
- •Тема 5.
- •1. Розвиток техніки і науки. Основні винаходи та їх використання.
- •2. Найважливіші відкриття у природничо-математичних науках кінця XVIII-XIX ст.
- •3. Філософія. Література. Мистецтво.
- •1. Розвиток техніки і науки. Основні винаходи та їх використання.
- •2. Найважливіші відкриття у природничо-математичних науках кінця XVIII-XIX ст.
- •3. Філософія. Література. Мистецтво.
- •Тема 5 (і частина; в розгорнутих таблицях) культура кінця XVIII – першої половини XIX століття
- •1. Розвиток техніки і науки
- •Основні винаходи та їх використання
- •2. Найважливіші відкриття у природничо-математичних науках кінця XVIII – першої половини XIX століття
- •3. Література. Філософія. Мистецтво Особливості німецької класичної філософії
- •Основні напрямки розвитку європейської літератури
- •Основні напрямки розвитку європейського мистецтва
- •Тема 5 (іі частина) розвиток світової культури у другій половині хіх – на початку хх століття
- •1. Розвиток фундаментальних і галузевих наук
- •2. Нова техніка й нові технології
- •3. Технічний прогрес і суспільна думка
- •4. Неоромантизм. Стиль „модерн”
- •5. Імпресіонізм та авангардизм
- •6. Література. Ідеї гуманізму у творчості письменників
- •Тема 5 (іі частина, розгорнуті таблиці)
- •Культура зарубіжних країн
- •Другої половини хіх – початку хх століття
- •Розвиток технічного прогресу
- •Найважливіші досягнення в галузі науки
- •Нoвi напрямки в розвитку європейської літератури
- •Модерністські напрямки в європейському мистецтві
- •Авангардистські напрямки в європейському мистецтві
Модерністські напрямки в європейському мистецтві
Імпресіонізм (остання третина XIX – початок XX ст.).
- Мистецький напрямок, представники якого намагалися найбільш природньо і неупереджено зобразити навколишній світ і повсякденне життя в їх рухомості та мінливості, передати свої швидкоплинні враження.
- Виник у 60-х pp. XIX ст. у французькому живописі.
- Свіжість і безпосередність сприйняття життя, зображення миттєвих, немов би випадкових рухів і ситуацій, уявна неврівноваженість, фрагментарність композиції, неочікувані точки зору і ракурси.
Видатні представники: Е. Мане, О. Ренуар, Е. Деґа, К. Моне, К. Піссаро, А. Сіслей.
Неоімпресіонізм (кінець XIX ст.).
- Напрямок у живописі, який виник у Франції близько 1885 р.
- Використовуючи висновки наукового кольорознавства, його представники надали методичний характер запровадженому імпресіоністами розкладу складних тонів на кольори.
Видатні представники: Ж. Сера, П. Сіньяк.
Постімпресіонізм (кінець XIX – початок XX ст.).
- Загальна назва декількох напрямків французького мистецтва кінця XIX – початку XX ст., представники яких заявляли про своє неприйняття естетики імпресіонізму.
- Виник як реакція на імпресіонізм із його зацікавленістю всім випадковим і швидкоплинним.
Видатні представники: П. Сезанн, В. Ван Гог, П. Ґоґен, А. Тулуз-Лотрек.
Модерн (кінець XIX – початок XX ст.).
Напрямок в образотворчому і декоративному мистецтві, який вирізняють поетика символізму, декоративний ритм гнучких плинних ліній, стилізований рослинний орнамент.
Видатні представники: Ф. Ходлер, М. Врубель, О. Бердслі, Г. Клімт.
Авангардистські напрямки в європейському мистецтві
Фовізм (1905 – 1907 рр.).
- Напрямок у французькому живописі, послідовників якого на певний час об’єднало спільне прагнення до емоційної сили художнього виразу, стихійної динаміки малювання, інтенсивності відкритого кольору і гостроти ритму.
- Назва походить від французького „дикий”.
- Характерне вкрай інтенсивне звучання відкритих кольорів, зіставлення контрастно замальованих площин, замкнутих у загальний контур, зведення форми до простого її окреслення.
Видатні представники: А. Матісс, А. Марке, Ж. Руо, Р. Дюфі, М. Вламінк.
Кубізм (перша чверть XX ст.).
Напрямок в образотворчому мистецтві Франції та інших країн. Його представники висували на перший план формальні експерименти – конструювання об’ємної форми на площині, виявлення простих стійких геометричних фігур (куб, конус, циліндр) розкладом складних фігур на прості.
Видатні представники: П. Пікассо, Ж. Бран, X. Гріс, Р. Делоне.
Експресіонізм (перша чверть XX ст.).
- Напрямок у мистецтві, літературі, який проголосив єдиною реальністю суб’єктивний духовний світ людини, а його відображення – головною метою мистецтва.
- Особливо яскраво проявлявся в мистецтві Німеччини та Австрії.
Видатні представники. Е. Нольде, Ф. Марк, П. Клеє, О. Кокошка, В. Кандінській (рання творчість).
Футуризм (1910 – 1920 pp.).
- Напрямок у європейському мистецтві, переважно Італії та Росії, послідовники якого прагнули створити „мистецтво майбутнього”, не сприймали традиційну культуру („спадщину минулого”), оспівували красу майбутньої епохи індустріалізму, техніки, високих швидкостей і темпів життя.
- Для їхнього живопису характерні зсуви, напливи форм, багаторазові повторення мотивів, ніби підсумовуючи враження, отримані в процесі стрімкого руху.
- Поєднання в одній композиції різних моментів руху, поділені на окремі фрагменти фігури, спіралі, зигзаги, еліпси, вибухи тощо.
Видатні представники: У. Боччоні, Дж. Северіні, Д. Балла, К. Kappa, Л. Руссоло.
Конструктивізм (XX ст.).
- Напрямок в образотворчому мистецтві, архітектурі та дизайні XX ст., який визначав своєю головною метою художнє освоєння можливостей сучасного науково-технічного прогресу.
- Сформувався в 1910-ті pp. перш за все на основі фовізму і футуризму Видатні представники: О. Родченко, О. Ган.
Орфізм (1910-ті pp.).
- Напрямок у західноєвропейському мистецтві, послідовники якого намагалися відобразити динаміку і музикальність ритму перетинанням площин, пофарбованих у чисті, яскраві кольори.
- Засновником і теоретиком орфізму був французький художник Робер Делоне, а назву дав поет Аполлінер за ім’ям Орфея – героя давньогрецької міфології.
Видатні представники: Р. Делоне, Ф. Купка, М. Дюшан.
Супрематизм (1910-ті pp.).
- Напрямок в авангардистському мистецтві Росії, заснований Казиміром Малевичем, який уважав його вищим досягненням мистецтва (звідси назва, що походить від латинського „вищий, останній”).
- Притаманні геометричні абстракції з найпростіших фігур (квадрат, прямокутник, коло, трикутник). Комбінації з цих фігур мали відображувати абсолютні, „вищі” основи реальності, осягнуті інтуїцією художника.
Видатні представники: К. Малевич, Н. Суєтін, I. Чашник.