66. Принципи цивільно-процесуального права та їх класифікація.

Термін «принцип» у науці цивільного процесуального права визначається по-різному.

На думку H.A. Чечіної, принципи цивільного процесуального права — це основні ідеї, положення, керівні засади з питань здійснення правосуддя у цивільних справах, закріплені нормами цивільного процесуального права [3, с. 52].

М.А. Гурвич вважав, що принципи цивільного процесуального права є керівними положеннями, що мають керівне значення для всієї системи процесуальних інститутів та втілюють найбільш суттєві риси цієї галузі права [4, с. 16—17].

С.Н. Абрамов називає принципи цивільного процесуального права загальними засадами, що визначають увесь лад процесу в цілому й усю систему цивільних процесуальних дій та відносин, відповідно до засад правосуддя [5, с. 20].

Серед сучасних процесуалістів слід наголосити на визначенні принципів цивільного процесуального права М.Й. Штефана: «закріплені в нормах погляди, ідеї українського народу на задачі та цілі правосуддя з цивільних справ, організаційного строю та процесуальної діяльності, процесуально-правових повноважень суду та процесуально-правового положення учасників процесу — громадян, підприємств, установ, організацій» [6, с. 18-22].

Зазначені дефініції дають змогу визначити низку загальних ознак принципів цивільного процесуального права.

Так, по-перше, думки практично всіх учених збігаються в тому, що принципи цивільного процесуального права є загальними, керівними ідеями правосуддя, що конкретизують погляди законодавця на сучасну систему правосуддя.

По-друге, принципи цивільного процесуального права або прямо закріплені в нормах цивільного процесуального законодавства, або випливають з аналізу його положень.

По-третє, принципи, як наголошує М.Й. Штефан, мають пов’язуватися з цивільним процесом безпосередньо, закріпляючи його властивості, але не можуть бути принципами цивільного процесу загальні вимоги (правила) поведінки учасників процесу.

Принципи цивільного процесуального права — це не просто норми цивільного процесуального законодавства, вони втілюють найбільш загальний сенс цивільного процесу. Та, незважаючи на те, що в деяких випадках принципи-норми закріплюють конкретне правило поведінки учасників процесу (наприклад, принцип безпосередності судового розгляду), все ж таке положення стосується всього процесу взагалі.

Значення принципів цивільного процесу достатньо вагоме. Як для будь-якої галузі права, так і для всієї системи права, дуже важливою є єдність, яка забезпечує функціонування цієї системи. Отже, і для цивільного процесуального права важливими є принципи цивільного процесу, які втілрють єдиний підхід законодавця до судової системи. Крім того, важливе значення принципів цивільного процесуального права полягає у тому, що порушення будь-якого принципу цивільного процесу тягне за собою ухвалення незаконного, необґрунтованого судового рішення, що підлягає скасуванню. При цьому в багатьох випадках порушення одного принципу цивільного процесу тягне за собою порушення багатьох інших принципів цивільного процесу.

Принципи будь-якої галузі права, у тому числі цивільного процесуального права, тісно взаємопов’язані й утворюють одну логіко-правову систему. Значення кожного принципу визначається його взаємодією з іншими принципами цивільного процесу, впливом на всі стадії та інститути цивільного процесуального права.

У теорії цивільного процесуального права принципи класифікують за різними підставами. Єдиної думки щодо підстав класифікації принципів немає.

М.К. Треушніков [7, с. 43] пропонує класифікувати принципи цивільного процесуального права на дві великі групи залежно від об’єкта правового регулювання на:

1) організаційно-функціональні, тобто такі принципи, які визначають будову судової системи та здійснення судочинства одночасно. Серед загальних організаційно-функціональних принципів необхідно визначити такі: принцип здійснення правосуддя тільки судами, організацію судової системи за принципами теріторіаль-ності, спеціалізації та інституціональності тощо;

2) функціональні, тобто такі, що визначають лише процесуальну діяльність суду й інших учасників процесу. Наприклад: принципи законності, диспозитивності та змагальності цивільного процесу.

Проте і М.К. Треушніков, і В.М. Савицький зазначають, що ці дві групи принципів є взаємопов’язаними, нерідко один принцип одночасно виступає і як організаційно-функціональний, і як функціональний. Тому правильним є твердження В.М. Савицького, що немає принципів тільки організаційних або тільки функціональних, поділ принципів на дві групи певною мірою є умовним [8, с. 127]. Незважаючи на те, що цю класифікацію визнають багато процесуалістів (М.К. Треушніков, Ю.С. Червоний, М.Й. Штефан), вважати її вичерпною було б не зовсім правильним. Така класифікація достатньо обґрунтована та має право на існування, але при цьому є достатньо умовною. По-перше, досить складно розмежувати принципи, що стосуються лише здійснення правосуддя, від принципів побудови судової системи, оскільки неможливо уявити собі жоден принцип побудови судової системи, який не впливав би на здійсненні правосуддя. По-друге, ця класифікація не дає повного розуміння всієї системи принципів цивільного процесуального права.

Деякі автори (В.А. Мусін, H.A. Чечіна, Д.М. Чечот, а також М.Й. Штефан) пропонують класифікувати принципи цивільного процесуального права залежно від джерела закріплення. Така класифікація свого часу була аргументована А.Ф. Клейнманом та С.Н. Абрамовим [9, с. 44]. За вказаною підставою класифікації виділяють конституційні принципи та принципи, що закріплені в цивільному процесуальному законодавстві [6, с. 41-75,10, с. 25-46]. Як і багато інших, ця класифікація є умовною та має низку недоліків. Так, достатня кількість принципів цивільного процесуального права, закріплених у Конституції України, продубльовані в процесуальному законодавстві: ст. 124 Конституції закріплює принцип здійснення правосуддя тільки судами [11, ст. 41], ст. 5 Закону України «Про судоустрій і статус суддів »також містить зазначений принцип.

Достатньо розповсюдженою в юридичній літературі є класифікація принципів цивільного процесуального права залежно від сфери їх дії (розповсюдження). За такою підставою принципи цивільного процесуального права можливо розмежувати на загально-правові, що властиві всім галузям права, міжгалузеві, властиві кільком галузям права, галузеві, що притаманні одній лише галузі цивільного процесуального права, а також принципи окремих інститутів права, які діють у межах одного або кількох інститутів галузі права. Ідею такої класифікації підтримує ціла низка вчених-процесуалістів, зокрема Ю.С. Червоний, В.І. Тертишніков, В.В. Комаров [12, с. 32]. Не заперечуючи значення та обґрунтованості попередніх класифікацій, необхідно віддати перевагу класифікації принципів цивільного процесуального права залежно від сфери розповсюдження. Така класифікація дає змогу достатньо чітко відокремити принципи цивільного процесуального права залежно від галузі права, крім того, ствроює можливість розкрити систему принципів цивільного процесуального права через єдність усієї системи права та показати взаємовплив принципів. Така класифікація є зручною у використанні й може застосовуватися як самостійно, так і разом з іншими класифікаціями принципів цивільного процесуального права, але з окремими застереженнями. Так, існування галузевих принципів цивільного процесуального права викликає сумніви. З моменту створення самостійної господарської і адміністративної юрисдикції, такі принципи, як диспозитивність та змагальність, які класично вважалися галузевими принципами цивільного процесуального права, нині є міжгалузевими. Так, ст. 4-3 ГПК закріплює, що провадження в господарських судах здійснюється на підставах змагальності [13, ст. 56]. Відповідно до ст. 7 Кодексу адміністративного судочинства України принципами адміністративного провадження, серед інших принципів, є змагальність сторін та диспозитивність [14, ст. 446].

Тому на сьогоднішній день галузевих принципів цивільного процесуального права фактично не існує, а є принципи, що властиві окремим інститутам цивільного процесуального права.

Таким чином, класифікація принципів цивільного процесуального права може бути різноманітною залежно від обраних для цього підстав. Указані класифікації не суперечать одна одній та можуть використовуватися у сукупності з іншими, доповнюючи, розвиваючи та не виключаючи одна одну.