96. Аналіз ритмічності виробництва .

При вивченні діяльності підприємства важливе місце займає аналіз ритмічності виробництва.

Ритмічності виробництва – це насамперед чітка, стійка та збалансована діяльність підприємства, яка дає змогу рівномірно випускати продукцію і виконувати зобов‘язання перед споживачами. Ритмічно робота – це випуск продукції рівними частками за будь-які однакові проміжки робочого часу. Ритмічна робота є основною умовою своєчасного випуску та реалізації продукції. Неритмічність погіршує всі економічні показники: знижує якість продукції, збільшує обсяг незавершеного виробництва та понадпланові залишки готової продукції на складах, як наслідок, сповільнює оборотнісь капіталу, не виконуються поставки зо договорами, підприємство платить штрафи за несвоєчасну відвантаження продукції; несвоєчасно надходить виручка; перевитрачається фонд заробітної плати (на початку місяця робітникам платять за простої, а в кінці - понаднормові). Все це призводить до підвищення собівартості продукції, зменшенню суми прибутку, погіршення фінансового стану підприємства.

Розрізняють два поняття ритмічності:

• ритмічність випуску продукції (товарної);

• ритмічність виробництва (як завершеного, так і незавершеного).

Для оцінки ритмічності використовують прямі та непрямі показники. Прямі показники – коефіцієнт ритмічності, коефіцієнт варіації, коефіцієнт аритмічності, питома вага виробництва продукції за кожну декаду, питома вага виробництва продукції за кожний місяць до квартального випуску, питома вага виробництва продукції за кожний квартал до річного випуску, питома вага продукції, випущеної у першу декаду звітного місяця до третьої декади попереднього місяця. Непрямі показники – наявність виплат за понаднормові роботи, виплати за простої через з вини господарюючого суб‘єкту, втрати від браку, сплата штрафів за недопоставку та несвоєчасне відвантаження продукції, наявність понаднормативних залишків незавершеного виробництва і готової продукції на складах.

Коефіцієнт ритмічності розраховується шляхом сумування фактичних показників питомої ваги випуску за кожний період, але не більше планового їх рівня.

Коефіцієнт варіації (Кв)– визначається як відношення середньоквадратичного відхилення від планового завдання за добу (декаду, місяць, квартал) до середньодобового (середньодекадного, середньомісячного, середньоквартального) планового випуску продукції:

Коефіцієнт аритмічності розраховується як сума додатних і від‘ємних відхилень фактичного випуску продукції від планового показника зо кожний день (декаду, місяць). Чим більший показник аритмічності тим менш ритмічно працює підприємство.

98.Загальна оцінка ефективного використання трудових ресурсів.

Велике значення для оцінки ефективного використання трудових ресурсів на підпр. в умовах ринкової економіки має показник рентабельності персоналу(співвідношення прибутку до середньорічної чисельності промислово-виробничого персоналу).Оскільки прибуток залежить від рентабельності продажів,коефіцієнта обертає мості капіталу і суми функціонуючого капіталу,факторну модель даного показника можна представити таким чином:

= ,або

де П-прибуток від реалізації продукції;ЧР-середньосписочна чисельність робітників;В-виручка від реаліз.прод.;KL-середньорічна сума капіталу;ТП-вартість випуска товар.прод. у діючих цінах;П/ЧР-рентабельність персонала;П/В-рентабельність продажів;KL/ЧР-капіталозабезпеченість праці;В/ТП-доля виручки у вартості виготовленої продукції;ТП/ЧР-середньорічний виробіток продукції одним робітником у діючих цінах.За першою моделю можна визначити як змінився прибуток на одного працівника за рахунок зміни рівня рентабельності продажів,коефіцієнта обертаємості капітала і капіталозабезпеченості праці.Друга модель дозволяє встановити як змінився прибуток на одного працівника за рахунок рівня рентабельності продажів.питомої ваги виручки в загальному обсязі виробленої продукції та продуктивності праці.Друга модель зручна тим,що дозволяє ув”язати фактори роста продуктивності праці з темпами роста рентабельності персонала.Для цього зміна середньорічного виробітку продукції за рахунок і-го фактора треба помножити на фактичний рівень прибутку на гривню товарної продукції.Від”ємний результат впливу окремих факторів можна розцінювати як невикористаний резерв підвищення ефективності використання трудових ресурсів на підпр.