3.1. Природні та штучні основи фундаментів.

Фундаменти будівель і споруд – це частини будівель і споруд (переважно підземні), які служать для передачі навантажень від будівель (споруд) на природну або штучну основу.

Основою називається масив ґрунту, розташований під фундаме-

нтом і сприймаючий навантаження від будинку. Основи бувають двох

видів: природні й штучні.

Природною основою називають ґрунт, що залягає під фундаме-

нтом і здатний у своєму природному стані витримати навантаження

від зведеного будинку.

Штучною основою називають штучно ущільнений чи зміцнений

ґрунт, який у природному стані не володіє достатньою несучою здатні-

стю за глибиною закладення фундаменту.

3.2. Класифікація грунтів фундаментів.

Грунти:

Які основні види ґрунтів і їхні властивості? Ґрунти різноманітні

за своїм складом, структурою і характером залягання. Прийнята на-

ступна будівельна класифікація ґрунтів:

Скельні – залягають у вигляді суцільного масиву (граніти, ква-

рцити, піщаники і т.д.) чи у виді тріщинуватого шару. Вони водостійкі,

нестисливі і при відсутності тріщин і порожнеч є найбільш міцними й

надійними основами.

Великоуламкові – незв'язні уламки скельних порід з перевагою

уламків розміром більше 2 мм (понад 50%). До них можна віднести

гравій, щебінь, гальку, дресву. Ці ґрунти є гарною основою, якщо під

ними розташований щільний шар.

Піщані – складаються з часток крупністю від 0,1 до 2 мм. Залежно від крупності часток піски розділяють на гравелисті, великі, сере-

дньої крупності, дрібні й пилуваті. Чим крупніші й чистіші піски, тим більше навантаження може витримати шар основи з нього.

Глинисті – зв'язні ґрунти, що складаються з часток крупністю

менше 0,005 мм, що мають в основному лускату форму.

Лесові (макропористі) – глинисті ґрунти з вмістом великої кількості пилуватих часток і наявністю великих пор (макропор) у вигляді

вертикальних трубочок, видимих неозброєним оком. Ці ґрунти в сухо-

му стані мають достатню міцність, але при зволоженні здатні давати

під навантаженням великі осідання.

Насипні – грунти, що утворилися штучно при засипанні ярів,ставків, місць смітника і т.п. Мають властивість нерівномірної стисли-вості і в більшості випадків їх не можна використовувати як природні

основи під будинки.

Пливуни – утворюються дрібними з мулистими і глинистими домішками, насиченими водою. Вони не придатні як природні основи.

3.3. Деформація основ будівель –осідання і просідання фундаментів

Вертикальні деформації підошв споруд, підрозділяються на два види:

а) осідання — деформації ущільнення грунту під навантаженням, що не супроводжуються корінною зміною складання грунту;

б) просілання —деформації провального характеру, що викликаються корінною зміною складання грунту (ущільненням лессовідних грунтів при їх замочуванні, ущільненням піщаних грунтів рихлого складання при динамічних діях, випиранням грунту з-під підошви фундаменту, відтаванням мерзлих грунтів і т. д.).