10.Поняття конституційно-правової відповідальності, її специфіка. “Позитивний ” і “негативний” аспекти конституційно-правової відповідальності

Конституційно-правова відповідальність– це вид соціальної та юридичної відповідальності, що існує у сфері конституційно-правових відносин, і передбачений нормами конституційного права, які характеризуються специфічним колом суб’єктів, механізмом реалізації й санкціями і полягають у примусовому перетерпленні засобів впливу за протиправне діяння (ретроспективний аспект). Конституційна відповідальність виступає найважливішою гарантією реалізації та захисту Конституції. Тож особливістю конституційної відповідальності є те, що вона включає в себе два аспекти, а відтак, може бути:

а) позитивною, що передбачає відповідальну поведінку, під¬ звітність, юридичну компетентність, усвідомлення свого обов’язку, його сумлінне і неухильне виконання, тобто відпо¬відальність як обов’язок здійснити дії, встановлені у законі. підставою активної (позитивної) відповідальності є покла¬дення на суб’єкта конституційно-правових відносин і невиконання або неналежне виконання цим суб’єктом певних своїх функцій (бездіяльність посадової особи, недосягнення поставлених цілей і завдань, неефективна робота певних органів тощо);

б) ретроспективною, що передбачає відповідальність за вчинення конституційного правопорушення і являє собою специфічні правовідносини між суб’єктами конституційного права з приводу скоєного конституційного делікту, що характеризуються осудом протиправного діяння і суб’єкта правопорушення та покладенням на останнього обов’язку зазнати негативних наслідків особистого, майнового чи громадського характеру за скоєне правопорушення. Головна специфіка конституційно-правової відповідальності полягає в конституційному статусі суб’єктів правовідносин, пов’язаних з її настанням. суб’єкт конституційно-правової відпові-дальності повинен мати певну деліктоздатність, а тісний взаємозв’язок з політичною відповідальністю пояснюється тим, що обидва ці види відповідальності переслідують спільну мету — забезпечити належне здійснення публічної влади.

 

11. Суб’єкти та об’єкти конституційно-правової відповідальності

Специфічною рисою конституційної відповідальності є те, що вона настає як за правопорушення, так і за їх відсутності. Суб’єкти конституційної відповідальності – це органи і особи, уповноважені приймати важливі рішення, які зачіпають інтереси всієї держави чи регіону. Затримка, несвоєчасне прийняття рішень чи навіть прийняття рішення, що може й не суперечити закону, але є неефективним, здатне завдати великої шкоди державі, населенню. Така шкода може мати місце й у випадку нездатності посадових осіб або всього персонального складу органу справитись з покладеними на них складними обов’язками, визначити курс політики, який відповідає інтересам суспільства і забезпечує його прогрес. Зрозуміло, що у подібних випадках публічні інтереси повинні стояти вище за приватні інтереси осіб, наділених владою. Виходом із цього є цілком виправданий вотум недовіри або звільнення з займаної посади особливо відповідальних осіб за відсутності правопорушення.

У самих загальних рисах структура конституційно-правового регулювання відповідальності виглядає наступним чином.

По-перше, є правові норми, які визначають можливу і належну поведінку. Ці норми встановлюють межі правомірної поведінки суб’єктів конституційно-правових відносин. Безпосередньо до нормативного механізму відповідальності вони не входять. Однак їх порушення служить підставою виникнення відповідальності.

По-друге, норми конституційного права визначають фактичні підстави відповідальності – склад конституційно-правового правопорушення.

По-третє, в нормах конституційного права встановлюються міри державного примусу, які повинні бути відомі суб’єктам відповідальності.

По-четверте, норми конституційного права встановлюють порядок притягнення до конституційно-правової відповідальності, призначення мір покарання, виконання відповідальності, а також підстави звільнення від виконання мір державного примусу.

Об’єктом конституційно-правового порушення є суспільні відносини, врегульовані нормами конституційного права. Вони суттєво відрізняються від суспільних відносин, які є об’єктом правопорушень в інших галузях права.

 

12.Підстави конст.-правової відповідальності. У загальній теорії держави та права зазвичай виділяють дві складові підстав юридичної відповідальності - фактичну підставу (склад правопорушення) та нормативну підставу (норми права), що уявляється цілком логічним, заслуговує принципової підтримки і може бути застосовано в аналізі підстав конституційно-правової відповідальності.1 справді, підстава конституційно-правової відповідальності -Це і конкретна норма конституційного права, яку було порушено, і одночасно - наявність у діянні особи (органу, держави) конкретного складу конституційного делікту.Нормативною підставою конституційно-правової відповідальності може бути визнано порушення норм Конституції України та інших джерел галузі конституційного права. Водночас конституційно-правові норми досить часто не містять чітких юридичнихпідстав притягнення суб'єкта до конституційно-правової відповідальності. Санкції конституційно-правової відповідальності, тобто її форми і міри відрізняються особливою різноманітністю. Утім їх об'єднуючою ознакою залишається політичний характер санкцій і подальші негативні політичні наслідки для суб'єктів, що здійснили конституційний делікт.

Основними видами конституційно-правових санкцій є: відмова у реєстрації політичної партії; втрата депутатського мандата; дострокове припинення повноважень Верховної Ради України; усунення з поста Президента України в порядку імпічменту; прийняття Верховною Радою України резолюції недовіри Кабінету Міністрів України, що має наслідком відставку Уряду.Конституційні санкції можуть поділятися на основні та додаткові.Конституційний делікт – це суспільно небезпечне, протиправне, винне діяння чи бездіяльність, вчинене деліктоздатним суб’єктом конституційно-правових відносин, яке посягає на конституційний лад, організацію публічної влади, права і свободи людини та громадянина та інші важливі інститути, може набувати політичного характеру і передбачає застосування заходів конституційно-правової відповідальності.

 

13. Наука конституційного права - галузева юридична наука, що являє собою цілісну систему знань, висновків та ідей щодо основ повновладдя народу, правового статусу людини і громадянина, організації та діяльності органів державної влади, засад місцевого самоврядування тощо.Наука про державу виникла ще в Стародавній Греції (Арісто-тель, Платон) і розвивалася протягом усіх наступних століть..Предметом науки конституційного права є конституційно-правові норми та суспільні відносини, що регулюються цими нормами. Наука конституційного права вивчає також практику реалізації конституційно-правових норм, досліджує закономірності розвитку галузі конституційного права, формулює практичні рекомендації з метою вдосконалення конституційно-правових норм і конституційно-правових відносин. Предмет науки конституційного права визначає її функції, в яких розкривається роль цієї галузевої юридичної науки для державотворення, правотворчого і правозастосовчого процесів, формування правовоїсвідомості і правової культури працівників органів публічної влади й населення тощо. Зокрема, наука конституційного права реалізує політичну, методологічну, ідеологічну, прогностичну, комунікативну, експертну функції1.Сучасною наукою конституційного права застосовуються різні методи вивчення конституційно-правових явищ.Метод науки конституційного права - це сукупність правил, засобів, принципів наукового пізнання, які забезпечують отримання об'єктивних достовірних знань. Важливе місце серед них посідають методи:

1) формально-юридичний, що застосовується в дослідженні нормативних джерел;

2) порівняльно-правовий, що дозволяє аналізувати різні моделі конституційно-правового регулювання.