13. Об’єкт конституційного регулювання

При вирішенні питання про об'єкти конституційно-правових відносин ми виходимо з посилки, що об'єкт правовідносини - це матеріальні, духовні та інші соціальні блага, які служать задоволенню інтересів і потреб громадян та їх організацій, з приводу яких суб'єкти вступають в правовідносини і здійснюють свої суб'єктивні права і юридичні обов'язки. Об'єктами конституційних правовідносин є: 1) суверенітет народу, 2) національний і державний суверенітет; 3) основи конституційного ладу України та його захист; 4) інтереси суспільства і держави; 5) людина, її права і свободи; 6) влада; 7) територія ; 8) демократія, ідеологічне та політичне різноманіття; 9) право і законність; 10) мир і міжнародне співробітництво; 11) волевиявлення народу, населення відповідної адміністративно-територіальної одиниці; 12) розподіл компетенції між Україною і Автономною Республікою Крим, між центром і регіонами ; 13) власність; 14) дії органів державної влади та місцевого самоврядування; 15) формування і діяльність політичних партій, громадських об'єднань, масових політичних рухів, інших суб'єктів політичного процесу; 16) придбання і припинення громадянства, статусу біженця. Цей перелік об'єктів конституційно-правових відносин не вичерпною і може бути продовжений в залежності від специфіки цих відносин, положення їх суб'єктів і характер зв'язків між ними.

14. Поняття та сутність конституціоналізму

Аналіз поглядів науковців, які досліджували це питання, дозволяє розглядати конституціоналізм у трьох основних аспектах:

-як напрямок політико-правової думки, змістом якої є обгрунтування та пошук оптимальних засобів правового обмеження державної влади з метою захистити від посягань держави свободу особистості;

-як властивий політико-правовій практиці конкретної держави комплекс інституціональних та нормативних методів, за допомогою яких встановлюються межі здійснення державної влади та забезпечується захист прав і свобод особистості від посягань держави;

-як реальний конституційний лад конкретної держави, що забезпечує правове обмеження державної влади та функціонування системи захисту особистої свободи від посягань держави.

Загальними принципами українського конституціоналізму є принципи:верховенства

Конституції у правовій системі;верховенства права у суспільстві та державі;розподілу та обмеженості державної влади;суверенітету Українського народу;взаємної відповідальності держави і особи;реальності прав і свобод, їх охорони, непорушності, гарантованості;відкритого громадянського суспільства;наступності конституційних ідей.

До складових системи українського конституціоналізму відносять: чинну Конституцію України як нормативно-правовий акт; теорію, історію, ідеологію Конституції України; існуючий конституційний лад. У своїй сукупності ці елементи формують нормативно-правові, наукові, історичні, ідеологічні та організаційні основи конституціоналізму.

Нормативно-правові основи конституціоналізму, перш за все, визначаються Конституцією як нормативним актом найвищої юридичної сили, Основним Законом держави, що регулює найважливіші суспільні відносини і має власну структуру, особливий порядок прийняття та внесення змін.

Наукові основи формує теорія конституціоналізму, що охоплює: досягнення зарубіжної наукової думки, вчення вітчизняних мислителів минулого, сучасні ідеї і концепції українського конституціоналізму.

Історичні основи конституціоналізму утворені такими складовими, як: передумови, витоки, основні етапи, тенденції, напрями і форми, результати й досягнення становлення і розвитку українського конституціоналізму.

Ідеологічні основи конституціоналізму складає система правових ідей, поглядів, понять, теорій, заснованих на певних наукових і політичних знаннях та уявленнях, яка має за мету вплив на формування і розвиток правової, політичної і моральної культури.

Організаційні основи опосередковує конституційний лад як система суспільних відносин, встановлених на основі і відповідно до Конституції, основними складовими якого є державний і суспільний лад.