;

3. Відбір найкращої альтернативи;

4. Попереднє переконання у правильності рішення;

5. Оцінка ефективності рішення;

6. Оновлення, перегляд або відміна рішення;

Основні етапи розробки і прийняття політичного рішення ( за Саймоном ):

1. Інформаційна активність – дослідження вирішуваної проблеми;

2. Конструктивна діяльність (розробка намірів по вирішенню проблеми );

3. Альтернативна діяльність ( оцінка і вибір конкретного варіанту рішення );

Етапи розробки і прийняття політичного рішення як демократичного процесу:

- Виникнення та постановка проблеми;

- Обговорення проблеми;

- З’ясування всіх існуючих думок;

- Вибір методу прийняття рішень;

- Прийняття рішень;

Основні етапи розробки і прийняття політичного рішення ( заСимоновим ):

- Оцінка ситуації;

- Виявлення проблеми;

- Постановка та розробка проблеми;

- Вибір мети та засобів її досягнення;

- Вибір методу прийняття рішень;

- Прийняття рішень;

Методи розробки і прийняття політичних рішень:

І. Індивідуальні;

ІІ. Колективні:

1. Метод упорядкування оцінок:

· ієрархізація думок;

· голосування за аспектами;

2. Метод компромісу;

3. Метод консенсусу;

Основні методи прийняття політичних рішень ( Ч. Ліндблюм – акцентування уваги на пізнавальному аспекті ):

1) Раціонально-універсальний ( кореневий ). Спрямований на ухвалення раціонального рішення, що базується на розумінні цінностей та цілей та на чітких процедурах. Виконавець має чітко дотримуватись на кожному з етапів прийняття рішень розроблених процедур. Метод передбачає наявність у розробників рішень об’єктивної інформації, а також їх неупереджене ставлення до проблеми.

2) Метод послідовних порівнянь ( “метод гілок” ). Полягає в ухваленні послідовних маленьких кроків для досягнення цілей з подальшим їх зіставленням, порівнянням з реальними потребами, настановами суспільних груп, політичних сил, тощо. Цей метод виходить з неможливості “робити політику раз і назавжди”, і тому пропонує постійне корегування політичного курсу.

Змішано-скануючий. Метод поєднує у собі два попередніх. Він уможливлює раціональний аналіз найважливіших, ключових моментів і менш детальне дослідження другорядних аспектів. Він сприяє адаптації політичної системи до швидкоплинної ситуації в поєднанні з необхідною гнучкістю процесу ухвалення рішень відповідно до конкретних умов.