Сад доби Відродження в Італії

В XV столітті в Італії виникає сад доби Відродження. Він водночас відсилав до часів античності, що сприймалась ідеалом, і до сучасності, котра намагалася всіляко скоротити часову дистанцію з бажаною античністю давньоримського варіанта. Водночас засновники садів намагалися показати владу людини над рослинами в межах саду. Тому сади італійського відродження відокремлені від середовища мурами, вони невеликі і замкнені. Навіть цей невеликий простір збагачували доріжками, балюстрадами, випадково знайденими скульптурами і декоративними вазами, фонтаном. Садова скульптура втрачає зв’язок з християнством, якщо сад належить гуманістові чи світському володареві. Звідси потяг до алегоричних скульптур, зображень міфічних персонажів і античних героїв. Скульптури сприяли пробудженню історичного почуття, ставали свідоцтвом "міфологічної обізнаності", що сприймалась ознакою культури і шляхетності. В створенні садів брали участь італійські гуманісти.

Стан в архітектурі

Стан в архітектурі нагадує подібний же майбутніх, а не минулих століть, коли його початок, середина і кінець мало схожі або не схожі між собою, незважаючи на традицію. На розвиток архітектури значно вплинули зміни в світогляді, зміни мистецьких стилів і пришвидшення історичного процесу в Європі в межах навіть одного століття, чого ще не було у XII – XIV століттях.

Початок XVI століття

Кінець XV ст. – і початок XVI ст. в архітектурі Італії тісно пов’язані з творчістю Донато Браманте. Хронологічно період Високого Відродження був досить коротким. Різні дослідники (в залежності від радикальності оцінок) обмежують його у 15-30 років. Тобто, довгим він не був, хоча його вплив на митців і мистецтво доби був велетенським.

Термін у 30 років (1490-1520) достовірніший, бо показує витоки досягнень Браманте і кращі їх зразки. Він отримав посаду головного архітектора папи римського Юлія ІІ і частково перетворив розрізнені, хаотичні, ще середньовічні за характером споруди Ватикану – в єдиний, художньо виразний ансамбль (двори Ватикану, галереї, бібліотека, театр просто неба, ренесансний сад з партерами – пізніше перебудовано все, крім фасадів).

Після смерті Браманте у 1514 р. його стилістику в архітектурі вдало продовжували – Рафаель Санті, Антоніо да Сангалло Старший, Бальдассаре Перуцци. В стилістиці Високого Відродження створені й архітектурні начерки Леонардо да Вінчі ( що не займався реальним будівництвом у цей час), і проекти Мікеланджело, якого примусять займатись архітектурою вельможні замовники пізніше. Термін у 30 років – замалий для будівництва, бо техніка будівництва була ще досить примітивною. Навіть споруди Браманте у Ватикані (корпус бібліотеки) обвалились і їх відновили у первісних формах пізніше. Споруди Високого Відродження були величні, монументальні, на диво гармонійні – тому за 30 років встигли вибудувати лише невелику їх кількість. Майже всі вони виникли у Мілані (поодинокі зразки) або в самому Римі чи навколо нього, серед них:

– інтер’єр, церкви Санта Марія прессо Сан Сатіро, Мілан (Браманте);

- Фасади Іонічного дворику, церква Сант Амброджо, Мілан (Браманте);

- Палаццо Канчеллерія, Рим (бригада архітекторів);

- Темп’єтто, храмик-ротонда у дворику монастиря Сан П’єтро ін Монторіо, Рим (Браманте);

- Двір Бельведера, Ватикан, Рим (Браманте);

- перший проект собору Св. Петра, Рим (не здійснено, проект Браманте істотно перероблено і змінено);

- Церква Санта Марія делла Консолаціоне, тоді Церква Сан Б’яджо (Монтепульчіано) (Церква Мадонна ді Сан Б’яджо, арх. Антоніо да Сангалло старший);

- фасади трьох палаців, Рим (Рафаель Санті);

- палаццо Пандольфіні, Флоренція (проект, Рафаель Санті);

- вілла Мадама, (початок споруди, Рафаель Санті, покинута недобудованою).