136. Аналіз інших комплексних витрат.

До інших комплексних витрат самостійно відносять: втрати від браку, позавиробничі витрати. У статті “Втрати від браку” враховують:вартість остаточно забракованих деталей, вузлів та виробів, вартість сировини та матеріалів, зіпсованих понад встановлені норми при налагодженні устаткування,витрати на виправлення браку,витрати на гарантійний ремонтза вирахуванням вартості браку,за ціною можливого використання, утримань з осіб- винуватців браку і постачальників недоброякісних матеріалів. Аналіз “Втрат від браку” проводять шляхом співставлення вартості остаточно забракованих виробів чи деталей , витрат на виправлення браку, сум повернень і утримань від браку за ряд звітних періодів( в абс.% до собівартості тов. Продукції),напрямків усунення браку і його складових частинах. Джерелами аналізу слугують дані аналітичного обліку та позаоблікова інф-ція: акти ,повідомлення, відомості на брак, рекламації споживачів,звіти майстерень з гарантійного ремонту,звіти відділів технічного контролю за якістю матеріалів, дні якості та інше.Скорочення втрат від браку є резервом зниження собівартості продукції.

“Позавиробничі витрати “ включають витрати на: тару та упаковку ,транспортування до станції відправлення, вантаження у вагони,кораблі, авто, збут та реалізацію продукції,підтримку стабілізації оптових цін. Аналіз цих витрат проводять шляхом співставлення за статтями кошторису факт. Планових величин,пеерахованих на фактичний обсяг реалізації. Визначають абс. і відносне відхилення(економію чи перевитрати). Джерелами такого аналізу слугують аналітичні розрахунки кошторису, облікові бух. данні,показники бізнес-плану.Скорочення позавиробничих витрат є резервом зниження собівартості продукції.

137. Зведений підрахунок резервів зниження собівартості продукції.

Основними джерелами резервів зниження собів-ті промислової продукції (Р¯С) є: збільшення обсягу її вир-ва (Р­VВП); скорочення витрат на її вир-во (Р¯З) за рахунок підвищення рівня продуктивності праці, економного використання сировини, матеріалів, електроенергії, топлива, обладнання, скорочення невиробничих витрат, виробничого браку і т.д. Величина резервів може бути визначена за формулою: Р¯С = Cм - Сф = (Зф - Р¯З + ДВ)/(VВПф + Р­VВП) - Зф/VВПф, де Cм,Сф - відповідно можливий та фактичний рівень собів-ті виробу; ДВ - додаткові витрати, необхідні для освоєння резервів збільшення випуску продукції. Резерви збільшення вир-ва продукції виявляються у процесі аналізу виконання виробничої програми. При збільшенні обсягу вир-ва продукції зростають тільки змінні витрати (пряма зарплата робітників, прямі матеріальні витрати та ін.), сума ж постійних витрат, як правило, не змінюється, в результаті знижується собівартість виробів. Резерви скорочення витрат виявляються по кожній статті витрат за рахунок конкретних організаційно-технічних заходів (впровадження нової більш прогресивної техніки і технології вир-ва, покращення організації праці та ін.), які будуть сприяти економії зарплати, сировини, матеріалів, енергії і т.д. Додаткові витрати на освоєння резервів збільшення вир-ва продукції визначаються окремо по кожному його виду. Це в основному зарплата за додатковий випуск продукції, витрати сировини, матеріалів, енергії та ін. змінних витрат, які змінюються пропорційно обсягу вир-ва продукції. Для визначення їх величини необхідно резерв збільшення випуску продукції і-того виду помножити на фактичний рівень питомих змінних витрат.

141. Функціонально-вартісний аналіз собівартості продукції

Функціонально-вартісний аналіз продукції – це метод знаходження варіанту виконання функцій, заданих для данної конструкції, найбільш економного з точки зору як виробника, так і споживача. Послідовність ФВА можна викласти так: розкласти (расчленить), знайти, розробити (развить). Це означає, що необхідно розкласти функції виробу та системи, знайти за допомогою творчого, колективного обговорення альтернативні варіанти здійснення (втілення) цих функцій, розробити і втілити в життя найбільш економічні з цих варіантів. Т. ч. ФВА є концентрованою атакою на надмірну вартість, точніше на ту її частину, яка пов‘язана з недосконалістю конструкцій. Функціонально-вартісний аналіз собівартості продукції – полягає в аналізі складових собівартості та пошуку можливостей її зменшення. Перелік витрат, що відносять на собівартість, регламентований законодавством. Відповідно до положень (стандартів) бух.обліку, що набули чинності з 2000 року (зокрема за положенням Бух.обліку № 9 "запаси") собівартість реалізованої продукції складається з виробничої собівартості продукції, яку було реалізовано протягом звітного періоду, нерозподілених постійних загальновиробничих витрат та наднормативних виробничих витрат. До виробничої собівартості продукції включають:

• прямі матеріальні витрати;

• прямі витрати на оплату праці;

• інші прямі витрати;

• загальновиробничі витрати.

З а цими елементами проводять ФВА, попередньо розклавши їх, шукають можливі варіанти зниження собівартості. Щоб структурувати та систематизувати пошук нових рішень складають спеціальні опитники.