23. Аналіз забезпеченості та використання земельних ресурсів господарства.

Якщо розглядати сг угіддя з точки зору їх вкор то найбільш інтенсивно викор та дає найбільшу віддачу рілля, потім покращені сінокоси і пасмовища, потім природні луки і пасовища. Це зумовлює відповідну питому вагу в господ кормових, зернових, технічних, інших. Така структура посівів, яка забезпечує виробн більшого обсягу продукції в розрах на од земельної площі з меншими затратами праці та каштів, а також відповідати основним вимогам сівозмін і системи вендення господ є кращою-оптимальною. При розробці структури земельних угідь врахов грунтовоклім умови та технолог можлив господ. При аналізі структури посівних площ особл увагу звертають на співвіднош товарних і кормових к-р з урахув спеціалізації в тваринництві. Чим більша питома вага тов к-р у загальній площі посіву тим більша можливість одержати більший обсяг тов прод-ї і прибутку і підвищити рентаб

Для оцінки ефективності викор земельних ресурсів викор показники щільності розміру ек показн в розрах на од сг угідь. Такими показниками є вихід прод на 1 га окремих угідб урожайність к-р , обсяг в-ва молока та мяса на 100 г сг угідь, кіл-ть середріч погол тварин на од сг угідь. До узагал прок-ів віднос вихід валоав тов прод ,корм од, валов доходу, прибутку на 100 га сг угідь. Підвищенню ефектив викор землі сприяють застосув системи заходів по захисту грунтів та підвищ їх родючості, боротьба з бурянами та шкідниками, впровадження інтенс технолог-й, викон кращих районов сортів, покращення стуртури посівів, проведення посівн робіт в опатимал строки, покращення організ праці. Вплив цих факторів на рівень ефективності земел угідь можна встановити експерем методом, порівнявши виход прод-ї або прибутку з 1га земел ділянок на яких провод відпов заходи та відповідн показників з ділянок де ці захолди не проводились. Одержану різницю перемножують на площу по якій дані заходи не проводились і результат ділять на загал кадастрову площу сг угідь

24. Значення і завдання аналізу собівартості сільськогосподарської продукції.

Важливою умовою підвищення ефективності господарської діяльності сільськогосподарського підприємства та його підрозділів є зниження собівартості виробництва продукції.

Під собівартістю продукції розуміють витрати на її виробництво, виражені у грошовій формі. Собівартість сільськогосподарської продукції складається з витрат, пов’язаних з використанням у процесі виробництва сільськогосподарських угідь, машин, механізмів та інших основних засобів, матеріальних і трудових виробничих ресурсів. Собівартість продукції відображається показниками величини витрат на всю продукцію, на одиницю продукції фізичної ваги та на 1 тис. грн. валової продукції.

Собівартість продукції впливає на підвищення прибутковості кожного підприємства, збільшення виробничого нагромадження, що набуває особливого значення в умовах господарського розрахунку і посилення на цій основі ролі економічних стимулів розвитку сільськогосподарського виробництва.

Собівартість продукції, як одна з важливих сторін діяльності господарства, відображається системою показників. У процесі виробництва формується технологічна собівартість, яка складається із основних прямих виробничих витрат, пов’язаних безпосередньо з технологією виробництва продукції, матеріальних витрат (на придбання насіння і садивного матеріалу, добрив, кормів, сировини), оплати праці та інших прямих витрат.

Крім технологічних витрат у собівартість виробництва продукції входять витрати з організації виробництва і управління, які безпосередньо не відносяться до технології виробництва окремого виду продукції і мають характер накладних витрат. Собівартість продукції з урахуванням прямих і накладних витрат називають виробничою собівартістю. При цьому слід враховувати, що величина накладних витрат у собівартості одиниці продукції залежить від абсолютної їх суми, а також від розподілу цих витрат між окремими видами виробництва продукції, особливо значні відхилення по накладних витратах на одиницю продукції можна спостерігати при порівняльному аналізі собівартості продукції різних господарств. Такі відхилення на одиницю продукції вуалюють величину прямих витрат, пов’язаних з технологією виробництва, і таким чином не точно відображають собівартість продукції.

По реалізованій продукції визначають повну собівартість, яка складається з виробничої собівартості та витрат з реалізації продукції. Витрати з реалізації включають вантажні і транспортні витрати, із сортування та упаковки, приймання і реалізації продукції, не відшкодовані закупівельними організаціями тощо.

Основними завдання аналізу собівартості сільськогосподарської продукції є:

1. Здійснення систематичного контролю за виконанням поставлених завдань по зниженню собівартості продукції.

2. Вивчення впливу факторів на зміну рівня собівартості.

3. Виявлення резервів зниження собівартості продукції.

4. Об’єктивних оцінка діяльності підприємства по використанню можливостей зниження собівартості продукції і розробка заходів, які спрямовані на освоєння виявлених резервів.