32. Майоліка,фарфор, фаянс, скло модерну

Эпоху модерна можно смело называть эпохой стекла.  На выставке 1900 года особо ярко проявил себя Эмиль Галле – блестящий экспериментатор над созданием новых видов стеклянной массы. Полупрозрачный материал он комбинировал с непрозрачным, создавая многослойные поверхности, напоминающие драгоценные камни или камеи. Скульптурный декор стен у него «переполз» на вазы, с характерной для модерна орнаментикой и мифологическими сценами. Сложная по форме посуда Эмиля Галле составила славу французскому стеклу того периода, его последователей можно обнаружить по всей Европе и в наши дни.  Выдающимся мастером бижутьером первых десятилетий XX века был Рене Лалик, также работавший со стеклом. И если Галле был мастером имитаций, то Лалик понимал и выражал свойства самого материала. В его работах нет скульптурных повторений, каждая вещь – своего рода драгоценность.  В 1901 году случился новый прорыв – Анри Кросом был вновь открыт утерянный секрет выделки пластического стекла, позволяющего создавать из этого материала сложные формы вроде подсвечников.

И особо стоит выделить работы из стекла, которые были созданы еще во втором тысячелетии до нашей эры. Это было особое стекло, цветное, многослойное, имеющее название в переводе с французского "паштет". Из него делали необыкновенной красоты фигурки животных, богов, амулеты.  Возрождение этой техники работы со стеклом произошло как раз в конце XIX века с приходом моды на арт нуво.

Музой, вдохновляющей творцов модерна, было присущее японской традиции изображение естественного движения: птица парит, трава наклонилась под порывом ветра, хрупкий и трогательный цветок раскрылся навстречу свету. Скрупулезная проработка деталей, следование природному прототипу, только переосмысленное и возвышенное, вносили в украшения вещей в стиле модерн некую меланхолическую ноту. Особенно это отразилось в дизайне и украшении фарфора, фаянса, стекла. Свойство фарфоровой и стеклянной массы легко принимать неожиданные формы, "живая" пластика этих материалов превращались в модерне в волшебное существо, подчинявшееся малейшей прихоти своих создателей. Привычные, устоявшиеся веками формы – будь то чайник, вазочка, лоток для туалетного столика, тарелка или баночка для таблеток – "одушевлялись" новой пластикой. Их зыбкие очертания походили то на изгибы лиан, то на струящийся поток, то следовали за ниспадающими волосами юной красавицы.

Выполненные в стиле модерн вещи были слишком хороши для того, чтобы долго оставаться лишь в узком кругу ценителей и эстетов, и очень соблазнительны для производителей массовой фарфоровой и стеклянной продукции, чтобы отказаться от возможности заработать, потакая модным веяниям. Так творцы великолепных образцов попали в ловушку, предопределенную всем ходом технического прогресса.

33 Металеві вироби модерну

Моде́рн (від фр. moderne — новітній, сучасний) — стильовий напрям в мистецтві (переважно в архітектурі, образотворчому й декоративно-ужитковому мистецтві) кінця XIX — початку ХХ століття. У Бельгії й Франції — «ар-нуво» (фр. L'Art Nouveau), у Німеччині — «югендштиль» (нім. Jugendstil), в Італії — стиль ліберті, в Великобританії — modern style, у США — стиль Тифера, в Україні — «сецесія».

Основними його елементами є використання синусоїдальних ліній, стилізованих квітів, язиків полум'я, хвилястих ліній, запозичених в природи.

Модерн постав на противагу домінуючому на той час історицизмові як мистецтво молодих людей. Звідси походить німецький варіант назви — Jugendstil, що означає стиль молоді. Архітектурні пам'ятники, створені у стилі ар-нуво, внесені до світової спадщини ЮНЕСКО.

Коли наприкінці XIX в були винайдені нові конструкційні матеріали - зокрема, залізо-бетон і металеві конструкції, народився новий архітектурний стиль Модерн. Однак здебільшого бетон, метал і скло виступили лише матеріалами, з якими працювало нове мислення.

Багато робіт виконувалося і в металі. Бронза та мідь використовувалися для виготовлення освітлювальних приладів. Майстри стилю захопилися розробкою різних світильників, дизайном столового срібла, ювелірних виробів.

Ювелірна справа

Стилістика модерну впливала і на галузі, що мають у Росії давні художні традиції. Це особливо стосувалося ювелірної справи і виробів зі срібла, виготовлення яких здавна було спеціальністю окремих приватних фірм. У виробах зі срібла з ускладненими рослинними візерунками в стилі модерн і з криволінійними обрисами самих предметів виявлялася внутрішня близькість і з ложнобарочнимі формами срібла середини XIX століття, близьким до традицій бидермайера. Найскладніше переплетення стильових традицій додавало особливий відтінок російському прикладному мистецтву XX століття, де загальні для європейського мистецтва тенденції сполучилися з пошуками "неорусского стилю».

Але був цілий напрямок, що перетворював загальні для європейського модерну декоративні елементи, що знаходили в передачі російських майстрів ледь помітний відтінок "вторинності". Недолік стилізації форми компенсувався багатством дорогоцінних каменів.

Уміння досягти враження за рахунок художньої форми ювелірного виробу, а не тільки за рахунок дорогоцінних матеріалів, відрізняло роботи російських майстрів фірми К. Фаберже, що придбала світова популярність уже в ті роки. Хоча відділення фірми Фаберже працювали й у Москві, і в Петербурзі, і за кордоном, її виробу несли прикмети скоріше петербурзького плину модерну, з його постійною оглядкою на класику і витонченими, ледве сухуватими формами.

Московська ювелірна школа була більш мальовнича і тяжіла до прямих асоціацій з декоративними мотивами чистого модерну, почерпнутими не тільки в графіку, але і в архітектурі, іноді мели майже прямі аналогії в малюнку металево візерунків балконних грат, сходового поруччя.

Преобладающие и модные цветаПриглушенные цвета - цвет увядшей розы и табачные, жемчужно-серые, серо-голубые, пыльно-сиреневые тона.

Линии стиля МодернОтказ от прямых линий, плавность, текучесть линий, подражание природным формам растений. Часто отказ от симметрии.

ФормаПлавность и текучесть форм, отказ от симметрии, вертикальные, стремящиеся ввысь доминанты, перетекание форм одна в другую.

Характерные элементы интерьераСочетание плоскостей, гнутая мебель. Мозаика, эмаль, золотой фон, расчеканенная медь и латунь.

Конструкции стиля МодернЧасто каркасные (несущим элементом является стальной каркас).

Окна стиля МодернПрямоугольные, удлиненные вверх, часто с богатым растительным декором, иногда арочные, «магазинные окна» - широкие, наподобие витрин.

Двери стиля МодернПрямоугольные, часто арочные. Чаще всего плоской формы, с мозаичным орнаментом, декорированные.

Импровизируй говори в об щем,а не конкретно о России