
- •5 Проектування внутрішніх мереж
- •5.1 Проектування систем водопостачання
- •5.1.1 Класифікація систем водопостачання будівель
- •5.1.2 Схеми мереж внутрішніх водопроводів
- •5.1.3 Визначення необхідного напору водопровідної мережі
- •5.1.4 Гідравлічний розрахунок мережі
- •5.1.5 Трасування мережі
- •5.2 Проектування внутрішньої каналізаційної мережа
- •5.2.1 Класифікація систем водовідведення будівель
- •5.2.2 Основні елементи внутрішньої каналізації
- •5.2.3 Внутрішня система каналізації
- •5.2.4 Розрахунок системи внутрішньої каналізації
- •5.2.5 Трасування мережі
- •5.2.6 Визначення розрахункових витрат
- •5.2.7 Гідравлічний розрахунок
- •5.3 Системи внутрішнього гарячого водопостачання будівлі
- •5.3.1 Розрахунок витрати гарячої води Максимальний розрахунковий витрата гарячої води в трубопроводі системи гвп,:
- •5.3.2 Розрахунок кількості теплоти на потреби гвп, отриманої споживачем
- •5.4 Розрахункові витрати води
- •5.4.1 Визначення середньодобових витрат води
- •5.4.2 Визначення максимальних і мінімальних добових витрат води
- •5.4.3 Визначення розрахункових годинних витрат
- •5.4.4 Поливка зелених насаджень та мийка тротуарів
- •5.5 Ввід. Розміщення водомірного вузла
5 Проектування внутрішніх мереж
5.1 Проектування систем водопостачання
5.1.1 Класифікація систем водопостачання будівель
Системою водопостачання будівлі або окремого об'єкта називають сукупність пристроїв, що забезпечують отримання води з зовнішнього водопроводу та подачу її під напором до водорозбірних пристроїв, розташованим всередині будівлі або об'єкта. Система холодного водопостачання, звана зазвичай внутрішнім водопроводом, складається з таких пристроїв: введення (одного або декількох), водомірного вузла (одного або декількох), мережі магістралей, розподільних трубопроводів і підводок до водорозбірних пристроїв, арматури. В окремих випадках в систему включають установки для підвищення напору, а також установки для додаткової обробки води (пом'якшення, знебарвлення, знезалізнення та ін.)
Система водопостачання будівлі може бути приєднана до централізованої системи водопостачання населеного пункту або обладнана пристроями для отримання води з місцевих джерел водопостачання (підземних або поверхневих).
За призначенням системи водопостачання будівель підрозділяють на господарсько-питні, виробничі та протипожежні.
Господарсько-питні системи водопостачання призначені для подачі води, що задовольняє вимогам, встановленим СанПіН 2.1.4.559-96 "Питна вода. Гігієнічні вимоги до якості води централізованих систем питного водопостачання. Контроль якості". для пиття, приготування їжі та забезпечення санітарно-гігієнічних процедур.
Виробничі системи водопостачання забезпечують подачу води різної якості на технологічні потреби різних споживачів.
Протипожежні системи водопостачання призначені для гасіння вогню або для запобігання його поширення. Вода в протипожежних водопроводах
може бути і непитної якості.
За
сферою обслуговування системи можуть
бути об'єднаними (господарсько-протипожежні,
виробничо-протипожежні, господарсько-виробничі)
або роздільними. Внутрішній водопровід,
що забезпечує подачу води одночасно на
господарсько питні, виробничі та
протипожежні потреби, називають єдиним.
З'єднання водопроводів, що подають воду
непитної якості, з господарсько-питними
не допускається.
За способом використання води системи бувають з прямоточним водопостачанням, з оборотним водопостачанням і з повторним використанням води. Застосування систем з оборотним водопостачанням і з повторним використанням води знаходить все більше поширення на промислових підприємствах. При виборі системи водопостачання в залежності від призначення об'єкта слід враховувати технологічні, протипожежні та санітарно-гігієнічні вимоги, а також техніко-економічні міркування. Наприклад, житлові та громадські будівлі можуть бути обладнані об'єднаним господарчо-протипожежним водопроводом з подачею води питної якості. Об'єднання в одну систему всіх водопроводів, що підводять воду однієї якості і під однаковою напором, призводить до зменшення будівельних та експлуатаційних витрат. Для нормальної роботи внутрішнього водопроводу на вводі в будинок повинен бути створений такий напір (потрібного), який забезпечував би подачу нормативного витрати води до найбільш високорозташованих і найбільш віддаленою від введення (диктующему) водорозбірного пристрою і покривав би втрати напору на подолання опорів по шляху руху води . Напір у зовнішньому водопроводі у місця приєднання введення може бути більше, дорівнює або менше напору, який потрібно для внутрішнього водопроводу.
Орієнтовно необхідний натиск для житлових будівель може бути знайдений за формулою:
Нтр = 10 + 4 (n-1), м,
де
10 - втрати напору на 1 поверсі, м; 4 - втрати
напору на кожному наступному поверсі,
м; n - число поверхів.
Тоді
Мінімальний напір у зовнішньому водопроводі у місця приєднання введення (у труби або на поверхні землі) називають гарантійним. Гарантійний напір не повинен бути менше 10 м вод. ст. При періодичному або постійному нестачі напору в зовнішньому водопроводі до необхідного для будівлі застосовують установки для підвищення напору: насоси (постійно або періодично діючі), водонапірні баки, пневматичні установки. Залежно від забезпеченості напором і встановленого обладнання розрізняють такі системи водопостачання:
- система, що діє під натиском в зовнішньому водопроводі. Її застосовують, коли гарантійний напір у зовнішньому водопроводу у місця приєднання введення постійно більше напору, необхідного для нормальної роботи всіх водорозбірних пристроїв, або дорівнює йому. Така система є найпростішою і найбільш поширеною і характерна для будівель заввишки до 5-6 поверхів;
- система з водонапірні баком без підвищувальні насосні установки. Її застосовують, коли гарантійний напір у зовнішньому водопроводі в години з найбільшим водоспоживанням нижче необхідного для будівлі, а в інші години доби вище необхідного. У години недостатнього напору споживачі забезпечуються водою з водонапірної бака, нагромаджуючого її в години надлишкового напору. Недолік такої системи полягає в необхідності будівництва технічного поверху, розташованого вище останнього експлуатованого поверху;
- система з підвищувальні насосні установкою без водонапірної бака. Її застосовують, коли режим водоспоживання в будівлі рівномірний, а напір у зовнішньому водопроводі постійно або періодично нижче необхідного для будівлі. Підвищувальні насоси розташовують у підвалі будинків або в центральному тепловому пункті при забудові міста цілими мікрорайонами;
-
система з водонапірні баком і підвищувальні
насосні установкою. Її застосовують
при недостатності гарантійного напору
і за відсутності достатньої кількості
води в зовнішньому водопроводі і при
нерівномірному споживанні води в будівлі
протягом доби. Водонапірні бак, який
приймає надлишок води або заповнює її
недолік при роботі мережі, включають в
систему як регулюючу ємність для
підвищення економічності роботи
підвищувальні насосні установки. За
наявності бака підвищувальні насоси
зазвичай автоматизують.
В
окремих випадках замість водонапірної
бака застосовують пневматичну установку,
що складається з водяного і повітряного
баків або одного водоповітряного бака,
оснащених спеціальним обладнанням
(компресорами, клапанами, манометрами
та ін.) Така система водопостачання
називається системою з підвищувальні
насоси і пневматичною установкою.
Найбільш досконалими є системи,
що мають підвищувальні насоси і
гідропневмобакі, не потребують постійної
роботи компресора. Наявність гідропневмобака
у складі автоматичних насосних установок
дозволяє значно зменшити енергоспоживання
за рахунок скорочення числа включень
насоса (насосів) і забезпечувати деякий
запас води. Такі системи характерні для
котеджів і окремих житлових будівель
у місті.
За безпосередньої приєднання системи водопроводу до зовнішньої водопровідної мережі повинні дотримуватися умови: Нгар> Hтр (не більше 10м), при цьому тиск води в мережі достатньо для подачі її споживачам на протязі доби.