Добавил:
Upload Опубликованный материал нарушает ваши авторские права? Сообщите нам.
Вуз: Предмет: Файл:
groshi_ta_kredit.doc
Скачиваний:
0
Добавлен:
01.05.2025
Размер:
1.02 Mб
Скачать

42. Суть, цілі та інструменти грошово-кредитної політики.

Грошово-кредитна політика є ключовим механізмом опосередкованого регулювання економіки та грошового обороту і зводиться до зміни пропозиції грошей та їх ціни на грошовому ринку.

Цілі грошово-кредитної політики: стратегічні, проміжні та поточні.

До стратегічних цілей відносимо (узгоджуються з цілями економічної політики уряду):

  • зміна динаміки економічного зростання (прискорення чи гальмування)

  • зміна рівня зайнятості (підвищення або зниження)

  • динаміка рівня цін (стабілізація, зниження або підвищення)

  • динаміка стану платіжного балансу (підтримка збалансованості, дефіцит чи профіцит)

Але ЦБ не може безпосередньо вплинути на їх досягнення, оскільки дія його інструментів обмежується виключно монетарною сферою.

Саме тому ЦБ визначає проміжні цілі (приріст пропозиції грошей, платоспроможного попиту та відповідне коригування кон'юнктури ринків).

ЦБ має велику кількість інструментів для досягнення проміжних цілей, але для їх ефективної діяльності виникає потреба у визначені поточних цілей. Їх досягнення є також складним завданням, але виконання його перебуває виключно у сфері компетенції ЦБ.

Загалом, інструменти грошово-кредитної політики – це певний регулятивний захід ЦБ, спрямований на зміну кон'юнктури грошового ринку, унаслідок чого змінюється поведінка економічних суб'єктів на інших сегментах ринку.

Найбільш поширені інструменти:

- операції на відкритому ринку

- зміна облікової ставки

- зміна обов'язкових резервних вимог

- установлення нормативів для певних видів банківської діяльності тощо.

Інструменти грошово-кредитної політики залежать від виду здійснюваного впливу:

  1. опосередкований вплив

    • операції на відкритому ринку

    • регулювання норми обов'язкових резервів

    • процентна політика

    • рефінансування

    • регулювання курсу національної валюти

  2. прямий вплив

    • установлення прямих обмежень на здійснення емісійних касових операцій

    • введення прямих обмежень на кредитування центральним банком комерційних банків

43. Проблеми монетизації бюджетного дефіциту та валового внутрішнього продукту в Україні.

Проблема монетизації бюджетного дефіциту полягає у пошуку грошових коштів, достатніх для покриття (фінансування) перевищення бюджетних витрат над бюджетними заходами, що формуються на підставі вимог чинного законодавства, насамперед податкового. Мобілізувати необхідні для монетизації бюджетного дефіциту кошти можна кількома способами:

1)Збільшити оподаткування екон. суб’єктів через підвищення податкових ставок, введення нових податків, скасування пільг за старими податками тощо.

2)Дозволити уряду (казначейство) випустити власні боргові зобов’язання (казначейські білети) в розмірі, достатньому для покриття бюджетного дефіциту, і надати їх статус законного платіжного засобу.

3)Дозволити уряду випустити власні цінні папери і реалізувати їх на внутрішньому чи зовнішньому ринках.

4)Дозволити центральному банку прокредитувати уряд у розмірі бюджетного дефіциту, купивши на відповідну суму урядові зобов’язання на первинному ринку. Найдоцільнішим є третій - шляхом реалізації держ цінних паперів на вторинному ринку, оскільки він не змінює грошової маси і не ускладнює завдань, визначених у монетарній політиці (при умові - бюдж дефіцит не хронічний і не надто великий відносно ВВП). Систематичний, зростаючий бюдж дефіцит, яким би способом не монетизувався, становить потенційну загрозу для сталості грошей. Монетизація через вторинний ринок може лише відстрочити цю загрозу, але не усуває її зовсім.

Проблема монетизації ВВП полягає у доведенні маси грошей в обороті до рівня, достатнього для успішної реалізації всього обсягу вироблених товарів і послуг, погашення боргових зобов’язань. З суто теоретичного погляду вирішення цієї проблеми забезпечується урівноваженням попиту і пропозиції грошей на грошовому ринку, незалежно від фактичного обсягу грошової маси.

Про достатність монетизації ВВП можна судити з динаміки деяких індикаторів, насамперед середнього рівня цін, середньої процентної ставки, стану платіжної дисципліни, рівня ліквідності банків тощо. Показник фактичного стану монетизації ВВП прийнято розраховувати як частку від ділення обсягу грошової маси, що є в обороті на кінець року до номінального річного обсягу ВВП: Км=М/ВВП, де Км-рівень монетизації, М-маса грошей на кінець року, взята за агрегатом М3.

В Україні демонетизація економіки спричинена глибокою інфляцією, внаслідок чого скоротився попит на гроші і відповідно була скорочена пропозиція грошей. Тому ремонізувати економіку України не можливо нагнітанням Пр грошей, а насамперед потрібно забезпечити розвиток По на гроші. Для збільшення По на гроші як єдино реального шляху ремонетизації економіки України, необхідно: перейти до політики екон зростання, що забезпечуватиме зростання реального ВВП, подолати бартер у відносинах між господарюючими суб’єктами, підвищити стабільність нац грошей та банківської системи, довіру до них усіх економічних суб’єктів, підтримувати на належному рівні реальну ставку депозитного процента, забезпечити високий рівень розвитку цінних паперів та валютного ринку.

44. Сутність, закономірності розвитку та види інфляції. Способи вимірювання інфляції.

Інфляція – це тривале і значне знецінення грошей внаслідок поглиблення диспропорцій у реальному чи / та монетарном секторах економіки, яке спричинює випереджувальне зростання пропозиції грошей порівняно з попитом на грошовому ринку та випереджувальне зростання платоспроможного попиту порівняно з пропозицією на товарних ринках.

Інфляційний процесс проходить дві стадії:

  • темпи зростання пропозиції грошей випереджають знеціення грошей, причому це випередження поступово зменшується, наближаючись до вирівнювання

  • темпи знецінення грошей випереджують темпи зростання їх пропозиції

Вимірювання інфляції:

  • індекс споживчих цін характеризує зміну в часі загального рівня цін на товари і послуги, які купує населення для особистого споживання. Визначається за цінністю певного законодавчо зафіксованого набору товарів і послуг, обчислюється у ринковій ціні базового і поточного періоду

  • індекс цін виробників характеризує зміну в часі загального рівня цін на товари виробничого споживання (виражає зростання оптових цін)

  • індекс цін ВВП (індекс дефлятор ВВП) характеризує зміну в часі загального рівня цін на всі товари і послуги, що реалізовані кінцевим споживачам.

Види інфляції:

  1. за формами прояву

    • цінова

    • інфляція заощаджень

    • девальвація

  2. за темпами знецінення грошей

  • повзуча – ціни зростають до 5% на рік

  • помірна або відкрита – ціни зростають 5-20% на рік

  • галопуюча – ціни зростають на 20-50% на рік, інколи – на 100% на рік

  • гіперінфляція – ціни зростають більш як 100% на рік

  1. за чинниками (інфляція витрат, інфляція попиту)

Сьогодні за чинниками виділяють:

  • інфляція витрат виробництва – спричинюється тиском на ціни з боку зростання виробничих витрат, падіння продуктивності праці, неефективне використання основних засобів

  • структурна інфляція – спричинена структурними диспропорціями в провідних сферах економіки чи на макрорівні в цілому

  • монетарна інфляція – спонукається тиском на ціни з боку грошей через зростання їх пропозиції банківської системи і зумовленого цим зростання платоспроможного попиту на товарних ринках.

Соседние файлы в предмете [НЕСОРТИРОВАННОЕ]