91. Момент виникнення права власності. Здійснення права власності.

За загальним правилом, момент набуття права власності за договором пов'язується з переданням майна, якщо інше не встановлено договором або законом (ч. 1 ст. 334 ЦК).

З цього можна зробити принаймні два висновки: для набуття права власності на майно потрібно два правочини -договір, який є підставою набуття права власності, та передання майна, який є способом набуття права власності; правила щодо передачі як умови виникнення права власності свідчать про розмежування зобов'язання (договору) і речового права (власності).

Домовленість, що закріплена у договорі, стосується обов'язку продавця в майбутньому передати річ, тобто перенести право власності на неї на іншу особу - набувача. Адже, за загальним правилом, право власності на майно, що є предметом консенсуального договору, виникає не одномоментно з його укладенням. Виняток становлять реальні договори, які вважаються укладеними з моменту передання майна. Набуття права власності на майно за договорами, які потребують нотаріального посвідчення, пов'язане з цим посвідченням (ч. З ст. 334 ЦК), а право на нерухоме майно, що підлягає державній реєстрації, виникає з дня реєстрації права на нього (ч. 4 ст. 334 ЦК).

Відтак набуття права власності відповідно до ЦК пов'язано з: а) переданням майна; б) нотаріальним посвідченням договору; в) державною реєстрацією права на нерухоме майно.

ПВ на новостворене нерухоме майно (житлові будинки, будівлі, споруди) виникає з моменту завершення будівництва (створення майна). Якщо договором або законом передбачено прийняття нерух. майна до експлуатації - з моменту його прийняття до експлуатації. Якщо ПВ на нерух. майно відповідно до закону підлягає держреєстрації - з моменту реєстрації. • ПВ у набувача за договором виникає з моменту передачі речей (вручення його набувачеві або перевізникові, організації зв'язку тощо для відправлення, пересилання набувачеві майна, відчуженого без зобов'язання доставки; до передання майна прирівнюється вручення коносамента або ін. товарно-розпорядчого документа), якщо інше не передбачено договором чи не встановлено законом. ПВ на майно за договором, який підлягає нотар. посвідченню, виникає у набувача з моменту посвідчення.

Якщо договір про відчуження майна підлягає держреєстрації, ПВ виникає з моменту реєстрації. • ПВ на іменні цінні папери (ЦП) набувається: з моменту перереєстрації ЦП на ім'я нового власника в реєстрі власників іменних ЦП; за ордерним ЦП - з моменту нанесення на цей папір передавального напису (індосаменту). • Особа, яка заволоділа рухомою річчю, від якої власник відмовився, набуває ПВ з моменту заволодіння нею. • Особа, яка знайшла загублену річ, набуває ПВ після закінчення 6 міс. з моменту заявлення про знахідку міліції або органові місц. самовряд., якщо: не було встановлено власника або ін. особу, яка має право вимагати повернення речі; власник або інша особа, яка має право вимагати повернення загубленої речі, не заявить про своє право на річ. • Якщо протягом 6 міс. з моменту заявлення про затримання робочої або великої рогатої худоби і протягом 2 міс.

- ін. тварин, їхнього власника не було виявлено або він не заявить про своє право на них, ПВ на цих тварин переходить до особи, у якої вони перебували на утриманні та в користуванні. • Фіз. чи юр. особа, що не є власником майна, але добровільно, відкрито, безперервно і беззаперечно володіє нерухомим майном як власник протягом 10 років або рухомим - 5, набуває ПВ на це майно (набувальна давність). Якщо особа заволоділа майном на підставі договору з власником, який після закінчення строку договору не пред'явив вимоги про повернення, вона набуває ПВ на нерух. майно - через 15, а на рухоме - 5 років з часу спливу позовної давності. Набуття ПВ на земельну ділянку за набувальною давністю регулюється законом. ПВ за набув. давністю на нерух. майно, транспорт, ЦП набувається за рішенням суду.

Стаття 319. Здійснення права власності

1. Власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. 2. Власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону. При здійсненні своїх прав та виконанні обов'язків власник зобов'язаний додержуватися моральних засад суспільства. 3. Усім власникам забезпечуються рівні умови здійснення своїх прав. 4. Власність зобов'язує. 5. Власник не може використовувати право власності на шкоду правам, свободам та гідності громадян, інтересам суспільства, погіршувати екологічну ситуацію та природні якості землі. 6. Держава не втручається у здійснення власником права власності. 7. Діяльність власника може бути обмежена чи припинена або власника може бути зобов'язано допустити до користування його майном інших осіб лише у випадках і в порядку, встановлених законом. 8. Особливості здійснення права власності на національні, культурні та історичні цінності встановлюються законом.