Гранично допустимий вміст шкідливих та небезпечних речовин в повітрі робочої зони

Назва речовини	ГДК, мг/м3
Аміак	20
Кислота сірчана	1
Луги їдкі	0,5
Хлор	1

За неможливості повного усунення шкідливих виділень в повітря виробничих приміщень необхідно прийняти заходи з їх зменшення до кількостей, які не перевищують межі допустимих. Це досягається шляхом регулювання температурно-вологісних режимів, використання вентиляції, кондиціювання повітря, засобів індивідуального захисту та ін.

Вентиляція. Для підтримання оптимальних значень температури, вологості і швидкості руху повітря у виробничих приміщеннях встановлюють вентиляцію і опалення.

Вентиляція – це організований і регульований повітрообмін, який забезпечує нормовані значення параметрів мікроклімату та чистоти повітря. Системи вентиляції можна умовно класифікувати за такими ознаками:

• спосіб організації повітрообміну (природна, механічна та

змішана вентиляція);

• спосіб подачі та видалення повітря (приливна, витяжна та приливно-витяжна);

• призначення (загально-обмінна та місцева).

Освітлення – це створення освітленості поверхні предметів, що забезпечує їх видимість. Освітлення грає велику роль як корисний загальнофізіологічний фактор, який сприяє появі у людей позитивного психологічного стану для роботи і відпочинку. Освітлення буває природним, штучним і змішаним.

Освітлення приміщень нормується в залежності від призначення будівлі і окремих приміщень. Існують обов’язкові норми штучного освітлення, відповідно до яких освітлення повинно становити від 5 до 5000 лк в залежності від призначення приміщення і умов праці. Крім того, регламентуються і якісні характеристики штучного освітлення: рівномірна освітленість робочих поверхонь, відсутність пульсації і різкої зміни освітленості в часі тощо.

Для досягнення достатньої яскравості всіх оточуючих площин раціональне освітлення потребує загального освітлення всієї площі виробничих приміщень. В ряді випадків загальне освітлення доповнюється освітленням робочих місць, утворюючи комбіноване освітлення. Застосування лише місцевого освітлення заборонено.

Крім робочого освітлення існує аварійне. Його встановлюють в окремих випадках, коли при виході з ладу робочого освітлення необхідно тимчасово продовжити роботу. У молочній промисловості аварійне освітлення обов’язково повинно бути в котельній, компресорній.

Шум і вібрація. Виробничий шум являє собою сукупніть різних за

гучністю і тоном звуками, що утворюються при коливальних рухах тіл, що передаються у повітряному середовищі. Шум характеризується силою звуку, що вимірюється в децибелах (дБ), частотою в герцах (Гц) і октавою –

інтервалом частот, в якому вища вдвічи більша за найнижчу.

Нормативні рівні виробничого шуму визначають ДСН 3.3.6.037-99.

Вимірювання шуму проводиться на постійних робочих місцях у приміщеннях, на території підприємств, на промислових спорудах та машинах. Допустимі рівні звукового тиску у октавних смугах частот, рівні шуму на робочих місцях наведені у таблиці 5.2.

Таблиця 5.2

Допустимі рівні звукового тиску у октавних смугах частот, рівень шуму на робочому місці

Вид трудової діяльності, робоче місце	Рівні звукового тиску в дБ в октавних смугах з середньогеометричними частотами, Гц								Рівень шуму, дБ
	31,5	63	125	250	500	1000	4000	8000
Виконання всіх видів робіт на постійних робочих місця у виробнчих приміщеннях на території підприємства	107	95	87	82	78	75	71	69	80

Надмірний шум несприятливо впливає на нервову та серцево-судинну системи людини, на роботі органів травлення, підвищує кров’яний тиск. Шум викликає відчуття подразнення, а шум, що перевищує норми, призводить до швидкої втомлюваності, притуплює увагу.

Вібрація – механічні коливання матеріальних систем, що відбуваються з великою частотою (зазвичай більше 1 Гц) та невеликою амплітудою. Шум і вібрація з фізичної точки зору одне і те саме, але шум сприймається слухом, а вібрація – почуттям дотику.

Нормативні рівні виробничої вібрації визначають ДСН 3.3.6.039-99.

За характером впливу розрізняють загальну і локальну вібрацію. Загальна вібрація передається на тіло людини, яка сидить або стоїть, переважно через опорні поверхні. Локальна вібрація передається через руки працюючих при контакті з ручним механізованим інструментом, органами керування машинами і обладнанням, деталями, які обробляються та ін.

Робота з обладнанням, що створює вібрацію проводиться в приміщеннях з опаленням, температура повітря яких не повинна бути нижчою за 18°С при відносній вологості 40…60% і швидкості руху не більше 0,2 м/с.

Заходи з боротьби проти шуму і вібрації багато в чому схожі. Перш за все необхідно виключити або зменшити шум і вібрацію в джерелі їх виникнення. При конструюванні машин і обладнання замінюють зворотньо-поступальні рухи на обертальні, застосовують кінематичні схеми з більш рівномірним ходом, урівноважують рухомі частини. За можливості в машинах замість металічних деталей застосовують пластмасові. Обладнання, що має підвищений рівень шуму і вібрації розташовують в ізольованих приміщеннях; встановлюють на фундамент на подушках зі звукопоглинаючих матеріалів або на металогумових амортизаторах. Якщо конструкція машин не дає можливість знизити рівень шуму і вібрації до допустимих меж, застосовують засоби індивідуального захисту (навушники).

Схема проведення технологічного процесу виробництва йогурту із зазначенням дії небезпечних чинників наведено в додатку В.