5.4. Пожежна безпека на виробництві

Пожежна безпека – стан об’єкта, за якого виключається можливість виникнення пожежі, а у випадку її виникнення попереджується вплив на дей шкідливих факторів пожежі і забезпечується захист матеріальних цінностей.

Відповідно ГОСТ 12.1004-91 пожежна безпека об’єкта повинна забезпечуватись системою запобігання пожежі, системою протипожежного захисту і системою організаційно-технічних заходів.

Для забезпечення пожежної безпеки на виробництві необхідно дотримуватись певних правил.

На території підприємства необхідно підтримувати чистоту; забезпечити вільний підхід до всіх будівль і споруд, що знаходяться на території підприємства. На випадок пожежі необхідно передбачити шляхи евакуації працівників.

У виробничих і адміністративних приміщеннях забороняється:

• встановлювати на шляху евакуації виробниче обладнання, меблі та інші предмети;

• облаштовувати стіни приміщень вогнезаймистими матеріалами;

• палити в непередбачених для цього місцях.

Технологічне обладнання повинно бути пожежобезпечним. У випадку виникнення небезпечних несправностей і аварії повинні спрацювати передбачені захисні пристрої, що розсташовуються на обладнанні та зменшують або повністю ліквідують негативні наслідки пожежі. Температура нагрітої поверхні обладнання під час його роботи не повинна перевищувати температуру оточуючого повітря більше ніж на 45°С (але не повинна перевищувати 60°С).

Виходячи із властивостей речовин і матеріалів, умов їх застосування і обробки і у відповідності із ОНТП 24-86 «Визначення категорій приміщень і будівель по вибухопожежній і пожежній небезпеці» приміщення по вибухопожежній і пожежній небезпеці поділяють на 5 категорій – А, Б, В, Г, Д.

Цех, з виробництва кисломолочної продукції належить до категорії Г.

При експлуатації електроустановок забороняється:

• використовувати електродвигуни і інше електрообладнання, нагрів поверхні якого при роботі перевищує температуру

оточуючого повітря більше ніж на 4°С;

• використовувати кабелі і електродроти з пошкодженою ізоляцією;

• залишати під напругою єлектричні кабелі і дроти з неізольованими кінцями;

• використовувати єлектронагрівальні прилади без вогнестійких підставок.

Головним засобом запобігання пожеж і вибухів від електрообладнання є правильний вибір і експлуатація обладнання у вибухо- і пожежонебезпечних приміщеннях і виробництвах згідно ПУЕ.

Всі виробничі об’єкти, будівлі, споруди і їх територія повинні бути забезпечені первинними засобами гасіння пожежі, які використовуються для локалізації і ліквідації невеликих займань на їх початковій стадії розвитку. До первинних засобів гасіння пожежі відносяться вогнегасники, пожежні відра, ящики з піском і протипожежні інструменти: баграи, ломи, топори, що розташовуються на протипожежних щитах.

Серед первинних засобів пожежогасіння найефективнішими є вогнегасники.

Вогнегасником називається переносне чи пересувне обладнання для гасіння осередків пожежі за рахунок випуску запасеної вогнегасної речовини.

Залежно від способу транспортування до місця пожежі вогнегасники поділяють на:

• переносні – конструктивне виконання та маса яких забезпечують зручність їхнього перенесення людиною (можуть бути ручними чи ранцевими);

• пересувні – змонтовані на колесах чи візку.

За видом вогнегасної речовини вогнегасники поділяють на:

• водні (із зарядом води чи води з добавками);

• пінні (із зарядом піноутворювачів різноманітних видів);

• повітряно-пінні (із зарядом водяного розчину піноутворювальних добавок);

• хімічно-пінні (із зарядом хімічних речовин, які на момент приведення вогнегасника до дії вступають у реакцію з утворенням піни та надмірного тиску);

• порошкові (із зарядом вогнегасного порошку);

• вуглекислотні (із зарядом діоксиду вуглецю);

• хладонові (із зарядом вогнегасної речовини на основі галогенізованих вуглеводнів);

• комбіновані (із зарядом двох і більше вогнегасних речовин).

Викидання (подавання) вогнегасної речовини в різних типах вогнегасників здійснюється наступним чином:

• під тиском газу-витискувача, який міститься в окремому малолітражному балоні;

• під тиском газу-витискувача, який постійно знаходиться в корпусі (такі вогнегасники називають закачними);

• під тиском газів, що утворюються у результаті хімічної реакції.

У назві вогнегасника великими літерами зазначається тип вогнегасника, а через дефіс - цифрами - об'єм заряду (для водних, пінних та повітряно-пінних) або маса заряду (для порошкових, газових та комбінованих) із зазначенням номера відповідних технічних умов, наприклад: «ВОГНЕГАСНИК ПОРОШКОВИЙ ВП-5 ТУ У 538885-003-95».

Інструкції щодо застосування вогнегасників містять пояснювальний текст і піктограми. Піктограми до способу приведення будь-якого вогнегасника до дії зображуються безпосередньо на корпусі вогнегасника.

При маркуванні позначаються також класи пожеж, які можна гасити цим вогнегасником.