83. Процесуальна співучасть та її види. Права та обов’язки співучасників.

Процесуальна співучасть — це участь в одному й тому самому процесі кількох позивачів або кількох відповідачів, права, вимоги чи обов’язки яких не виключають одне одного. Співучасть можлива як на стороні позивача (активна співучасть), так і на стороні відповідача (пасивна співучасть) або в інтересах однієї й другої сторін (змішана співучасть).

Участь у справі кількох позивачів і (чи) відповідачів (процесуальна співучасть) допускається, якщо:

1) предметом спору є спільні права чи обов’язки кількох позивачів або відповідачів;

2) права та обов’язки кількох позивачів або відповідачів виникли з однієї підстави;

3) предметом спору є однорідні права та обов’язки (ст. 32 ЦПК).

Залежно від характеру матеріально-правових зв’язків між суб’єктами спірних правовідносин вирізняють два види процесуальної співучасті — необхідну (обов’язкову) і факультативну (можливу).

Необхідна співучасть має місце в тому разі, коли характер спірних матеріальних правовідносин не дає змоги вирішити питання про права чи обов’язки одного з учасників процесу без залучення до процесу інших суб’єктів спірних матеріальних правовідносин. У низці постанов Пленуму Верховного Суду України вказується на необхідність залучення до процесу співвідповідачів, якщо цьоговимагає характер спірних правовідносин. Так, у п. 4 постанови від 27 серпня 1976 року № 6 «Про судову практику в справах про виключення майна з опису» зазначено, що у справах про виключення майна з опису відповідачами є боржник, у якого здійснено арешт майна, особа, в інтересах якої накладено арешт на майно, і в деяких випадках — особа, якій передано майно, якщо воно було реалізоване [3, с. 560].

Факультативна співучасть не має обов’язкового характеру, тобто характер спірних матеріальних правовідносин створює можливість розглядати справи щодо кожного суб’єкта в окремому процесі. Підставою факультативної співучасті є однорідність вимог, зв’язок підстав позовів, пред’явлення їх одному й тому самому відповідачу (наприклад, вимоги про поновлення на роботі й виплату заробітної плати за час вимушеного прогулу).

Факультативна співучасть можлива й за солідарними зобов’язаннями, оскільки закон (ст.ст. 542,1190 ЦК) допускає покладання відповідальності як на всіх боржників, так і на одного з них за всіх інших.

Порядок залучення процесуальних співучасників ЦПК не регулюється. Суд може притягти з власної ініціативи співвідповідачів, але не співпозивачів, які в силу принципу диспозитивності самостійно об’єднують позовні вимоги.

Усі процесуальні співучасники мають однакові права й однакові обов’язки. Між ними існує рівність прав і обов’язків як стосовно один одного (внутрішня рівність), так і стосовно співучасників іншої сторони (зовнішня рівність). Кожен позивач чи відповідач стосовно другої сторони діє в цивільному процесі самостійно (ч. 1 ст. 32 ЦПК). Також вони вправі виступати самостійно й стосовно інших процесуальних співучасників на своїй стороні.

Іноді процесуальних співучасників об’єднують спільні інтереси, наявність яких дає змогу мати одного представника в суді. Частина З ст. 32 ЦПК при цьому встановлює, що процесуальний співучасник не може бути представником інших, якщо він не володіє повною цивільною процесуальною дієздатністю.

Суд, ухвалюючи рішення на користь кількох позивачів чи проти кількох відповідачів, має вказати, у якій частині рішення стосується кожного з них, або зазначити, що обов’язок чи право стягнення є солідарним (ст. 216 ЦПК).