1. Біологічна система, яка відповідає за попередження та зупинку кровотеч

2. Біологічна система, яка регулює водно-електролітний обмін організму

3. Біологічна система, яка бере участь в підтриманні терморегуляції

4. Біологічна система, яка регулює обмін речовин

5. Біологічна система, яка забезпечує рідкий стан крові та відповідає за попередження та зупинку кровотеч

184. До ланок гемостазу належить:

1. Судинна стінка

2. Лімфоцити

3. Інсулін

4. Соматостатин

5. Іони заліза

185. До вазопатій не належить:

1. Стареча пурпура

2. Геморагічний васкуліт

3. Гемофілія

4. Хвороба Рандю-Ослера

5. Цинга

186. В основі патогенезу геморагічного васкуліту лежить підвищена секреція:

1. Ig М

2. Ig A

3. Ig G

4. Ig E

5. Ig D

187. До клінічних форм геморагічного васкуліту належить:

1. Кардіальна

Б. Ниркова

В. Геморагічна

Г. Печінкова

Д. Паренхіматозна

188. Геморагічний васкуліт найбільш характерний для наступої вікової групи:

1. До 20 років

2. 40-50 років

3. 50-60 років

4. 60-70 років

5. Вікові особливості відсутні

189. Дефіцит якого вітаміну викликає цингу:

1. А

2. D

3. C

4. E

5. В6

190. Для вазопатій не є характерним:

1. Запалення стінки судин

2. Дефіцит vііі фактору згортання крові

3. Структурна неповноцінність судин

4. Дефект синтезу колагену

5. Підвищена схильність до кровотеч

191. Морфологічний субстрат васкулітів:

1. Запалення судинної стінки

2. Атеросклеротична бляшка судини

3. Неповноцінність сполучної тканини

4. Гострий тромбоз судин

5. Тромбоемболія дрібних судин

192. Для геморагічного васкуліту характерні зміни загального аналізу крові:

1. Тромбоцитопенія

2. Тромбоцитоз

3. Підвищення шое

4. Лейкопенія

5. Підвищення АСЛ-О

193. Процес, який відбувається в імунній системі організму після первинного контакту з алергеном, називають:

А. Алергічна реакція.

Б. Аутоалергічна реакція.

В. Анафілактоїдна реакція.

Г. Сенсибілізація.

Д. Анафілаксія цитотропна.

194. Дані імунограми: зниження кількості Т-лімфоцитів, співвідношення Т-хелпери/Т-супресори >3, збільшення ЦІК, «+» тест гіперчутливості сповільненої дії з тканевими актигенами, зниження фагоцитарної активності лейкоцитів свідчать про наявність:

А. Ознак алергії.

Б. Зниження неспецифічної резистентності.

В. Нормального імунного статуса.

Г. Імунорегуляторних порушень.

Д. Ознак аутоалергії.

195. Яка група антибіотиків є найбільш частою причиною анафілактичного шоку:

А. Цефалоспарини.

Б. Макроліди.

В. Аміноглікозиди.

Г. Пеніциліни.

Д. Тетрацикліни.

196. Ефекторними клітинами у хворих з анафілактичним шоком являються:

А. Базофіли.

Б. Еозинофіли.

В. Нейтрофіли.

Г. Лімфоцити.

Д. Моноцити.

197. Яка з ланок імунної системи відповідає за секрецію лімфокінов:

А. Т-лімфоцити.

Б. Лейкоцити.

В. В-лімфоцити.

Г. Макрофаги.

Д. Базофіли.

198. Для лікування кропив’янки використовують:

А. Мінералокортикоїди.

Б. α-адреноблокатори.

В. β-адреноблокатори.

Г. Н₁ – гістаміноблокатори.

Д. Блокатори протонової помпи.

199. Для лікування алергійного набряку Квінке використовують:

А. Мінералокортикоїди.

Б. Глюкокортикоїди.

В. Свіжозаморожену плазму в/в крапельно.

Г. α-адреноблокатори.

Д. Транексамову кислоту

200. Який імунний механізм лежить в основі алергійного набряку Квінке та алергійної кропив’янки:

А. Утворення ЦІК з наступним відкладанням їх на поверхні ендотеліоцитів.

Б. Пряма активація тучих клітин лібераторами гістаміну.

В. Взаємодія алергена з сенсибілізованими Т-лімфоцитами на поверхні клітин різних органів.

Г. Взаємодія антигена з IgE та IgM на поверхні різних клітин крові.

Д. Взаємодія антигена з IgE та IgM на поверхні тучних клітин та базофілів.

201. У розвитку алергійної кропив’янки провідну патогенетичну роль відіграють:

А. Фактор, блокуючий бластоутворення та мітози.

Б. Фактор хемотаксису, фактор лімфлізису.

В. Гістамін, лейкотрієни, простагландин Д₂.

Г. Лімфотоксин.

Д. Фактор, який гальмує міграцію лімфоцитів.

202. Які типи алергійних реакцій за класифікацією Гейла-Кумбса лежать в основі медикаментозної алергії:

А. Тільки І тип.

Б. Тільки ІІІ тип.

В. І та ІІІ типи.

Г. І, ІІ та ІІІ типи.

Д. Всі чотири типи алергійних реакцій.

203.У хворих із агранулоцитозом із периферичної крові зникають:

А. Лейкоцити.

Б. Моноцити.

В. Лімфоцити.

Г. Нейтрофіли.

Д. Тромбоцити.

204. Найчастіше етіологічним чинником виникнення агранулоцитозу є:

А. Хімічні сполуки.

Б. Випромінення.

В. Інфекція.

Г. Ідіосинкразія.

Д. Медикаменти.

205. Назвіть два основні патогенетичні механізми, які лежать в основі виникнення агранулоцитозу:

А. Імунний механізм + спадкові порушення метаболізму.

Б. Токсичний вплив на гемопоез + переміщення нейтрофілів із циркуляторного русла в маргінальний пул.

В. Токсичний вплив на гемопоез + імунний механізм.

Г. Спадкові порушення метаболізму + переміщення нейтрофілів із циркуляторного русла в маргінальний пул.

Д. Пряме пошкодження клітин мікрооточення мієлоїдних попередників в кістковому мозку + імунний механізм.

206. Через скільки днів після першого курсу препаратів з’являються прояви агранулоцитозу:

А. 7-14 днів.

Б. 14-21 день.

В. 21-28 днів.

Г. 28-35 днів.

Д. 1-7 днів.

207. Через скільки днів після повторного вживання препарату з’являються прояви агранулоцитозу:

А. 9-10 днів.

Б. 7-8 днів.

В. 5-6 днів.

Г. 3-4 дні.

Д. 1-2 дні.

208. Так як при агранулоцитозі вражається гранулоцитопоез, то в клінічній картині будуть домінувати прояви:

А. Геморагічного синдрому.

Б. Гіпоксії.

В. Вторинні інфекції.

Г. Алергічні появи.

Д. Інтоксикації.

209. Агронулоцитоз розпочинається:

А. Головним болем.

Б. Задишкою.

В. Гіпертермією.

Г. Блюванням.

Д. Кашлем.

210 Причиною агранулоцитозу є:

А. Оперативні втручання.

Б. Випромінювання.

В. Гельмінти.

Г. Стрес.

Д. Дисгормональні стани.

211. Що не відноситься до етіологічних чинників вторинних імунодефіцитів:

А. Недостатність білка

Б. Протозойні інвазії

В. Хіміотерапія

Г. Вплив β-адреноблокаторів

Д. Радіація

212. Дефіцит яких вітамінів сприяє розвитку вторинних імунодефіцитів:

А. Вітаміну В₁

Б. Вітаміну А

В. Вітаміну В₆

Г. Вітаміну Д

Д. Вітаміну В₂

213. Яка зміна в гемограмі є характерною для вторинних імунодефіцитів:

А. Лейкоцитоз

Б. Еритроцитоз

В. Лейкопенія

Г. Нейтрофільоз

Д. Базофілія

214. На тлі яких неінфекційних захворювань найбільш часто розвиваються вторинні імунодефіцити:

А.Хронічний гломерулонефрит, тиреотоксикоз

Б. Хронічний гастрит, бронхіальна астма

В. Амілоїдоз, хронічний бронхіт

Г. Хронічний ентероколіт, ІХС

Д. ХНН, цукровий діабет.

215. Необоротне пошкодження пулу клітин, що відповідають за синтез імуноглобулінів, викликає враження:

А. Гуморальної ланки імунітету

Б. Клітинної ланки імунітету

В. Системи фагоцитів

Г. Системи комплементу

Д. Різних ланок імунітету

216. Необоротне пошкодження Т-лімфоцитів призводить до враження:

А. Системи фагоцитів

Б. Гуморальної ланки імунітету

В. Системи комплементу

Г. Клітинної ланки імунітету

Д. Різних ланок імунітету

217. Зниження функціональної активності якої системи не має відношення до імунопатогенезу вторинних імунодефіцитів:

А. Системи комплементу

Б. Системи фагоцитів

В. Кінінової системи

Г. Т-ланки імунітету

Д. В-ланки імунітету

218. Домінуючою клінічною ознакою вторинних імунодефіцитів є:

А. Алергійний запальний процес

Б. Імунопроліферативний процес

В. Аутоалергійний запальний процес

Г. Склеротичний процес

Д. Інфекційний запальний процес

219. Яка риса інфекційного запального процесу є не характерною для вторинних імунодефіцитів:

А. Атиповий, часто тяжкий перебіг

Б. Частіше гострий характер протікання

В. Рефрактерність до традиційного лікування

Г. Незвичайний збудник

Д. Нестійка ремісія

220. Які дані анамнезу можуть свідчити про порушення в гуморальній ланці імунітету:

А. Перенесені вірусні інфекції

Б. Перенесені грибкові інфекції

В. Перенесені бактеріальні інфекції

Г. Наявність аутоімунної патології

Д. Наявність онкозахворювань

221.Кількість еритроцитів в загальному аналізі периферичної крові у чоловіків складає:

А. 4-5 х 10¹²/л

Б. 6-5 х 8¹²/л

В. 2-4 х 10¹²

Г. 8-10 х 10¹²/л

Д. 10-12 х 10¹²/л

222. Кількість еритроцитів в загальному аналізі периферичної крові у жінок складає:

А. 3,8-4,6х 10¹²/л

Б. 2,5-3,5 х 8¹²/л

В. 1,8-2,8 х 10¹²/л

Г. 8-10 х 10¹²/л

Д. 4-5 х 10¹²/л

223.Кількість лейкоцитів в загальному аналізі крові складає:

А.4-9х 10⁹/л

Б. 3-5 х 8⁹/л

В. 6-12 х 10⁹/л

Г. 8-10 х 10⁹/л

Д. 10-12 х 10⁹/л

224. Атріовентрикулярна блокада II ступеня, I типу (по Мобітцу) з періодами Венкебаха-Самойлова характеризується:

А. Збільшенням інтервалу Р - Q (більше 0.2 с)

Б. Поступовим збільшенням інтервалу Р - Q в подальших циклах і періодичним зникненням зубця Р і комплексу QRST

В. Нормальним інтервалом Р - Q і періодичними зникненнями зубця Р

Г. Поступовим збільшенням інтервалу Р - Q в подальших циклах і періодичним зникненням комплексу QRST при збереженні в паузі зубця Р

Д. Скороченням інтервалу Р – Q

225. Повну атріовентрикулярну блокаду діагностують на ЕКГ на підставі:

А. Незалежності появи передсердних та шлуночкових комплексів при правильному ритмі шлуночкових комплексів

Б. Збільшення інтервалу Р - Q ( більше 0.2 с )

В. Відсутність зубців Р

Г. Укорочення інтервалу Р -Q (менше 0,1 с)

Д. Нормальний інтервал Р –Q та випадіння шлуночкового комплексу

226. Електрокардіографічною ознакою шлуночкової екстрасистолії є:

А. Розширений комплекс QRS ( > 0,12 с), який слідує за зубцем Р

Б. Неповна компенсаторна пауза після екстрасистоли

В. Передчасна поява широкого комплексу (QRS > 0,12 с), без попереднього зубця Р, компенсаторна пауза є повною

Г. Наявність зубця Р перед екстрасистолічним комплексом QRS

Д. Подовжений інтервал PQ