Зміст роботи.

Вступ.

Розділ 1. Уява. Загальні поняття.

1.1.Фізіологічні основи уяви.

1.2. Теоретичне обґрунтування уяви як психічного процесу людини.

1.3. Типи уяви, їх особливості.

Висновки до 1 розділу.

Розділ 2. Уява у житті людини.

2.1. Творчість в житті людини, роль уяви в творчому розвитку.

2.3. Особливості розвитку уяви.

Висновки до 2 розділу.

Заключення.

Список літератури.

Вступ.

Образи, які використовує людина, не обмежуються відтворенням безпосередньо сприйнятого. Перед людиною в образах може постати і те, чого вона безпосередньо не сприймала, а також те, чого взагалі з нею не відбувалося, і навіть те, чого в такий саме конкретній формі в дійсності і бути не може. Власне кожен образ є і відтворенням, хоча б і дуже віддаленим, опосередкованим, видозміненим і перетворенням дійсного. Ці дві тенденції відтворення і перетворення знаходяться завжди в деякій єдності, разом з тим у своїй протилежності розходяться один з одним. І якщо відтворення є основною характеристикою пам'яті, то перетворення стає основною характеристикою уяви. Уявляти - це перетворювати.

Уява, як і мислення, належить до числа вищих пізнавальних процесів, в яких чітко можна знайти специфічний людський характер діяльності. Не уявивши собі готовий результат праці не можна братися за роботу. О. М. Горький говорив, що «саме вигадка і задум піднімають людину над твариною». [ 14., 290]

Будь-який трудовий процес з необхідністю включає в собі уяву. Вона виступає як необхідна сторона художньої, конструктивної, музичної, взагалі будь-якої творчої діяльності. Образно кажучи, для того щоб кустарним засобом зробити простий стіл,уява не менш необхідна, ніж для написання оперної арії чи повісті: треба заздалегідь уявити, якої форми, висоти, довжини і ширини буде стіл, як будуть скріплені ніжки, наскільки він буде відповідати своєму призначенню .

В уяві людини завжди є певний відступ за межі безпосередньо даного, певний «відліт» від реальної дійсності. Проте як би далеко не сягав цей «відліт», у ньому завжди зберігається зв’язок з об’єктивною реальністю. Немає фантазії, складовою стосовно якої не була б реальність. Зв’язок об’єктивною дійсністю можна легко зрозуміти, проаналізувавши різні витвори уяви. Уявляючи, наприклад, майбутнього героя свого твору, письменник надає йому рис людей, яких він сприймав колись, синтезуючи ці риси в новий образ. Так само людина використовує попередні враження й тоді, коли уявляє собі описані іншими людьми місцевості чи події, свідком яких вона не була.

Актуальність дослідження даної теми можна пояснити тим, що взаємодіючи з об'єктивним світом, людина не лише сприймає, запам'ятовує, осмислює цей світ, а й створює образи того, з чим вона безпосередньо не зустрічається. Ці образи можуть відображати події, факти, явища, свідком яких вона не була. Нерідко в житті їй доводиться створювати образи таких об'єктів, яких не існує в дійсності, над створюванням яких вона працює. Цей процес називають уявою або фантазією. Він значно розширює і поглиблює пізнання світу. Отже, поряд із сприйманням, пам'яттю і мисленням уява є одним з важливих пізнавальних процесів людини.

Об’єктом даної курсової роботи є пізнавальний процесс особистості – уява.

Предмет: уява та її роль в життєдіяльності людини.

Мета роботи – дослідити психологію уяви та творчості людини.

Виходячи з мети ми поставили перед собою такі завдання:

- розкрити основні функції уяви;

- розглянути види уяви та їх особливості;

- визначити, яку роль відіграє уява в творчості та життєдіяльності людини.

Розділ 1. Уява. Загальні поняття