5. Основні національні школи сучасної зарубіжної політології

Національні школи СЗП

• Американська політологічна школа (на базі соціології)

• Яскраво виражена конкуренція між університетами за престижних викладачів і авторитет у політологічних галузях;

• Тісне поєднання політичної теорії та практики

• Поєднання американськими політологами викладання і науково-дослідної роботи;

• Розгалужена мережа політичних асоціацій та організацій

• Представники: Хантінгтон, Істон, Даль

• Британська політологічна школа (на базі історії та філософії)

• Нахил в бік історії

• Політична наука є переважно теоретичною та характеризується традиціоналізмом та консерватизмом

• Представники:Скінер, Данн, Бредарі, Ендронс.

Напрями досліджень

• Історія політичної думки

• Історія політичних понять і категорій

• Природа політичного мислення

• Політична герменевтика

П.Ласлет, К.Скіннер, Дж.Данн, Дж.Паукок

• Дослідження внутрішньої британської політики : бікамералізм, «британізм», проблеми національної ідентичності;

• Дослідження груп інтересів

• Дослідження проблем суверенітету

• Французька політологічна школа

На базі конституційного права

-соціологізація політичної науки

М.Дюверже, М.Кроз’є, П.Бурдьє, Аронта ін..

Напрями:

• Процеси євроінтеграції

• Проблеми соціальної держави та практичної реалізації принципів держави загального добробуту

• Німецька політологічна школа

На базі філософії

М.Вебер, К.Шмідт, Р.Дарендорф

Відродження науки у ІІ половині ХХ століття

Напрями:

• проблеми соціальної та правової держави (В.Вебер, Г.Майєр)

• філософія політики (Ю.Габермас)

• соціальні і політичні конфлікти (Р.Дарендорф)

• Італійська політологічна школа (на базі соціології та філософії)

1874 р. – у Флоренції створена школа соц.. наук Cesare Alfieri

Журнал «Огляд соціальних та політичних наук»

20-ті рр.. ХХ століття – в Італії встановлюється фашизм

1968 р. – Римський клуб

1972 р. – перша доповідь Римського клубу

Представники: Джовані Джентіле (теоретик фашизму), Н. Боббіо, Дж.Сарторі, Е.Пестель

Політологія виникає на базі:

• США – соціологія

• Німеччина – філософія

• Франція – конституційне право

• Великобританія – філософія, історія

• Італія – філософія, соціологія

7. Етапи становлення та розвитку політичної науки у сша

I) Етап кін XIX ст. – до I Св. війни – етап зародження та інституції політичної науки у США

1903 р. – заснування Американської асоціації політичної науки. Починається публікація Американського журналу політичної науки (American political science rewire)

1889 р. – В. Вільсон «Держава»

1878 р. Д. Вулсі «Політична наука»

1890 р. – Дж. Берджес « Політична наука і порівняльне конституційне право» (засн..школи політичних наук)

Риси етапу:

1) виокремлення політології в якості самостійної та академічної дисципліни

2) початок професійної підготовки на базі американських університетів нових спеціалістів

3)переважання історико-порівняльних, нормативно-інституціональних та описових методів;

4) намітилась тенденція до емпірико-реалістичної спрямованості політичної науки

II) Етап З I Св. війни – до кін II Св. війни – естап професіоналізації політичної науки

Риси етапу

1) посилюється емпірична спрямованість політології

2) намагання політологів посилити науковість своєї галузі знання, що вилилось у дискусію між сцієнтистами та антисцієнтистами

3) застосування міждисциплінарного підходу до дослідження політичних явищ та процесів

4) активізація процесу вивчення неформальної політичної діяльності

III) Етап - 1935 р. Е. Шатшнайдер « Політика, тиск, тарифи»

Риси:

1) переважання біхевіоралістичної парадигми у політологічних дослідженнях

2) активізація дискусії навколо методів збору інформації

3) розробка більш широких концептуальних підходів, а саме структурно-функціонального та функціонального методу

4) розділення загальної теорії політики на низку політологічних дисциплін

IV) Етап поч. 70-х рр. XX ст.. – до сьогодні – постбіхевіоралістичний етап

Риси:

1) критика поведінкового підходу

2) визнання пізнавальної цінності НЕжорстких методів

3) відродження марксизму

4) широке використання комп’ютерних технологій та ІКТ для дослідження політичних інститутів та процесів

5) розпад дисципліни на різні методологічні концепції та напрями

- вплив постмодернізму

Алмонд «Окремі столики: школи та секти у політичній науці»