Найважливіші досягнення в галузі науки

1851 р. Французький фізик Жан Бернар Фуко провів дослідження з маятником (так званий „маятник Фуко”), яке підтвердило добове обертання Землі.

1859 р. Британський природознавець Чарлз Дарвін у праці „Походження видів” висунув теорію еволюції шляхом природного відбору.

1866 р. Австрійський природознавець Ґреґор Йоганн Мендель сформулював основні законо­мірності спадковості. Його теорія стала основою класичної генетики.

1871 р. У книзі „Походження людини і статевий відбір” Чарлз Дарвін висунув гіпотезу похо­дження людини від мавпоподібного пращура.

1896 р. Австрійський психолог і лікар-психіатр Зигмунд Фрейд сформулював основи методу психоаналізу.

1898 р. Французький фізик П’єр Кюрі та його дружина Марія Склодовська-Кюрі дослідили радіоактивне випромінювання і запровадили термін „радіоактивність”.

1898 р. Російський учений і винахідник Костянтин Ціолковський обґрунтував можливість ви­користання ракет для міжпланетних експедицій.

1903 р. Британські вчені – фізик Ернст Резерфорд і радіохімік Фредерік Содді – створили основи теорії радіоактивного розпаду.

1905 р. Німецький фізик-теоретик Альберт Енштейн запропонував окрему теорію відносності, яка пояснювала фізичні явища при постійних (без прискорення) швидкостях, близь­ких до швидкості світла.

1906 р. Британський біолог Вільям Бейтсон уперше запропонував використовувати термін „генетика” для визначення досліджень законів спадковості та мінливості організмів.

1908 р. Французький лікар Шарль Манту запропонував підшкірне введення туберкуліну для ранньої діагностики туберкульозу (проба Манту).

Німецький фізик Ганс Гейгер винайшов прилад для реєстрації та вимірювання окре­мих часток, які випромінюють радіоактивні речовини, який згодом отримав назву „лічильник Гейгера”.

Нoвi напрямки в розвитку європейської літератури

У другій половині XIX – на по­чатку XX століття митці, як і раніше, не припиняли пошуки нової худож­ньої мови для відображення свого бачення дійсності. Провідним напрямком у літературі та мистецтві другої половини ХХ століття був реалізм. Одночасно з ним розвивалися нові напрямки – натуралізм і симво­лізм. Із 60-x pоків XIX століття в європей­ському мистецтві набуває поширення модернізм – спільна назва напрямків у літературі та мистецтві кінця XIX – початку XX століття, пред­ставники яких заявили про розрив із традиціями реалізму. Від початку XX століття поширюються авангардист­ські напрямки, основою поетики яких було протиставлення своєї творчості як попереднім художнім традиціям, так і навколишнім со­ціальним стереотипам у цілому.

Натуралізм (остання третина ХІХ століття).

Напрямок у літературі та мистецтві, представники якого намагалися „об’єктивно” безпристрасно відтворити реальність, фактично уподібнюючи художнє пізнання науковому.

Особливості:

- Його представники вважали, що реальність (перш за все, людські характери) обумовлена фізіологічною природою і середовищем.

- Висвітлювалися теми, які раніше вважалися непристойними і забороненими.

- Велика увага приділялася життєвому середовищу, зображеному з фотографічною точністю.

- На загальний огляд виставлявся непривабливий зворотний бік життя, що сприймалося як виклик існуючому суспільству.

Видатні представники: Е. Золя, брати Едмон і Жуль де Гонкури, А. Хольц, Г. Гауптманн, С. Крейнс, Ф. Норріс, К. Лемоньє.

Символізм (1870 – 1910 рр.).

Напрямок у літературі та мистецтві, представники якого зосереджувалися переважно на художньому вираженні своїх почуттів та інтуїтивного розуміння сутності речей на допомогою символу.

Особливості:

- Головною ознакою з багатозначність образів, гра метафор і асоціацій.

- Його представники вважали мистецтво в цілому символом світу видінь і мрій, відображенням витончених почуттів.

- Стверджували, що намагаються побачити за видимою реальністю приховану надчасову ідеальну сутність світу.

- У своїй творчості відображували несприйняття дійсності, тугу за духовною свободою, передчуття світових соціально-історичних змін.

Видатні представники: П. Верлен, П. Валері, А. Рембо, С. Малларме, М. Метерлінк, О. Блок, А. Бєлий, Вяч. Іванов, Ф. Сологуб, Ш. Бодлер.