16. Суб’єкти та об’єкти політики.

До числа суб'єктів політики належить кожен, хто так або інакше, прямо чи опосередковано бере участь у політичному житті. Ними можуть бути громадянин та організація, суспільний клас і партія, етнос і держава. Відповідно виокремлюються три типи суб'єктів політики. Перший тип називають паройкіальним (від грецьк. «пара» — навколо та «ойкос» — дім, господарство). Цей тип суб'єктів політики живе безпосередньо інтересами найближчого оточення. У його представників украй обмежене або взагалі відсутнє усвідомлення політичної системи як чіткого та спеціалізованого утворення.

Другий тип — це суб'єкт-підданий, для якого характерним є свідоме виконання наказу, обов'язку. Представники цього типу можуть усвідомлювати значення багатьох управлінських ролей, проте не володіють конкретним знанням того, як вони можуть впливати на політичну систему. Нарешті, третій тип політичних суб'єктів — це учасник, або партисипант (від франц. participant — учасник). Це найактивніший і найсвідоміший суб'єкт політики, що формує низку спеціальних ставлень до політичних інститутів, а також до тих ролей, які він здатен у них відігравати.

Класифікація суб'єктів політики за характером і місцем, яке вони посідають у суспільній структурі. За цією ознакою виокремлюються три групи суб'єктів політики: соціальні, інституціональні та функціональні13. Соціальними суб'єктами політики є індивіди й різноманітні соціальні спільності. Існує п'ять основних груп таких спільностей: соціально-класові, етнічні, демографічні, професійні, територіальні. Головною їх особливістю є те, що вони сформувалися в процесі історичного розвитку об'єктивно, тобто незалежно від свідомості та волі людей. Інституціональні суб'єкти політики, якими є політичні інститути, навпаки, виступають результатом свідомої цілеспрямованої діяльності людей. Політичними інститутами є такі політичні установи, як держава та її структурні елементи (глава держави, парламент, уряд), політичні партії, громадсько-політичні організації і рухи, органи місцевого самоврядування та ін. Оскільки інституціональні суб'єкти політики похідні від соціальних, вони називаються ще вторинними, тоді як соціальні — первинними. Функціональні суб'єкти політики є такими суспільними інститутами, які не виконують політичну функцію постійно, а беруть участь у політиці лише ситуативно, за певних умов, вступаючи у взаємодію з політичними інститутами. Це, наприклад, церква, армія, більшість громадських організацій, засоби масової інформації, різноманітні економічні об'єднання тощо. Так, у демократичних державах церква має опікуватися моральним вихованням громадян і безпосередньо не втручатися в політику. Однак нерідко вона стає активним чинником політичного життя, а в деяких країнах, наприклад у Ватикані чи Ірані, як офіційний політичний інститут стоїть навіть над державою.

17. Влада як засіб політики.

Влада – здатність і можливість здійснювати свою волю, чинити вирішальний вплив на діяльність, поведінку людей за допомогою певних засобів, зокрема авторитету, права, насильства.

Співвідношення політики і влади:

-  влада є засобом політики

-  Влада виступає основною метою політики

-  Існує взаємозв’язок, взаємо обумовленість влади і політики

 

Передумови влади: здатність людини до активного впливу на оточуюче середовище. Здатність не тільки пристосовуватись, а й здатність переробити це середовище у відповідності до своїх потреб і інтересів.

 

Влада має 2 прояви: нав’язування волі (командування), підкорення волі.

 

Основні поняття, які описують владу:

-  відношення

-  взаємодія

-  воля – здатність до концентрації зусиль для досягнення певних цілей

-  дія

-  вплив – здатність певними засобами досягати певних змін у поведінці об’єкта влади

o                 Влада як авторитет

o Влада, як певна могутність взагалі.

А має владу над Б, якщо А обумовлює поведінку Б.

 

Проблема політичної влади:

1. Марксиське визначення:

-  суспільний розподіл праці

-  система організованого примусу

2. Усяка влада є політичною

3. Політична влада виникає там і тоді, де виникає публічність взаємовідносин

Публічна влада направлена на регулювання суспільно значущих позицій, є внормованою і визначеною.

Публічна влада ґрунтується на певній домовленості, на певних зобов’язаннях між суб’єктами і об’єктами влади.

 

Види влади:

За ступенем інституалізації:

-  Урядова влада

-  Партійна влада

-  Президент

-  Народ

Кількісна ознака:

-  Одноосібна (монократична)

-  Групова (олігархія)

-  Влада декількох організацій чи структур (полігархічна)

По типу правління

-  монархічна

-  республіканська