6. Загальна характеристика первісної епохи

З первісної культури починається історія людської цивілізації. Первісне суспільство було найтривалішим в історії людства. Воно бере початок від появи людини, а закінчується в межах останніх 5 тисяч років, коли почали з’являтися перші цивілізації. Дві перші цивілізації – Близький Схід та Північна Африка, третя – Південна Азія, четверта і п’ята – Китай та басейн Егейського моря. Вони утворюють зону стародавніх цивілізацій. Виникають початкові форми організації первісного суспільства, починає зароджуватись матеріальна і духовна культура. Початкова форма організації суспільства називається «первісним людським стадом». Для нього характерні 3 кам’яні віки: палеоліт (найбільш значний у часовому вимірі період), мезоліт, неоліт. Також був властивий ще невпорядкований шлюб, що укладався між членами однієї й тієї ж общини, в тому числі й між близькими родичами. Пізньопалеолітична «людина розумна» створює родову організацію з більш впорядкованою системою екзогамного шлюбу. Вступати в шлюбні відносини тепер в межах одного роду заборонялось. Родичі визначались по материнській лінії, Жінка виступала як берегиня сімейного вогнища, відала харчовими запасами. Все це обумовлювало виникнення матріархату. Величезне значення для життя стародавнього населення мало оволодіння близько 100 тисяч років тому вогнем.

7. Культура збирання та полювання

Основою життя найдавніших людей були 2 галузі господарства: збирання та полювання. Люди полювали на диких тварин: мамонта, зубра, бізона. Збирали рослинну їжу: плоди, ягоди, коріння. Для цієї культури характерний розподіл праці між чоловіками і жінками. Чоловіки полювали й рибачили, жінки збирали рослинну їжу. Вони об’єднувались у групи до 40 осіб і вели кочовий спосіб життя. За низького рівня розвитку продуктивних сил способи добування їжі не завжди могли забезпечити її харчами. Люди часто голодували. Серед них була висока смертність. Майже 50 відсотків неандертальців не доживали до свого двадцятиліття. Характерним було умертвіння дітей. Коли їжі не вистачало, її припиняли давати спочатку старим людям, потім найменшим дітям - дівчаткам, нарешті - хлопчикам. Те, що життя зберігали переважно хлопчикам, свідчить про свідоме регулювання росту населення. Це є свідченням перемоги культури над природою. Важливим етапом стало виготовлення знарядь праці: рубил, гостроконечників. Через їх виготовлення найяскравіше бачиться еволюція людини, в якої зароджувалось мислення, відбувався перехід до свідомої виробничої діяльності. На зміну суто біологічним зв’язкам між чоловіком і жінкою з дитиною прийшов новий зв’язок - соціальний. В його основі - засвоєна поведінка. Одним із видатних відкриттів людства було винайдення лука і стріли. У зв’язку з підвищенням продуктивності праці та посиленням влади людини над природою відпала необхідність в існуванні багатолюдних колективів.

8. Неолітична революція та культура раннього землеробства.

З часом привласнювальні форми господарювання почали себе вичерпувати. На зміну їм в епоху неоліту прийшли нові продуктивні форми - землеробство і скотарство. Це був революційний переворот у системі ведення первісного господарства. На зміну культурі збирання та полювання прийшла культура раннього землеробства. Продуктивне господарювання дало багато їжі, постійне житло і ріст народонаселення. Вважається, що скотарство розвинулось у осідлих землеробів. Приручені тварини давали людині м’ясо, шкуру, молоко, тягнули плуга. Землероби жили поблизу своїх полів. Перехід до осідлості сприяв розвитку ремесел - виготовленню різних виробів. Велика подія неолітичного часу - початок виготовлення керамічного посуду. Прогресувала найважливіша складова частина продуктивних сил - знаряддя праці. Велике значення мали відкриття та освоєння корисних властивостей металів. Першим металом, яким оволоділа людина, була мідь. Бронза – перший штучно створений сплав. На початку І тис. до н.е. основним матеріалом для виготовлення більшості знарядь праці та зброї стає залізо.Винайдення бронзи та заліза дало могутній поштовх розвитку ремісничої діяльності. Початок епохи металів був позначений кардинальними змінами в соціальних відносинах. Зросла роль чоловіка в суспільстві. З розвитком матеріальної культури, знарядь праці розвивались елементи духовної культури, зокрема мова та мислення.