Методи спостереження та методи гідрологічних досліджень

В сучасній гідрології застосовують 3 основних методи:

1.експедиційний –цей метод полягає в збиранні матеріалу про ВО шляхом обстеження за спеціальної програмами,територій або окремих ВО.

Такий метод дає якісні хар. об’єкта , а також окремі виміри, визначення, властивості. Експедиція може тривати від кількох днів до років.

2.стаціонарний- в певних пунктах спостереження визначають рівні води ,коливання температури,швидкість течії,зміна хімічного складу води. Пункти спостереження наз. гідрологічними постами та станціями, дані використовують для складання довідників, гідрологічних прогнозів,складання водного кадастру при будівлі мостів,дамб.

3.напівстаціонарний – дані використовують для складання карт(картографії,використовують в с/г,для процесів зрошування,фільтрування та водопостачання).

З використання даних гідрологічних досліджень визначається екологічний стан ВО.

Характеристика екологічного стану во:

Хімічний склад води,фіз.вл.,швидкість трансформування,забруднення у воді залежить від:

1.темп.

2.pH

3.швидкість течії

4.глибини водойми

5.вмісту розчиненого кисню

Для отримання якісних та кількісних характеристик водного середовища використовують різні методи дослідження.

Батометр-пристрій для відбирання водних проб.

Після того як воду відібрали проби води переливають в посудини з поліетилену чи боросилікатного скла,посудину заповнюють водою так,щоб не залишалось повітря і закривають пробкою ,роблять маркування місця забору,час,прізвище особи,яка відбирає пробу.

Наступний етап консервування проб. Проби відбирають до 12⁰⁰ години дня,аналізують найпізніше через 5 год крайній термін 12. Проби поміщують в спеціальні холодильники. Для консервування вик. фіз.. і хім.. методи.

Визначення темп. води,запах

Запах визначається в абсолютно чистій кімнаті без сторонніх запахів. Для визначення інтенсивності колбу нагрівають до 65 градусів Цельсію,колба має бути закрита годинниковим склом. Інтенсивність запаху визначається за 5-ти бальною шкалою.

1б.-запаз відсутній або дуже слабкий

2б-слабкий

3-помітний

4-чіткий

5- сильний.

За характеристиками запах поділ. на 2 групи:

1.Запах штучного походження (хлорний, сірководневий, фенольний, оцтовий, ацетону, бензину).

2.Природно-землистий, торф’яний болотний, сірководневий,рибний,цвілі.

Визначення прозорості води:за допомогою диску Секкі – це умовний диск (коло,який умовно має певні кольори(білий,сірий,чорний).

Для визначення прозорості води в лабораторії вик. візуальний метод.

Токсичність води визнач. тільки для природних водойм.

Залежно від мети експерименту проби відбирають через різні проміжки часу(щодоби,через 3 доби,щотижня,щомісяця) темп. повинна бути +17-+22.

Токсичність визнач. по 5-ти бальній шкалі в якості тест-організмів використовується дафнія.

1б-вода над гостро токсична впродовж доби гине над 100% дафній)

2- вода гостро токсична 100% гине за 5 діб

3- вода токсична 5діб-70%

4- вода мало токсична 5діб -30%

5-не токсична,100%.

ЛЕКЦІЯ 3

Гідрологія річок. Основні терміни,термічний та зимовий режим річок. Класифікація річок. Гідробіологія річок

Гідрологія річок є розділом гідрології суходолу,що вивч . гідрологічний режим річок.

Річкою наз. водяний потік, що протікає в природному руслі і живиться водами свого басейну.

Річки можуть впадати в моря, океани та озера. Річка,яка впадає в 1 з таких об’єктів наз. головною річкою. Річки,які впадають в неї – притоками.

Сукупність елементів, що відносяться до річок наз. річковою системою або річковою сіткою.

Річки класифікуються:за розміром басейну і поділ на великі,середні та малі.

Якщо річки мають площу басейну понад 50тис.км² - великі,від 2тис. до 5о тис. км² ,менше 2тис.-малі річки.

Якщо річка має площу менше 50 км² наз. струмочком.

Всі річки класифікуються за такими ознаками протікання:гірські, рівнинні, напівгірські.

За переважними джерелами живлення поділ.:

Сніговим,дощовим,льодовим,підземним живленням.

За водним режимом протягом року поділ.:з весняним водопіллям,паводковим режимом.

Річки поділ. на замерзаючі та незамерзаючі.

Морфологія річок залежить від багатьох природних факторів : клімату,рельєфу,геологічної будови місцевості,типу ґрунту,рослинності.

Характеристика вододілів:

Русла річок залягають у найбільш занижених частинах долини до них збігаються води з прилеглої місцевості .

Лінія на земній поверхні, яка ділить стік атмосферних опадів по 2-х протилежних схилах наз. вододілом.

Усю земну кулю можна поділити на 2 основних схили по яких води збігаються з континентів у світовий океан і наз. Атлантично-арктичний і Тихоокеанський вододіл між цими схилами наз. світовим та головним.

Басейни річок та їх фізико-географ. характеристики:

Частина земної поверхні,яка включає в себе річкову систему (головна річка +притоки) івідділена від ін.. річкових систем наз. річковим басейном.

До характеристик басейну річки належать:географічне положення,яке подається у вигляді географічних координат,його крайніх точок та кліматичних особливостей до яких належ.:кількість опадів, сніговий покрив,інтенсивніст опадів, темп., вологість повітря. Також до фіз..-географ. показників відноситься будова та тектоніка басейну гідрогеологічні умови.

Розрізняють правильну та складну форму басейну.

Місце на земній поверхні,де річка зароджується наз. початком або витоком.

Річка поділ. на:верхню,середню і нижню.

Місце,де річка впадає в іншу річку,озеро або море наз. її гирло.

Місце,де річки припиняють свою течію наз. сліпими гирлами9залежить від живлення та кліматичних умов). Кожен річковий басейн характеризується морфо метричними характеристиками:плоша басейну,довжина,ширина,середня висота,об’єм басейну, похил басейну.

Площа басейну – це площа,яка обмежується вододільними лініями.

Довжина басейну(вісь басейну)- це відстань по прямій від гирла річки до найвіддаленішої точки басейну.

Зимовий режим річок хар. від’ємними темп. показниками та льодовими утвореннями.

Зміна в часі процесів виникання розвитку руйнування льодових утворень на річках наз. льодовим режимом, а сукупність усіх процесів які протікають у річках протягом певного періоду наз. зимовим режимом річки.

В цьому режимі виділ.:замерзання,водо став,скресання.

Замерзання починається про 0 градусів і утв. сало,забереги,сніжура,внутрішній водний та донний лід,льодохід.

Сало- це льодові утворення у вигляді льодових голокна поверхні води,які при замерзанні нагадують сірі плями жиру. Сало утв. при 0 градусів.

Забереги- смуги тонкого нерухомого льоду,які утв. вздовж берегів річок перед їх повним замерзанням. Бувають первинні,постійні,залишкові.

Сніжура –це плаваючий у воді кашеподібний сніг,що утв. при великій кількості снігу.

На багатьох річках утв. не прозора льодова маса,що скл. З кристаликів льоду,це внутрішньо водний лід,що утв. з річкової води.

Донний – утв. на поверхні берег,утв. на ділянках дна річки коли швидкість течії досить повільна.

Льодохід - рух льоду по річках. Розрізн. осінній та весняний(10-25днів).

Льодостав – це період протягом якого на річках та ін.. ВО іде процес утворення нерухомого льодового покриву.

Тривалість льодоставу для гірських річок скл. 50-90 днів

В пн. районах-60-100

В пн.-сх. -120-130.

Льодостав закінчується періодом скресання. Товщина льоду на початку льодоставу скл. 5-10см.на прикінці лютого-березня. Збільш до 60см,при скресанні 1-5см.

Термічнмй режим річок хар. зміною темп. водного середовища весняно-осінній період завдяки процесам теплообміну,волого-,масообміну між атмосферою,літосферою та ВО.

Коливання темп. також залеж.:

Рельєфу,наявності підземних та ґрунтових вод,а також кліматичних умов басейну річки.