9. Внесок м.В.Ломоносова в розробку структури та змісту навчально-виховного процесу в Московському університеті.

У квітні 1755 року при самій найближчій участі М. В. Ломоносова був відкритий у Москві університет у складі трьох факультетів: юридичного, філософського й медичного. На відміну від західноєвропейських університетів він не мав богословського факультету. Структура й напрямок роботи кожного факультету забезпечували інтереси розвитку наук природознавчих (особливо фізики) і суспільних (словесності й історії). На медичному факультеті повинні були вивчатися природничі науки "у всьому їхньому просторі", а до складу філософського факультету входили історико-філологічні кафедри. Московський університет став центром світського утворення.

Піклуючись про те, щоб учені могли займатися науковими дослідженнями, М. В. Ломоносов передбачив створення при університеті різних допоміжних установ (фізичного кабінету, анатомічного театру й т.д.).

При університеті були відкриті дві гімназії. Відповідно до підвалин самодержавно-кріпосницького ладу й станових поглядів дворянства на завдання й форми утворення одна гімназія призначалася для дворян і друга - для різних чинів людей, крім кріпаків . Мрії геніального Ломоносова про дозвіл селянам одержувати утворення в університеті не здійснилися.

У гімназії вивчалися мови російський, латинський й один з іноземних, словесність, математика й історія. Важливо відзначити, що середня освіта починалася в університетській гімназії з вивчення вітчизняної мови.

Професори й викладачі університету, учні й послідовники Ломоносова багато займалися питаннями виховання. У своїх мовах на університетських актах ці вчені висвітлювали найважливіші педагогічні питання. Вони займалися розробкою методики навчання й створили дуже коштовний оригінальний посібник, що містило вказівки, як навчати окремим предметам (історії, математиці й т.д.). Цей посібник був виданий в 1771 році на російській, латинській, німецькій і французькій мовах за назвою "Спосіб навчання подготовляющегося до університету".

В 1779 році при університеті була відкрита перша вчительська семінарія в Росії, що готовила вчителів для Московської й Казанської гімназій, а також для пансіонів.

9. Організація навчально-виховного процесу у Харківському колегіумі.

Харківський колегіум — навчальний заклад в Україні у 18- першій чверті 19 століття, заснований 1722 року у Білгороді і який 1726 року перенесено до Харкова під назвою Слов'яно-греко-латинської школи, а 1734 перетворено на Харківську Колегію для дітей усіх соціальних станів за зразком Києво-Могилянського колегіуму, що обумовило схожість основних принципів управління, навчально-виховного процесу. Основоположники Xарківського колегіуму — білгородський єпископ Є. Тихорський та князь М. Голіцин. Харківський колегіум був другим за значенням після Києво-Могилянської академії навчальним та науковим центром в Україні, одним із провідних осередків формування української інтелігенції.

Становленню Харківського колегіуму сприяла широка благодійна підтримка різних верств населення Слобідської України, завдяки якій склалися його значні земельні та господарські володіння. До колегіуму приймали дітей усіх соціальних станів -козацтва, духовенства, городян. Наявність великого господарства давала можливість навчати і утримувати значну кількість учнів (у серед. 18 ст.- 400, на поч. 19 ст.- понад 800).

Зміст навчальних програм був близьким до програм Києво-Могилянської академії та Московського університету. У Харківському колегіумі викладали піїтику, риторику, філософію, богословіє, грецьку, латинську і російську мови. 1765 відкрито додаткові класи з викладами франц. й нім. мов, музики, математики, геометрії, рисування, інженерної справи, артилерії, геодезії, малювання і будівництва, 1795 введено в програму фізику і природознавство, а на поч. 19 ст. ще сіль. госпво і медицину.

З 1740 років на деякий час за закладом закріпилася назва «академія». У 1768 при колегіумі почали діяти додаткові класи, освітня програма яких була зорієнтована на світські потреби. У них викладали німецьку та французьку мови, математику, інженерну справу, живопис, музику, архітектуру тощо. З відкриттям Харківського університету (1805) учні колегіуму слухали природничі (ботаніку та фізику) та медичні університетські курси. Колегіум мав велику бібліотеку. До бібліотеки увійшло книжкове зібрання Стефана Яворського, що було перевезено з Ніжинського Благовіщенського монастиря. У колегіумі був створений перший у Харкові церковний хор.