28. Дії та результат дій як об'єкти цивільних прав (правовідносин)

Об'єктом цивільних прав є дії (послуги) та результати дій або "результати робіт" (ст. 177 ЦК).

Послуга є різновидом правомірних дій і тлумачиться як діяльність, що здійснюється з мстою виконання цивільного обов'язку і не пов'язана зі створенням матеріального блага.

Послуги, що надають один одному учасники цивільного обігу, різноманітні: послуги фактичного характеру (перевезення), послуги юридичного характеру (діяльність повіреного), послуги, що містять елементи фактичного і юридичного порядку (діяльність експедитора).

Об'єктом правовідносин може бути також результат дій (результат робіт). У цьому випадку під "роботами" маються на увазі дії, спрямовані на досягнення матеріального результату, що може полягати в створенні речі, її переробці чи обробці тощо. Результат роботи заздалегідь визначений у договорі сторін і визначається, передусім, особою, що замовила виконання роботи. Що ж стосується способу виконання роботи, він за загальним правилом визначається виконавцем.

Іноді ототожнюють послуги і результати дій (робіт), зазначаючи, що послуга - це дія, внаслідок якої створюється матеріальний предмет.

Проте такий підхід здається хибним. Результат дій (роботи) є самостійним об'єктом цивільних правовідносин. Це має місце в тих випадках, коли кредитора цікавить саме кінцевий результат.

Об'єктом тут може бути як матеріальний, так і нематеріальний результат. Власне, розмежування дій (послуг) і результатів дій знайшло відображення і у переліку об'єктів цивільних прав, запропонованому у ст. 177 ЦК.

Послуга, на відміну від роботи, становить дії чи діяльність, здійснювані за замовленням, що не мають матеріального результату (наприклад, діяльність зберігана, комісіонера, перевізника тощо). Деякі послуги можуть мати матеріальний результат, але цей результат невіддільний під самої дії чи діяльності.

29. Договір прокату

Згідно зі ст. 787 ЦК за договором прокату наймодавець, який здійснює підприємницьку діяльність з передання речей у найм, передає або зобов'язується передати рухому річ наймачеві у користування за плату на певний строк.

Характеристика договору прокату

1. Сторонами договору прокату є наймодавець і наймач.

Як наймодавцем так і наймачем можуть бути як юридичні так і фізичні особи. Для наймодавця, як випливає, власне, з визначення договору, що розглядається, діяльність із передачі речей у найм є підприємницькою. Іншими словами, наймодавець, незалежно віл того, є він юридичною чи фізичною особою, повинен мати статус суб'єкта підприємницької діяльності для укладення договорів прокату.

Наймач, на відміну від наймодавця, може укладати договори прокату незалежно від наявності чи відсутності у нього статусу суб'єкта підприємницької діяльності. Тобто, договір прокату для наймача може бути як підприємницькім, якщо укладається у зв'язку зі здійсненням ним підприємницької діяльності, так і не бути таким.

2. Наймодавець передає або зобов'язується передати наймачу рухому річ. На відміну від класичного договору найму, предметом якого є "майно", що включає в себе, окрім об'єктів матеріального світу - речей - і нематеріальні активи - майнові права та інші, за ст. 788 ЦК предметом договору прокату є винятково рухома річ, тобто, матеріальний об'єкт, який можна вільно перемішувати у просторі без заподіяння йому шкоди.

За договором прокату наймодавець передає або зобов'язується передати річ. Це означає, що річ може бути передана наймачу під час укладення договору прокату; в такому разі договір прокату вважатиметься реальним. Також договір прокату може бути укладений з умовою передання речі в майбутньому; в такому разі договір прокату буде консенсуальним, тобто таким, що вважається укладеним з моменту погодження сторонами всіх істотних умов.

Предметом договору прокату є річ, яка використовується для задоволення побутових невиробничих потреб (ст. 788 ЦК). Проте предмет договору прокату може використовуватися також і для виробничих потреб, якщо це встановлено договором. Останнє ще раз підкреслює, що договір прокату для наймача може як мати характер підприємницького, так і бути непідприємницьким, побутовим.

3. Річ передається наймачеві у користування, за плату та на певний строк.

Законодавець прямо закріплює, що наймач має право використовувати майно, тобто, як вже йшлося вище при характеристиці договору найму, здобувати корисні властивості майна, що передається, без права розпорядження ним.

Договір прокату є платним договором. За ст. 789 ЦК плата за прокат речі встановлюється за тарифами наймодавця і є істотною умовою договору прокату. Оскільки договір прокату є договором приєднання, про що докладніше йдеться нижче, плата за користування майном, як і інші істотні умови, визначається наймодавцем самостійно і не погоджується з наймачем.

Договір прокату є строковим договором. Це, як і вживання терміна "користування" у визначенні договору прокату, означає, що по закінченні строку, на яке передане майно, останнє повинне бути повернуте наймодавцю. Якщо наймач бажає придбати майно, що передавалось йому за договором прокату, умови такої купівлі-продажу зазначаються в окремому договорі купівлі-продажу.

4. Згідно з ч. 2 ст. 787 ЦК договір прокату є договором приєднання. Відповідно до ст. 634 цього Кодексу договором приєднання вважається договір, умови якого встановлені однією зі сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Відповідно, наймодавець може встановлювати тилові умови договору прокату, а наймач не може запропонувати свої умови договору.

Умови договору прокату не можуть порушувати прав наймачів, встановлених законом. Крім того, умови договору прокату, які погіршують становище наймача порівняно з тим, що встановлено тиловими умовами договору, є нікчемними.

Договір прокату є публічним договором. З огляду на положення ст. 633 ЦК це означає, що наймодавець зобов'язаний надавати послуги із прокату кожному, хто до нього звернеться. Причому умови договору прокату встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги. Наймач не має права надавати переваги одному споживачеві перед іншим щодо укладення публічного договору, якщо інше не встановлено законом.

Крім того, наймач не має права відмовитися від укладення договору прокату за наявності у нього можливостей надати споживачеві відповідні товари.

5. Наймач має право відмовитися від договору прокату і повернути річ наймодавцеві у будь-який час. Плата за прокат речі, що сплачена наймачем за весь строк договору, зменшується відповідно до тривалості фактичного користування річчю.

6. Особливостями договору прокату, порівняно з класичним договором найму, є заборона, вміщена у ст. 79] ЦК, на укладання наймачем договору піднайму. Крім того, на відміну від положень ч. 2 ст. 777 ЦК, наймач не має переважного права на купівлю речі у разі ЇЇ продажу наймодавцем.

Капітальний і поточний ремонт речі здійснює наймодавець за свій рахунок, якщо він не доведе, що пошкодження речі сталося з вини наймача.