- •Європейські системи приватного права
- •Цивільний кодекс України загальна характеристика
- •Фізичні особи, як суб’єкти цивільних правовідносин. Правосубєктність і тд.
- •2. Правоздатність фізичних осіб
- •Право фізичної особи на імя
- •Захист права власності при позбавленні власника володіння. Захист права власності від порушень не пов’язаних із позбавленням володіння. Визнання права власності
- •Правові засади актів цивільного стану
- •Поняття речового права. Ознаки речей як об’єктів речового права. Поняття власності та права власності. Види права власності, зміст права власності.
- •Фізична особа як підприємець
- •Особисті немайнові блага як об'єкти цивільних прав
- •Права на чужі речі: види, суб’єкти, об’єкти, зміст. Підстави встановлення та припинення.
- •Глава 30
- •Глава 31
- •Глава 32
- •Глава 33
- •Глава 34
- •Поняття, ознаки та види правочину. Недійсні правочини, правові наслідки недійсності правочину.
- •§ 2. Правові наслідки недодержання сторонами при вчиненні правочину вимог закону
- •Віндикаційний та негаторний позови
- •Поняття приватного права. Право приватне та публічне. Дуалізм приватного права. Система приватного права.
- •Публічне і приватне право
- •Співідношення цивільного та приватного права України. Джерела приватного права України.
- •Договір лізингу
- •Правове регулювання договору роздрібної купівлі-продажу
- •Правова охорона винаході, корисних моделей і промислових зразків.
- •Глава 39
- •Правова охорона торговельної марки
- •Глава 44
- •Поняття та види строків та термінів. Строки позовної давності, наслідки спливу позовної давності.
- •Поняття римського приватного права. Рецепція Римського права. Форми, види, типи. Рецепція в Україні.
- •Здійснення права власності. Підстави виникнення та припинення.
- •Глава 25
- •Поняття цивільного права, як галузі права. Предмет, метод, функції, принципи. Цивільне право як наука (цивілістика)
- •Акт цивільного законодавства та договір: співвідношення та взаємодія
- •Звичаї у цивільному праві України.
- •Судовий прецедент, як джерело цивільного права в Україні.
- •Загальна характеристика способів забезпечення виконання зобов’язань, їх класифікація
- •Дії та результат дій як об'єкти цивільних прав (правовідносин)
- •Договір прокату
- •Поняття та види спадкування. Склад спадщини. Відкриття спадщини. Право на спадкування. Здійснення права на спадкування: прийняття спадщини та відмова.
- •Глава 84
- •Спадкування за законом. Черги спадкування за законом. Спадкування за правом представлення.
- •Спадкування за заповітом. Поняття та зміст заповіту. Особливості форми заповідальних розпоряджень. Обовязкова частка у спадщині. Спільний заповіт. Форма заповіту.
- •Поняття заповідального відказу у спадковому праві України
- •Поняття та ознаки шлюбу. Умови укладення шлюбу. Обставини, що перешкоджають укладенню шлюбу. Недійсність шлюбу. Види недійсного шлюбу.
- •Глава 5. Недійсність шлюбу
- •Поняття цивільно-правової відповідальності. Підставицив-пр. Від. Форми.
- •Підстави звільнення від цивільної відповідальності.
- •Представництво у цивільному праві та його види. Повноваження представника. Представництво із перевищенням повноважень. Довіреність.
- •Глава 17
- •Поняття зобов’язання, елементи, підстави виникнення, види зобов’язань.
- •Субєкти зобов’язань. Зобовязання із множинністю осіб. Участь третіх осіб у зобов’язанні. Заміна осіб у зобов’язанні.
- •Поняття та принципи виконання зобов’язань. Підстави припинення зобов’язання.
- •Глава 50
- •Поняття та види права спільної власності.
- •Поняття цивільно-правового договору, його значення. Класифікація договорів. Зміст (умови) договору.
- •Тлумачення змісту договору: поняття, види, суб’єкти.
- •Договір купівлі-продажу: поняття, загальна характеристика, види.
- •Договори дарування, довічного утримання та ренти: поняття, елементи, права та обов’язки сторін.
- •Глава 55
- •Глава 56
- •Глава 57
- •Поняття права інтелектуальної власності. Субєкт, об’єкт. Види права інтелектуальної власності.
- •Поняття та зміст договору про надання послуг. Договори доручення, зберігання, страхування, комісії: поняття, елементи, права та обов’язки сторін.
- •Глава 63
- •Глава 68
- •Глава 69
- •Поняття та ознаки юридичної особи. Сутність юридичної особи. Теорії юридичної особи. Види юридичних осіб.
- •Авторське право та суміжні права.
- •Глава 36
- •Глава 37
- •Договір найму: поняття, елементи, права та обов’язки сторін, види.
- •Глава 58
- •§ 1. Загальні положення про найм (оренду)
- •Договір підряду: поняття, елементи, права та обов’язки сторін, види
- •§ 1. Загальні положення про підряд
- •§ 2. Побутовий підряд
- •Договір контрактації сільськогосподарської продукції.
- •Правове регулювання договору поставки
- •Агентський договір
- •Договір транспортного експедирування
- •Правові засади договорів позики та позички.
- •Правові особливості договору будівельного підряду.
- •Ліцензійний договір: види, суб’єкти, істотні умови.
- •Договір банківського рахунку.
- •Особисті немайнові правовідносини подружжя.
- •Специфіка майнових правовідносин батьків та дітей
- •Шлюбний контракт.
- •Глава 10. Шлюбний договір
- •Майнові відносини подружжя. Режим права власності подружжя.
- •Патронат і усиновлення: ознаки та правове регулювання.
- •Глава 20. Патронат над дітьми
- •Глава 18. Усиновлення
- •Реєстрація актів цивільного стану
- •Принципи цивільно-процесуального права та їх класифікація.
- •Поняття та види судового представництва. Обєм та оформлення повноважень представників у суді.
- •Поняття, предмет та метод цивільно-процесуального права.
- •Поняття, ознаки і класифікація судових доказів
- •Поняття належної і не належної сторони у процесі. Умови, порядок та наслідки заміни неналежної сторони.
- •Треті особи у цивільному процесі та їх класифікація.
- •Окреме провадження (поняття та сутність). Справи, які розглядаються у порядку окремого провадження.
- •Цивільна юрисдикція. Підвідомчість та підсудність у цивільному процесі.
- •Субєкти цивільних процесуальних відносин та їх класифікація.
- •Поняття цивільного процесу. Поняття і види проваджень у цивільному процесі.
- •Законна сила судових (постанов) рішень.
- •Сторони у цивільному процесі. Поцесуальні права та обов’язки. Особливості процесуального становища суду.
- •Перегляд судових рішень та ухвал у зв’язку із ново виявленими обставинами.
- •Глава 4. Провадження у зв'язку з нововиявленими обставинами
- •Міжнародний цивільний процес у системі цивільного процесуального права України. Поняття, правове регулювання, система.
- •Право касаційного оскарження судових рішень. Повноваження суду касаційної інстанції. Строки касаційного оскарження.
- •Глава 2. Касаційне провадження
- •82. Поняття та види судових рішень. Сутність і значення судового рішення. Зміст судового рішення.
- •Судові витрати (поняття та види). Судовий збір. Витрати, пов’язані із розглядом справи. Розподіл судових витрат між сторонами.
- •Ухвали суду першої інстанції та їх види.
- •Право апеляційного оскарження. Субєкти, об’єкти. Строки. Підстави. Повноваження суду апеляційної інстанції
- •Глава 1. Апеляційне провадження
- •Належність доказів та допустимість доказування. Види засобів доказування. Оцінка доказів.
- •Поняття цивільно-роцесуальних правовідносин, їх особливості та елементи.
- •Процесуальна співучасть та її види. Права та обов’язки співучасників.
- •Право на захист, право на звернення до суду, право на судовий захист та їх співвідношення.
- •Дипломатичний та судовий імунітет у цивільному процесі.
- •Позов у цивільному процесі. Поняття, елементи, передумови та умови здійснення права на позов.
- •Повноваження та компетенція Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ.
- •Наказне провадження у цивільному процесі.
- •Стадії цивільного процесу та їх характеристика.
- •Перегляд судових рішень Верховним судом України.
- •Глава 3. Перегляд судових рішень верховним судом україни
Цивільна юрисдикція. Підвідомчість та підсудність у цивільному процесі.
Поняття та види цивільної юрисдикції
Відповідно до ст. 124 Конституції України правосуддя в Україні здійснюється виключно судами, юрисдикція яких поширюється на всі правовідносини, що виникають у державі.
Відповідно до ст. 6 Конституції України органи законодавчої, виконавчої та судової влади здійснюють свої повноваження у встановлених Конституцією межах і відповідно до законів України.
У юридичній літературі питання розмежування компетенції з вирішення юридичних справ характеризуються поняттями «підвідомчість» та «юрисдикція», які наділяються ідентичним змістом. Так, під підвідомчістю (юрисдикцією), як правило, розуміють предметну компетенцію судів та інших органів із розгляду чітко визначених категорій питань правового характеру (юридичних справ). Відповідно, цивільна юрисдикція — це компетенція загальних судів із розгляду та вирішення по суті цивільних справ, тобто справ цивільного судочинства.
Суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи щодо:
1) захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів, що виникають із цивільних, житлових, земельних, сімейних, трудових відносин;
2) інших правовідносин, крім випадків, коли розгляд таких справ проводиться за правилами іншого судочинства.
Законом може бути передбачено розгляд інших справ за правилами цивільного судочинства.
Суди розглядають справи про оскарження рішень третейських судів, про видачу виконавчих листів на примусове виконання рішень третейських судів, про оспорювання рішень міжнародного комерційного арбітражу, а також про визнання та надання дозволу на виконання рішень міжнародного комерційного арбітражу.
Питання щодо підвідомчості цивільної справи вирішується судом на стадії відкриття провадження у справі. У випадку, якщо суддя встановить, що заява не підлягає розгляду в судах у порядку цивільного судочинства, то він відмовляє у відкритті провадження у справі, про що постановляє мотивовану ухвалу (п. 1 ч. 2 ст. 122 ЦПК).
Цивільну юрисдикцію, як правило, поділяють на три види: виключну, альтернативну та договірну.
Виключна цивільна юрисдикція означає, що вказана категорія справ підлягає розгляду та вирішенню лише судом у порядку цивільного судочинства та не може розглядатися та вирішуватися іншими юрисдикційними органами (наприклад, усиновлення громадянами України дитини, яка є громадянином України та проживає на її території, може бути здійснене лише в судовому порядку — ст.ст. 207-225 СК).
Альтернативна цивільна юрисдикція передбачає можливість вибору зацікавленою особою юрисдикційного органу, до якого можна звернутися за вирішенням цієї категорії справ. Тобто ця категорія справ може розглядатися й вирішуватися як судом у порядку цивільного судочинства, так і іншими юрисдикційними органами, вказаними у законі, за вибором зацікавленої особи (наприклад, відповідно до ч. З ст. 145 СК спір між батьками щодо прізвища дитини може вирішуватися органом опіки та піклування або судом).
Договірна юрисдикція означає право заінтересованих осіб визначати в договорі той юрисдикційний орган, до якого вони мають звертатися за вирішенням певного юридичного спору, що виник між ними. Таким чином, справа може розглядатися не лише судом, а й іншим юрисдикційним органом, визначеним у договорі за взаємною згодою сторін спору (наприклад, відповідно до ч. 1 ст. 17 ЦПК сторони мають право передати спір на розгляд третейського суду, крім випадків, установлених законом, для чого відповідно до ст.ст. 1, 5 Закону України від 11 травня 2004 року «Про третейські суди » [1] між сторонами спору має бути укладена третейська угода).
Підсудність цивільних справ
Одним із інститутів цивільного процесуального права є підсудність, норми якої закріплені у ст.ст. 107-117 ЦПК України.
На відміну від цивільної юрисдикції, що розмежовує повноваження з розгляду і вирішення цивільних справ між різними юрисдикційними органами, норми підсудності розмежовують повноваження судів усередині системи загальних судів.
Судову систему України становлять суди загальної юрисдикції та Конституційний Суд України. Відповідно до ст. 17 Закону України «Про судоустрій і статус суддів України» [2] до системи судів загальної юрисдикції належать: місцеві суди, апеляційні суди, Вищі спеціалізовані суди та Верховний Суд України.
У науці цивільного процесуального права підсудність цивільних справ поділяють на функціональну й територіальну.
Функціональна підсудність визначає компетенцію окремих ланок судової системи з розгляду і вирішення цивільної справи. Відповідно до ст. 107 ЦПК України усі справи, що підлягають вирішенню в порядку цивільного судочинства, розглядаються районними, районними у містах, міськими та міськрайонними судами. Рішення, ухвала суду чи судовий наказ переглядаються у зв’язку з нововиявленими обставинами судом, який ухвалив рішення, постановив ухвалу або видав судовий наказ (ст. 363 ЦПК України).
Територіальна підсудність визначає компетенцію судів однієї ланки судової системи залежно від території, на яку розповсюджується юрисдикція даного суду. Територіальну підсудність поділяють на: загальну, альтернативну (за вибором позивача), за ухвалою суду та підсудність пов’язаних справ, виключну.
За правилами загальної територіальної підсудності, що закріплені у ст.109 ЦПК України, позови пред’являються за місцезнаходженням відповідача. Якщо відповідачем є фізична особа, то позов пред’являється в суд за місцем її проживання, якщо ж юридична особа, то позов пред’являється в суд за її місцезнаходженням.
Альтернативна територіальна підсудність — це підсудність, відповідно до правил якої позивачу, при пред’явленні позову, надається право вибору суду. Тобто позивач може пред’явити позов за місцем свого проживання, за місцем завдання шкоди чи за місцем виконання договору. Так, відповідно до ч. 5 ст. 110 ЦПК України позови про захист прав споживачів можуть пред’являтися за місцем проживання споживача або за місцем заподіяння шкоди чи виконання договору. До альтернативної підсудності прийнято відносити і ч. 1 ст. 113 ЦПК України, відповідно до положень якої позови до кількох відповідачів, які проживають або перебувають у різних місцях, пред’являються за місцем проживання або місцеперебуванням одного з відповідачів за вибором позивача.
Виключною територіальною підсудністю є підсудність, відповідно до правил якої позивач має звернутися до суду, який прямо вказаний у законі. Перелік категорій справ, стосовно яких установлені правила виключної територіальної підсудності, закріплений у ст. 114 ЦПК України. Так, відповідно до ч. 2 цієї статті позови про виключення майна з опису пред’являються за місцезнаходженням цього майна або основної його частини.
Правила підсудності пов’язаних справ передбачені ч. 2 ст. 113 ЦПК України, відповідно до положень якої зустрічний позов незалежно від його підсудності пред’являється в суді за місцем розгляду первісного позову.
Підсудність справ за ухвалою суду передбачена ст. 111 ЦПК України, згідно з якою підсудність справ за участю громадян України, якщо обидві сторони проживають за її межами, підсудність справи про розірвання шлюбу між громадянином України та іноземцем або особою без громадянства, які проживають за межами України, за клопотанням позивача, визначається ухвалою судді Верховного Суду України.
Порушення правил підсудності може мати такі наслідки:
1) повернення позовної заяви, або
2) передачу справи на розгляд іншого суду.
Відповідно до ч. З ст. 121 ЦПК суддя повертає позовну заяву позивачу, якщо справа не підсудна цьому суду, про що постановляє ухвалу, яка направляється із заявою й усіма додатками до неї позивачеві. Така ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку (п. Зет. 293 ЦПК).
Якщо виявилося, що позовну заяву було прийнято з порушенням правил про підсудність, суд до початку судового розгляду передає справу на розгляд іншого суду, до компетенції якого вона належить (п. 2 ч. 1 ст. 116 ЦПК). Спори про підсудність між судами не допускаються (ст. 117 ЦПК).
Крім того, порушення судом першої інстанції правил виключної підсудності при розгляді справи може бути підставою для скасування рішення суду першої інстанції (ст. 309 ЦПК).
Передача справи до іншого суду передбачена ст. 116 ЦПК та має місце, якщо:
1) задоволено клопотання відповідача, місце проживання якого раніше не було відоме, про передачу справи за місцем його проживання або місцезнаходженням;
2) після відкриття провадження у справі і до початку судового розгляду виявилося, що заяву було прийнято з порушенням правил підсудності;
3) після задоволення відводів (самовідводів) неможливо утворити новий склад суду для розгляду справи;
4) ліквідовано суд, який розглядав справу.
Цивільний процесуальний закон забороняє спори між судами про підсудність справи. Це означає, що справа, передана з одного суду до іншого в порядку, встановленому ст. 116 ЦПК, має бути прийнята до провадження судом, якому вона надіслана.
