Відродження в Нідерландах

Могутньою країною північного Відродження були Нідерланди (до свого розпаду на Фландрію, або Південні Нідерланди і Голландію, що пізніше перебрала на себе історичну назву Нідерланди. Південні Нідерланди на початку ХІХ ст. стануть Бельгією).

Нідерланди 15-16 ст. були серед найбагатших і розвинених країн континенту. Суперництво між містами Нідерландів і Італії виявилося не на користь італійських князівств, бо промисловість Нідерландів, банківські операції, ініціатива її ділових кіл перевищили активність італійців, яких нідерландські ділки поступово витіснили з тодішнього світового ринку. Італії залишили почесне звання – батьківщини мистецтв.

Але процес розвитку власних форм відродження на землях Нідерландів проходив у більш повільних темпах, ніж в Італії. Відсутність значної кількості античних споруд й інших залишків античної культури спонукала митців Нідерландів активно використовувати середньовічні, готичні форми, компромісно поєднуючи їх з ренесансними формами, запозиченими з Італії. Але до 1450 р., що став порубіжним, ренесансні форми Італії не мали поширення в тогочасній Європі. Знадобилося ще 50 років для знайомства з досягненнями італійської культури і запозичення її форм митцями інших держав.

У Нідерландах, де була розвинена власна національна культура, найбільш охопленими ідеями Відродження були:

- література;

- живопис;

- частково – гравюра;

- найменше – архітектура.

Відомі представники живопису Нідерландів вдало запроваджували нові технології – саме нідерландці, брати ван Ейки вважаються головними засновниками живопису олійними фарбами в Західній Європі. Нідерландські художники вдало конкурували і з художниками самої Італії, роками працюючи в її мистецьких центрах. А італійські магнати залюбки замовляли релігійні образа нідерландським майстрам (вівтар Портінарі та інші). Відродження в Італії мало аристократичне спрямування, а відомі ренесансні центри формувалися при дворах вельможних володарів (в Урбіно при дворі Монтефельтро, в Мантуї при дворі Гонзага, в Мілані при дворі Сфорца, у Флоренції під патронажем родини Медичі, в Римі при дворі римських пап).

Відродження в Нідерландах мало досить демократичний, народний характер. А митці не затуляли очей перед протиріччями доби, її жорстокістю до людей, її ганебними чи потворними рисами. Готичні наслідки в мистецтві були доповнені і розвинені в бік більшого узагальнення, ускладнення характеристик, увагою до пейзажу і інтерʼєру – як оточенню людини. Мистецтво Нідерландів стане могутньою базою для розквіту фламанського бароко і голландського реалізму в XVII столітті.

В галузі портретного живопису майстри Нідерландів були і залишилися головними конкурентами художників Італії, нічим їм не поступаючись десятиліттями. Серед митців відродження Нідерландів:

- Ян ван Ейк (1390-1441).

- Робер Кампен (1378-1444).

- Рогір ван дер Вейден (1400-1464).

- Гуго ван дер Гус (1425-1482).

- Ганс Мемлінг (1435-1494).

- Гертген тот Сінт Янс (бл. 1465 – до 1495).

- Квентін Массейс (1466-1530).

- Бернар ван Орлей (1492-1542).

- Йоахим Патінір (бл. 1480-1524).

- Лука Лейденський (1494-1533).

- Пітер Брейгель старший (бл. 1525-1569).

- Ян ван Скорель (1495-1562).

- Мабюз (Ян Госсарт, 1478-1532).

- Адріан Ізенбрант (бл. 1490-1551).

- Ян Провост (бл. 1465-1529 ).